Майже десять годин розшукували пенсіонера в дрімучому лісі на Житомирщині
11.02. Разместил: yuriy
Майже десять годин 71-річний житель Олевщини вибирався із зимового лісу, куди уранці вирушив по березову чагу і заблукав. Своїм порятунком чоловік завдячує поліцейським, товаришеві-сусідові і власній силі духу.
Близько 19-ї години 9 лютого до Олевського відділення поліції зателефонував стривожений житель с. Білокоровичів і повідомив, що його сусід, 71-річний Анатолій Юрійович, ще зранку пішов до лісу по березовий гриб і до цього часу не може дістатися додому, блукаючи десь у лісах. Про свою біду пенсіонер розповів чоловікові телефоном, попросивши допомоги.
– Пошуки організували разом із односельцем заблукалого. Обговорили спільні дії і маршрути. Він вирушив своїм автомобілем. Ми з колегами поїхали іншим шляхом. При цьому тримали на зв’язку пенсіонера, якого повсякчас орієнтували на вихід з манівців до широкої дороги чи місця, яке він зможе упізнати. По голосу, чоловік не падав духом і тримався молодцем у такій, здавалося б, критичній ситуації, - розповідає поліцейський сектору реагування патрульної поліції Сергій Тищенко.
Аби дієвіше зарадити літному пенсіонерові, правоохоронці увімкнули звуковий сигнал і проблискові маячки на службовій автівці, зорієнтувавши на них заблукалого і сподіваючись, що він таки зможе почути або розгледіти їхні сигнали.
На щастя, спільні зусилля швидко принесли бажаний результат. Уже за годину після початку пошукової операції Анатолій Юрійович таки вийшов на узлісся уже у сусідньому Ємільчинському районі, де його зустріли поліцейські і товариш-сусід. Виявилось, він блукав по лісам не сам, а у супроводі домашньої собаки. Хоча, за словами дідуся, часом помічницю доводилося нести на руках.
– Іти ж бо довелося довго, увесь день, ще й складним безпуттям. Я ніби й звичний до лісу, бо виріс і все життя прожив у цій місцевості, а собачку шкода було. І треба ж такому трапитись, щоб збитись зі шляху! – дивується Анатолій Юрійович. – А як ніч у лісі застала – то й геть халепа. Говорити дружині не хотів, бо знервувалася б і довелося б її також рятувати. А я знав, що в біді не залишусь! Спасибі за це доброму сусідові і хлопцям-поліцейським. Не дали старому у лісі замерзнути.
Поки дорогою додому дідусь відігрівався у службовій автівці правоохоронців, приблизно підрахував пройдений шлях. Вийшло кілометрів з 20 по дрімучому зимовому лісу! Удома Анатолія Юрійовича зустріла дружина, яка вже знала про дідову пригоду і була вчасно заспокоєна її благополучним завершенням.
Близько 19-ї години 9 лютого до Олевського відділення поліції зателефонував стривожений житель с. Білокоровичів і повідомив, що його сусід, 71-річний Анатолій Юрійович, ще зранку пішов до лісу по березовий гриб і до цього часу не може дістатися додому, блукаючи десь у лісах. Про свою біду пенсіонер розповів чоловікові телефоном, попросивши допомоги.
– Пошуки організували разом із односельцем заблукалого. Обговорили спільні дії і маршрути. Він вирушив своїм автомобілем. Ми з колегами поїхали іншим шляхом. При цьому тримали на зв’язку пенсіонера, якого повсякчас орієнтували на вихід з манівців до широкої дороги чи місця, яке він зможе упізнати. По голосу, чоловік не падав духом і тримався молодцем у такій, здавалося б, критичній ситуації, - розповідає поліцейський сектору реагування патрульної поліції Сергій Тищенко.
Аби дієвіше зарадити літному пенсіонерові, правоохоронці увімкнули звуковий сигнал і проблискові маячки на службовій автівці, зорієнтувавши на них заблукалого і сподіваючись, що він таки зможе почути або розгледіти їхні сигнали.
На щастя, спільні зусилля швидко принесли бажаний результат. Уже за годину після початку пошукової операції Анатолій Юрійович таки вийшов на узлісся уже у сусідньому Ємільчинському районі, де його зустріли поліцейські і товариш-сусід. Виявилось, він блукав по лісам не сам, а у супроводі домашньої собаки. Хоча, за словами дідуся, часом помічницю доводилося нести на руках.
– Іти ж бо довелося довго, увесь день, ще й складним безпуттям. Я ніби й звичний до лісу, бо виріс і все життя прожив у цій місцевості, а собачку шкода було. І треба ж такому трапитись, щоб збитись зі шляху! – дивується Анатолій Юрійович. – А як ніч у лісі застала – то й геть халепа. Говорити дружині не хотів, бо знервувалася б і довелося б її також рятувати. А я знав, що в біді не залишусь! Спасибі за це доброму сусідові і хлопцям-поліцейським. Не дали старому у лісі замерзнути.
Поки дорогою додому дідусь відігрівався у службовій автівці правоохоронців, приблизно підрахував пройдений шлях. Вийшло кілометрів з 20 по дрімучому зимовому лісу! Удома Анатолія Юрійовича зустріла дружина, яка вже знала про дідову пригоду і була вчасно заспокоєна її благополучним завершенням.
Вернуться назад