46-річна Наталія Миколаївна народилася та майже все життя прожила на Україні. Однак, був у долі жінки момент, коли вона виїздила до Хабаровського краю Російської Федерації. Саме там, на Дальному Сході, оселився один з її братів, який і покликав сестру до себе. Майже упродовж двох років жінка працювала та намагалася прижитись на чужині, проте серцю не накажеш – коли щоночі сниться і хата, і садок, і думки лише про домівку – вирішила повернутись у Попільнянський район Житомирщини. А надворі були переломні 90-ті роки. Жінка виїздила у 1991 із однієї з республік Радянського Союзу, а у 1992 - уже поверталась до суверенної держави.
Ті політичні та історичні події так чи інакше прокотились відлунням, певно, у кожній родині колишнього Радянського Союзу. Залишили слід вони й для Наталі. Так склалося, що жінка не отримала громадянства Російської Федерації, оскільки уже збиралась звідти від’їздити, але й в Україні не набула цього статусу. Наявний у неї паспорт колишнього СРСР у 1997 втратив свою чинність, а відсутність у ньому відмітки про громадянство унеможливлював його обмін на документ нового зразка. От з того часу й розпочалися поневіряння Наталі.
Влаштуватись на роботу без паспорту виявилось справою непростою, отримати його – ще складніше. Скільки разів зверталась до відповідних правоохоронних органів, відмовляли у зв’язку з відсутністю статусу громадянства, радили їхати до посольства Росії в Україні. Для цього необхідно було не лише час та кошти, але й певні підтверджуючі її життєву ситуацію документи – їх не було. Жінка в розпачі намагалась знайти вихід: працювала, щоб якось жити та ставити дочку на ноги, або ж неоформлена або ж за інших. Час від часу справно сплачувала штрафи, які до того ж з кожним роком ставили все більшими і значно били по і без того плачевному бюджету сім’ї.
Жінка працьовита та старанна, а про її біду знало все село. То ж давно радили їхати до обласного центру та шукати допомоги там. А коли одна з односельчанок побачила оголошення у районці про проведення особистого прийому начальником УМВС України в області Валерієм Павловичем Присяжнюком безпосередньо у міськрайвідділі, відразу понесла газету до сестри Наталії Миколаївни – Галини. І уже вдвох жінки приїхали до райцентру, аби просити допомоги у вирішенні цього вкрай важливого для них питання.
- Валерій Павлович нас уважно вислухав та вперше за багато років пообіцяв допомогти. І у мене з’явилась надія на те, що моя проблема дійсно може вирішитись. – розповідає Наталія Миколаївна. - Ми були на прийомі у генерала на початку вересня, а уже у середині жовтня Валерій Павлович особисто приїхав до нас у село та вручив мені паспорт громадянина України. Ви, знаєте, під час цієї зустрічі зібралися всі сусіди. Я щиро вдячна за допомогу і раджу тим, хто потрапив у складну життєву ситуацію, не залишайтесь сам на сам з бідою, шукайте розради і вам допоможуть.
Загалом з початку року до органів внутрішніх справ області звернулося 1385 жителів Житомирщини, 317 з них – побували на прийомі керівництва обласного управління Міністерства внутрішніх справ, 154 зустрічі провів особисто начальник УМВС Валерій Присяжнюк.
- Серед проблем, з якими найчастіше приходять люди, переважають ті, що, без зайвих зусиль, можна було б вирішити на районному рівні, - коментує Валерій Павлович. – Однак, чи то байдужість один до одного цьому заважає, чи то безвідповідальність та примарне почуття вседозволеності затьмарює розум деяких посадовців? Але ми проводимо ці прийоми з єдиною метою – допомогти людині та захистити її законні права. Такі зустрічі дозволяють нам виявляти прорахунки в роботі органів та підрозділів внутрішніх справ та проблеми жителів області, а отже, зробити ще один крок до їх усунення.
P.S. Попередній запис на особистий прийом до керівництва УМВС України в Житомирській області здійснюється у телефонному режимі за номером (0412) 40-78-32 щоденно з 9 до 13 години (крім вихідних та святкових днів). Окрім того, у районних друкованих виданнях систематично розміщується інформація про проведення виїзних особистих прийомів.
Алла Ващенко,
ВЗГ УМВС України
в Житомирській області
