Шлях до правової держави і справедливого судочинства

Шлях до правової держави і справедливого судочинства

17.05 14:41    
Інтерв’ю для «Житомирщини», дата виходу – 24.04.2012

Цими днями на Житомирщину з благородною метою завітав Микола Оніщук. Одноіменний благодійний фонд, засновником якого є наш відомий земляк, застрахував майже двадцять тисяч школярів нашої області від травматизму та нещасних випадків. А після урочистого вручення страхових договорів директорам шкіл та представникам батьківських комітетів, Микола Оніщук - президент Інституту правової політики, доктор юридичних наук, міністр юстиції України (2007-2010 рр.), заслужений юрист України – побував і в редакції «Житомирщини». Він відповів на ряд запитань щодо правової системи нашої держави.

-- Миколо Васильовичу, за 20 років в Україні було ухвалено величезну кількість законів, причому, в більшості своїй, за твердженням фахівців, добрих, але в результаті виходить, що вони не працюють. Чому?
-- Не існує однієї універсальної причини цього явища. Ми -- молода держава і нам потрібно було формувати своє правове поле, власне законодавство. Те, що за 20 років напрацьовано такий законодавчий масив, це добре (європейські держави напрацьовували їх 200 років). А от щодо виконання законів, то основна вада -- навіть не в їхній якості, а в неповазі суспільства до них. У нас ні ментально, ні психологічно не формується внутрішня потреба поважати закон.

-- А хто й чому цього не робить? – школа, суспільство, влада, громадські організації, юридичні служби?..
- Так чи інакше, в усіх названих вами сферах недоліки формування правової свідомості мають місце. Але, на моє переконання, це, передовсім, -- проблема влади. Має бути саме її політична воля до неухильного виконання законів. Саме так сталося в Грузії.

-- Але там, утверджуючи законність, робили це не завжди законними методами...
-- Для того, щоб її утвердити виключно законними методами, потрібні десятиліття, а може, й більше. До того є два шляхи – знизу і згори. Знизу – це коли громадянське суспільство впливає на цей процес через найрізноманітніші форми – ЗМІ, діяльність публічних інститутів, партій, профспілок, громадських організацій тощо. Повторюю, на це піде дуже багато часу. Другий шлях, за прикладом Грузії, -- це коли через політичні верхи йде примус і приклад неухильності законослухняності: шляхом звільнення, покарання, переслідування порушників закону аж до кримінальної відповідальності.

-- А в Україні при сьогоднішньому стані суспільства такий, як у Грузії, варіант можливий?
-- Зараз нам не доводиться очікувати ні першого, ні другого. Немає у нас на це політичної цілеспрямованості, політичної волі. А суспільство перебуває в розгубленості. Хоча сьогодні воно вже кристалізується. Процеси, пов’язані з нещодавньою трагедією з О.Макар у Миколаєві, чи гучна справа з Р.Ландиком – усе це показує, що суспільство чіткіше визначається у своїх як моральних, так і правових цінностях та запитах. Воно вже не допускає таких гіпертрофованих форм прояву нерівності в застосуванні закону, неповаги до гідності людини. З розвитком інформаційних можливостей люди отримають певний рівень знань, розуміння, досвіду, і це формує відповідний рівень потреб, насамперед, в сфері захисту прав, честі та гідності, верховенства права, природних прав людини. За Конституцією, держава має їх забезпечити.
На рівні підсвідомості ми вже пройшли точку неповернення назад, але в практичній політиці цього ще немає.

-- Що може загальмувати процес утвердження правосвідомості?
-- У державі сьогодні відбулася ерозія системоутворюючих факторів. Це, передовсім, проблема незалежності судової системи, верховенства права, контролю чи втручання в діяльність ЗМІ та обмеження їхнього впливу на реальну політику. Це й, до певної міри, домінування політичних владних інститутів над громадянським суспільством. Проте я не думаю, що цей процес не набув стану незворотності. Суспільство здатне до самоорганізації, розвитку та вдосконалення.

-- Сьогодні влада все ж намагається новими законами ліквідувати нерівність людей, з якою вони стикалися в судах, в інших правоохоронних органах...
-- Ви маєте на увазі новий Кримінально-процесуальний кодекс? Я особисто причетний до цього процесу, оскільки творення нової моделі кримінальної юстиції (а це й процесуальне законодавство, й кримінальне судочинство, діяльність прокуратури, органів досудового слідства) розпочалось щонайменше п’ять років тому і продовжується в правильному напрямку. Але самі по собі законодавчі новели без жорсткої політичної волі здатні забезпечити хіба що 50% ефективності при їх застосуванні. Потрібне неухильне виконання приписів нової системи кримінальної юстиції рівною мірою стосовно кожної посадової особи.
Не можна говорити про рівність людей перед законом, якщо самі владні інститути вибірково застосовують закон. І питання тут не в прізвищах, а в підходах. Коли опозиція сьогодні критикує новий КПК, то виходить із того, що й доброякісний документ за умови, якщо застосовуватиметься вибірково чи допускатиме політичне втручання в норми кримінального процесу, матиме зворотній ефект. І в цьому сенсі вони мають рацію.
Але закон не можна писати, розраховуючи на негативну дію, на те, що хтось буде зловживати. Тому реформа кримінальної юстиції – це надзвичайно своєчасний і важливий крок, вона переслідує в своїй основі підвищення рівня захисту людини; це соціалізація і гуманізація відносин між особою, яка підозрюється в скоєнні кримінального злочину, і публічною владою, яка звинувачує її в цьому. І дозволяє відійти від репресивної системи, де інтерес держави чи ідеологічні цінності стояли над людиною.

-- Що в цьому сенсі пропонує новий Кримінально-процесуальний кодекс?
-- Його завдання -- поставити на одну площину звинувачення і захист. Обидві сторони повинні мати рівні процесуальні можливості. Це основа основ судочинства.
Саме в цій сфері людина є найбільш вразливою. Обмежували її волю, робили обшуки, деморалізували, і все -- на підставі закону. Тепер усе має бути по-іншому. Це й підвищення рівня судового контролю над досудовим слідством (вводиться посада слідчого судді, який має контролювати діяльність слідчого на всіх етапах); це й позбавлення права проводити слідство прокуратурою, бо виходить, що прокуратура сама проводить слідство і сама ж за собою наглядає. Вводиться інститут примирення між потерпілою особою і підозрюваним, звинуваченим. Суттєво звужені й стають виключними підстави для затримання, тримання під вартою на стадії досудового слідства – лише за насильницькі злочини. В інших випадках -- домашній арешт, грошова застава, контроль переміщення, але не грати...

-- А чи прийнятний для нашого судочинства суд присяжних?
-- Це питання в новому КПК не вирішено, бо те, що там назвали судом присяжних, насправді ним не є. Адже, це - судочинство, яке складається із двох професійних суддів і трьох народних засідателів. Іншими словами, запропонована добре відома радянська модель.

-- А в чому відмінність?
-- Коли говорять про суд присяжних, то йдеться про те, що в кримінальному судочинстві суд факту і суд права мають бути розведені. Суд присяжних вирішує питання факту злочину – був він, чи ні, винна особа в ньому, чи не винна. А питання права – це вже завдання професійного судді, одного чи двох – не має значення. Принцип суду присяжних – це розмежування: суду факту і суду права. Така практика існує в європейських країнах, США.
У нас же побоялися піти на цю систему і застосували по суті конституційну формулу участі народних засідателів у кримінальному процесі. Народні засідателі тепер спільно з професійним судом вирішуватимуть питання і факту, і права. Тобто, суди не розділені. А це нівелює саму сутність суду присяжних, як суду народу. Адже кожен з нас має право бути судимим такими ж як і він.

-- Як ви вважаєте, із прийняттям нового КПК удасться уникнути хабарництва й стороннього впливу на суди і в результаті повернути віру людей у справедливе правосуддя?

-- Суд як інституція – це продукт людства. У всі віки існувала проблема: хто має право судити? Забезпечити незалежне судочинство можливо, і певні кроки на цьому шляху зроблено ще в 2010 році. Було ухвалено Закон «Про статус суддів і судоустрій», внесено низку змін у процесуальне законодавство, переглянули відповідальність суддів. Але, як це не парадоксально, значна частина законодавчих змін девальвована. Зокрема, йдеться про те, що за останні два роки фактично посилився тиск на суддів, зокрема, з боку прокуратури. Останні ж (судді), йому не противляться, бо ризикують посадою.

-- Ви -- колишній міністр юстиції. Як ви оцінюєте нинішню недовіру людей до судів?
-- Добре відомо, що рівень недовіри до судів опустився до рівня недовіри до політичних інститутів. Але якщо влада забезпечує авторитет судів своїми діями, то й ставлення до влади чи політичної партії -- позитивне.
Як піднести рівень довіри до судів в Україні? Тут є ряд факторів, але найголовніше – політична воля щодо виконання законів, насамперед, усіма представниками влади. Якщо цього не буде, моментально з’являється проблема вибірковості. Суспільство це бачить і одразу ж виникає недовіра до системи як такої. Тому законодавчими актами, якими б добрими вони не були, ситуацію не змінити. Хоча удосконалювати закони треба, альтернативи цьому немає.

-- Існує така теорія, що в перехідний період дуже небезпечно приймати велику кількість нових законів, бо країна просто не зможе їх «переварити», що призведе до хаосу.
-- Думаю, що в Україні цей процес до хаосу не призведе, а от до девальвації права – цілком можливо. Та й правники не можуть осягнути всю масу нового законодавства, треба спеціалізуватися в якійсь окремій галузі. Хоча нині і є достатній доступ до інформації, до можливості знати не лише саме законодавство, а й досвід застосування правових норм, в тому числі в інших державах. Тож є намагання підтягнутися до нього. Це й спонукає до подальшого законотворення, що в свою чергу спонукає до такого собі «законодавчого галопу». Він має свої вади, але є й інше – рівень правової культури громадян відстає від цього «галопу». Утворюється розрив. А якщо до цього додати відсутність політичної волі, яка б піднімала правову свідомість... Цього в нас немає.

-- Які можливі чинники піднесення правової культури громадян?
-- Я вважаю, що провідна роль тут належить усе ж політичним органам – владі. При цьому в світі привалює така доктрина: людині не потрібно знати все право. Щодо неї діє правова концепція – тобі дозволено все, що не заборонено. Тож і треба знати лише те, що заборонено, усе інше – можна. А якщо в громадянина виникає якась правова проблема, її має вирішувати суд за допомогою адвоката.
А от щодо влади, політичних інститутів, то тут діє інша концепція: дозволено лише те, що прямо визначено законом, а не те, що ти хочеш. Якщо ти -- посадовець, то дієш лише в рамках повноважень, наданих чинними законами, які обмежують твою суб’єктність. Це головне, що впливає на глибинний контекст правової культури. Люди повинні вірити в те, що є справедливий суд, у те, що влада діє в режимі самообмеження. Порушення цих принципів формує в людей невпевненість, розгубленість, почуття нерівності, правову невизначеність.
Висновок із усього сказаного -- такий: політична воля щодо неухильного виконання законів, насамперед, самою владою, посадовцями всіх рівнів, є провідною для досягнення нової якості правової культури нації. Якщо нам удасться законодавчими, організаційними, управлінськими рішеннями й практичною політикою домогтися і забезпечити незалежність, неупередженість і справедливість судочинства, ми здатні будемо зробити якісно новий крок у розвитку суспільства, нації і держави.

Бесіду вела
Іраїда ГОЛОВАНОВА

RuporZT


Коментарів: 0 Додати коментар Роздрукувати За матеріалами: газета «Житомирщина»
Україна Цікавинка Скандали
Сьогодні 14:41
За матеріалами СБУ 15 років тюрми отримали бойовики, як ...
Сьогодні 14:40
У «Порубному» виявили громадянку, яка обладнала сховок ...
Сьогодні 13:43
На Одещині прикордонники затримали переправника, який п ...
Сьогодні 12:47
Депутат міськради з Чернігівщини постане перед судом за ...
Сьогодні 10:45
На Львівщині прикордонники поділились своїм досвідом зі ...
Вчора 20:56
У Колодяжному провели просвітницький захід в рамках Все ...
Вчора 20:48
У Польщі тривають переговори між аграрними відомствами ...
Вчора 20:46
Україна і Польща домовилися спільно шукати українські р ...
Вчора 20:44
Генпрокурор обговорив з Послом Канади поглиблення співп ...
Вчора 20:42
Свириденко: 1 млрд грн передбачено на підтримку розвитк ...
Сьогодні 14:39
Синтезував амфетамін у підвалі багатоповерхівки, а в ди ...
Сьогодні 12:05
СБУ затримала на Житомирщині ділків, які постачали до р ...
Вчора 19:26
Поліція затримала підозрюваного у вбивстві чоловіка у Ж ...
Вчора 00:35
Молодики з Київщини та Житомирщини на замовлення спалюв ...
27 березня 16:52
На Житомирщині подружжя вбило знайомого
Погода
Опитування
Чи задоволені Ви центральним опаленням у квартирі?
Так, повністю
Так, але хотілось би і краще
Ні
В мене інший вид опалення