Житомирські націоналісти вшанували пам'ять Сціборського та Сеника
31.08. Разместил: yuriy
30 серпня 2017 року житомирці вшанували пам’ять провідних діячів ОУН Миколи Сціборського та Омеляна Сеника. «У цей день 76 років тому тут загинули Омелян Сеник і Микола Сціборський, тут вони й поховані. На жаль, сьогодні нас знову ж не багато, і влада теж не долучилась до цієї події.
Проте ми маємо бути тут щороку, вшановуючи пам’ять людей, які назавжди лишились для нас прикладом того, як жити і творити в ім’я України», – зазначив голова фракції ВО «Свобода» міськради Віктор Брокарєв.
Коротку історичну довідку про трагічний день 1941 року розповів присутнім науковець, депутат міськради, свободівець Геннадій Махорін:
«Саме діячі ОУН допомагали організовуватись українському життю тут. У серпні 1941 року в місті відбулась обласна нарада вчителів, на якій було поставлено задачі – створення української освіти, викладання українською мовою, повернення із забуття тих, хто був репресований. Липень і серпень минули під гаслом відродження українського життя. Тоді ж відразу відбулась й обласна нарада поліції, на якій були присутні представники ОУН Омелян Сеник і Микола Сціборський. Німці, звичайно ж, тримали їх під контролем. І повертавшись з цієї наради, на розі Гімназійної і Бердичівської вулиць націоналісти впали від куль диверсанта. Омелян Сеник відразу ж помер, а Микола Сціборський, поранений двома кулями, помер вже в лікарні №1. Ось так трагічно загинули інтелекти українського націоналістичного руху та люди великого формату й політичного хисту».
Учасники мітингу поклали квіти до могили загиблих та виконали на їх честь державний славень.
Про важливість вшанування пам’яті націоналістів наголосив депутат-свободівець Олег Черняхович:
«У Житомирі не так багато місць, куди постійно приходять українські націоналісти для вшанування пам’яті великих борців за державність. Впевнений, що ці місця будуть завжди актуальні, і сюди приходитимуть справжні патріоти.
Адже доки ми пам’ятатимемо про Миколу Сціборського й Омеляна Сеника, доти душі великих борців за Україну, які з небес дивляться на нас, будуть радіти і розуміти, що недарма вони віддали життя за святу справу. На могилах не прийнято голосно говорити і проголошувати якісь пафосні речі, але вважаю, що сьогодні ми маємо бути тут, віддаючи шану великим націоналістам».
Проте ми маємо бути тут щороку, вшановуючи пам’ять людей, які назавжди лишились для нас прикладом того, як жити і творити в ім’я України», – зазначив голова фракції ВО «Свобода» міськради Віктор Брокарєв.
Коротку історичну довідку про трагічний день 1941 року розповів присутнім науковець, депутат міськради, свободівець Геннадій Махорін:
«Саме діячі ОУН допомагали організовуватись українському життю тут. У серпні 1941 року в місті відбулась обласна нарада вчителів, на якій було поставлено задачі – створення української освіти, викладання українською мовою, повернення із забуття тих, хто був репресований. Липень і серпень минули під гаслом відродження українського життя. Тоді ж відразу відбулась й обласна нарада поліції, на якій були присутні представники ОУН Омелян Сеник і Микола Сціборський. Німці, звичайно ж, тримали їх під контролем. І повертавшись з цієї наради, на розі Гімназійної і Бердичівської вулиць націоналісти впали від куль диверсанта. Омелян Сеник відразу ж помер, а Микола Сціборський, поранений двома кулями, помер вже в лікарні №1. Ось так трагічно загинули інтелекти українського націоналістичного руху та люди великого формату й політичного хисту».
Учасники мітингу поклали квіти до могили загиблих та виконали на їх честь державний славень.
Про важливість вшанування пам’яті націоналістів наголосив депутат-свободівець Олег Черняхович:
«У Житомирі не так багато місць, куди постійно приходять українські націоналісти для вшанування пам’яті великих борців за державність. Впевнений, що ці місця будуть завжди актуальні, і сюди приходитимуть справжні патріоти.
Адже доки ми пам’ятатимемо про Миколу Сціборського й Омеляна Сеника, доти душі великих борців за Україну, які з небес дивляться на нас, будуть радіти і розуміти, що недарма вони віддали життя за святу справу. На могилах не прийнято голосно говорити і проголошувати якісь пафосні речі, але вважаю, що сьогодні ми маємо бути тут, віддаючи шану великим націоналістам».
Вернуться назад