Лікар-психолог КУ «Обласна дитяча клінічна лікарня» Житомирської обласної ради Віта Георгіївна Черната-Зубенко дає поради батькам, як уберегти свою дитину від булінгу.
Майже кожного дня ми чуємо це слово – булінг. Моло не щодня бачимо на екранах телевізора та читаємо у соціальних мережах про жорстоке поводження підлітків один з одним. Дивуємося, звідки у наших дітей така агресія. Адже вони знаходяться в двох площинах - сім’я та школа, і ніби все має бути добре. Але приклад поведінки вони беруть у своїх батьків та суспільства, де панує культ грубої сили. Комп’ютерні ігри, де можна воювати та вбивати і бути героєм. Через занадто толерантні закони та безпорадність жертви й панує безкарність.
Серед причин і постійна зайнятість батьків, фінансові проблеми чи навпаки. Початок пубертатного періоду, для якого характерні реакції групування та опозиції.
Отже, булінг (від англійського слова bully – хуліган, забіяка, to bully – задиратися, знущатися) - тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки з метою заподіяти шкоду, викликати страх однієї людини чи групи молодих людей, які не є родичами жертви, що повторюються постійно чи мають передумови для повторень.
За даними ЮНІСЕФ (2017 рік), 67% українських дітей були жертвами або кривдниками, або ж свідками боулінгу. 48% цих дітей нікому не розповіли про пережите.
Фахівець зазначає, що, за її власними спостереженнями, у 2018 році щомісяця реєструється 3-4 випадки звернень за психологічною допомогою із приводу цькування (у 2017 році – 1-2 випадки). Пік припадає на дітей віком 11 – 13 років, охоплює ранній пубертатний період.
Психолог наголошує, що найчастіше жертвами булінгу стають діти, які чимось відрізняються від інших:
• Діти із інвалідністю – згідно з дослідженнями 91% СТАЮТЬ ЖЕРТВАМИ ЗНУЩАНЬ однолітків.
• Діти, які мають фізичні вади – порушення зору, слуху, опорно-рухового апарату.
• Діти із особливістю поведінки – імпульсивні або замкнуті, із заниженою самооцінкою, невпевнені, гіперактивні або, навпаки, тривожні та мають комплекси неповноцінності.
• Діти, які мають особливості у зовнішності - надмірна худорлявість чи повнота, веснянки, відстовбурчені вуха, руде волосся тощо.
• Обдаровані діти – займаються музикою, відвідують художню школу, танцювальні гуртки, беруть участь у шкільних олімпіадах і мають успіхи в навчанні.
• Діти з малозабезпечених сімей.
• Діти, які мають недостатньо розвинені соціальні навички – так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок, а одразу пішли до школи, будуть мати проблеми із адаптацією, в них будуть труднощі в спілкуванні та взаємодії із однолітками.
Форми та види булінгу
1. Фізична – побої, нанесення травм, які частіше всього виставляються в мережу.
2. Поведінкова. Ігнорування, бойкот, ізоляція в колективі, поширення різноманітних пліток, шантаж, постійні погрози, псування особистих речей, інтриги. У даному контексті лікар наводить приклад із власної практики. Дівчинка 14 років, яка одна в сім’ї, симпатична, зовні спокійна, має із батьками хороші та довірливі стосунки, навчається погано, школу відвідує рідко, натомість гарно малює та мріє бути дизайнером. Взаємовідносини із вчителями, із її слів, «ніякі». Запитання про однокласників ігнорує. Процес встановлення довіри тривав довго. Однак на третій консультації сама заговорила про школу. «Я дуже добре навчалася, була відмінницею в третьому класі, але захворіла, мене не було на уроках два місяці, за цей час до мене ніхто не подзвонив, навіть вчитель. Коли я повернулася, однокласники зі мною не спілкувалися, ніби ігнорували. Мене це дуже образило, мамі я не розповідала, що в класі «чужа», а далі ще гірше - залишилась одна за партою. Вони навіть по імені до мене не звертались, я перестала піднімати руку і майже не вчила уроки, почала часто хворіти. І коли я була на уроках мені, ставили «нб». Я відчуваю себе невидимкою», - розповіла дівчинка психологу. При психологічному дослідженні: високий рівень тривожності, занижена самооцінка, комплекс неповноцінності, апатія.
3. Вербальна агресія – постійне глузування, образливі висловлювання, підколи і навіть прокльони. Наводимо ще один відповідний випадок з практики лікаря-психолога. Хлопець 13 років, схильний до повноти, найвищий у класі, відмінник. Вимоглива та авторитарна мама зазвичай порівнює його із молодшою сестрою. Хлопчик друзів не має, в класі його постійно ображають, він на це дуже болісно реагує - плаче, вдома конфліктує з мамою. Єдиний друг – батько, але він постійно на роботі. Постійні чвари із однокласниками, призвели до істерик вдома та появи невротичних тиків. На консультації психолога він був відкритий, дуже відповідальний до завдань, емоційно лабільний. При психодіагностиці: комплекс неповноцінності, високий рівень фрустрації та невротизації, депресивні тенденції.
4. Кібербулінг - найбільш популярна серед підлітків форма поведінки, яка полягає у розсиланні повідомлень, фотографій, відео агресивного та образливого характеру з використанням нових інформаційних та комунікаційних технологій.
У булінгу беруть участь завжди такі групи дітей: жертва, агресор (переслідувач, булі), пасивні учасники, спостерігачі. І цькування починає той, хто є лідером у класі. Спільними рисами всіх форм є агресія та спланованість дій проти жертви; постійність таких ситуацій; дисбаланс статусів агресора та жертви. Жертви є пасивними (уникають кривдників, низьке почуття власної гідності, самотні) і провокативними (запальні, агресивні, намагаються себе захистити). Ще один випадок з практики психолога: дівчина 15 років, живе із мамою, завжди відчувала нестачу грошей, спокійна, самостійна. Терпіла знущання декілька років, агресором була дівчинка лідер у класі, всі інші спостерігачі, ніхто не захищав. Розповіла про це матері, яка разом із вчителем намагалася зупинити цькування. Але стало ще гірше. Після обговорення цієї ситуації вдома, було прийнято рішення захищати себе. «Тож коли я отримала дозвіл від мами та відчула її підтримку, то стала відчувати себе спокійно та впевнено. Прийшла до школи, нікого не чіпала та ця «лідерка» забрала мій зошит і в черговий раз почала ображати. Мене вже було не спинити, і байдуже, що на мене дивляться вчителі, учні! Я вперше показала, що більше не дам себе образити. В мене з’явилася подруга і тепер мене остерігаються», - розповіла школярка.
Які причини такої поведінки?
• Боротьба за лідерство в колективі.
• Неприйняття особливостей однолітків.
• Нерозуміння того, що наносять шкоду іншим.
• Байдужість дорослих (вчителів, батьків).
Слід зазначити, що хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу, а дівчатка до вербального, втім ця різниця відносна. За власним спостереженням, дівчата більше проявляють агресію та жорстокість, особливо до протилежної статі.
Психологи пропонують такі шляхи вирішення проблеми.
Найбільш ефективний є комплексний підхід. Це робота з класом, учителями, батьками та при необхідності індивідуальна робота з дитиною.
На що потрібно звернути увагу батькам:
1. Порушення харчової поведінки (булімія або анорексія).
2. Часто почав хворіти.
3. Погіршилася успішність, не хоче йти до школи, прогулює уроки.
4. Немає друзів, нікуди не ходить, уникає розмов про школу та однокласників.
5. Став неуважним, агресивний до рідних та тварин.
6. Рідко виходить з дому, не запрошує однокласників до себе.
7. Ходить замислений, постійно сидить у соціальній мережі.
8. Постійно щось собі купує, наприклад одяг, різні дрібнички.
9. Поява різних нав’язливостей, аутоагресії, порушення сну або, навпаки, спить цілий день.
Якщо дитина розповіла, що стала жертвою булінгу:
• Поспівчувайте, покажіть, що ви на її боці.
• Дайте відчути, що вона не самотня.
• Не залишайте цю ситуацію без уваги, обов’язково поговоріть з вчителями та адміністрацією школи.
• Якщо ситуація не вирішена, а знущання продовжуються, напишіть заяву до поліції.
Лікар-психолог ОДКЛ Віта Георгіївна Черната-Зубенко закликає усіх дорослих бути уважними до дітей, знаходити час для спілкування з ними, надавати їм всебічну підтримку та на особистому прикладі показувати, якими мають бути здорові, правильні стосунки між людьми. Адже позитивні стосунки дітей з іншими дітьми залежать від позитивних стосунків з дорослими.
Прес-центр УОЗ
