Сергій Рижук: «Я вірю в достойне майбутнє нашого села»

20.11 11:48    

Працювати на землі — це тяжкий труд, висока честь і велика відповідальність. Так вважає голова Житомирської облдержадміністрації С.М.Рижук — аграрій від діда-прадіда, який про те, чим живе сьогодні наше село, знає не з чужих вуст. Напередодні професійного свята працівників сільського господарства ми попросили Сергія Миколайовича підбити підсумки аграрного року. Що приніс він селу, конкретному селянину? Чи виправдав він селянські сподівання?

— Сергію Миколайовичу, нашу область без сільського господарства важко уявити. І хоча далеко не всі її райони можуть похвалитися природною родючістю грунтів, уже кілька років підряд аграрії Житомирщини нарощують обсяги виробництва. Якими ж є результати їхньої цьогорічної праці?
— Із задоволенням зазначу, що нам справді є чим пишатися. За 10 місяців аграріями області вироблено валової продукції на 6,5 млрд. грн. Індекс виробництва — 106,3%. А загалом за підсумками року очікується, що цей показник становитиме 107%. Це — найкращий показник серед поліських регіонів держави. Більше того, нинішнього року вперше в аграрній практиці регіону буде вироблено понад 1 млн. 500 тис. тонн зернових. При цьому врожайність зернових становить 35 центнерів з гектара, що є досить непоганим результатом.

— Допомогла природа?
— Природні умови, звичайно, багато важать для успішного ведення аграрного виробництва. Але є й інші, не менш важливі, чинники, як-от: використання передового досвіду, впровадження сучасних інноваційних технологій, зростання обсягів залучених банківських кредитів, розширення інвестиційної діяльності. А головне — в сільському господарстві області трудиться велика армія високопрофесійних, цілеспрямованих і працелюбних людей — керівників підприємств, агрономів, механізаторів. Які б вітри не віяли над галуззю, які б «сюрпризи» їм не підкидало життя, вони залишаються вірними обраному шляху.

Я із задоволенням сьогодні називаю імена найбільш відомих в області господарників — Героя України, керівника ПАФ «Єрчики» Володимира Дідківського та Анатолія Березовського із ПП «Новоселиця» Попільнянського району, Олександра Баранюка — СП «Лад» Житомирського району, Сергія Вареника — ТОВ АФ «Брусилів», Володимира Миколайчука — СТОВ «Раківщинське» Овруцького району.

— Зі сказаного вами можна зробити висновок: населення може не хвилюватися — хліба вистачить усім.
— І не тільки хліба. Адже виробники сільськогосподарської продукції в цьому році, крім культур, які, образно кажучи, грають першу скрипку в забезпеченні продовольчої безпеки (ярої та озимої пшениці, жита, гречки) істотно збільшили й площі посіву зернобобових та круп’яних культур, зернової кукурудзи, соняшнику, сої.

Що стосується конкретно хліба, то варто наголосити: для забезпечення внутрішніх потреб у продовольчому зерні ми за рахунок власного виробництва сформували регіональні запаси зерна в обсязі 33,6 тис. тонн. Також у рахунок форвардних контрактів з Аграрним фондом з урожаю 2012 року господарствами закладено на хлібоприймальні підприємства 22,6 тис. тонн зерна. А в підсумку це означає, що потреба хлібозаводів області у борошні на новий маркетинговий рік задоволена в повному обсязі.

— Якою є ситуація в інших галузях аграрного виробництва, продукція яких також є обов’язковою на нашому столі — картоплярстві, вирощуванні цукрових буряків, овочів?
— Ці галузі також розвиваються досить успішно і дефіциту продукції, що вони виробляють, у нас не буде. Приміром, виробництвом цукру в області замаються два заводи — ПАТ «Червоненський цукровик» та ПАТ «Цукровий завод ім. Цюрупи», які планують переробити 310 тис. тонн цукрових буряків. Відрадно те, що до вирощування цієї культури все більший інтерес проявляють не тільки в сільськогосподарських підприємствах, а й в особистих селянських господарствах. Щоб їх зацікавити, ми за рахунок коштів обласного бюджету розробили механізм стимулювання — за кожну тонну вирощеної та зданої на цукровий завод сировини селянам виплачується 100 грн. У нинішньому році на такі виплати виділено 460 тис. гривень. І це працює. На сьогодні вже більше 200 особистих селянських господарств подали відповідні документи для отримання відшкодування на суму майже 260 тис. грн.

Удалося, образно кажучи, вирвати з простою, вивести на новий рівень і таку галузь, як картоплярство. Нинішнього року ця культура в області вирощувалася на площі 60,4 тис. гектарів, накопано 1,1 млн. тонн при середній урожайності 184 центнери з гектара. Зокрема, вагомих результатів із застосуванням сучасних технологій досягнуто в ПП «Імпак» Андрушівського району, ФГ «Аделаїда» Новоград-Волинського району, ТОВ «АТК», що працює на території Бердичівського, Любарського та Чуднівського районів.

Нас це радує, але ми ні на мить не забуваємо, що 95% виробництва картоплі все ж зосереджене в особистих селянських господарствах, де продуктивність вирощування цієї культури значно нижча. І одна з головних причин — відсутність сортооновлення. Щоб допомогти селянам у розв’язанні цієї проблеми, було прийнято рішення виділити з бюджету нинішнього року 235,6 тис. грн., що спрямовані насіннєвим господарствам в якості відшкодування за вирощування ними сортового та репродукційного посадкового матеріалу картоплі, який вони безкоштовно передали (по 20 кг) господарствам населення.

Наші сільгоспвиробники почали активніше займатися й вирощуванням овочів. Причому, щоб не залежати від погодних умов, все ефективніше використовують новітні технології, в тому числі крапельне зрошення. Тож валовий збір цієї продукції становить цього року 151 тис. тонн. Звичайно, це не той результат, якого б хотілося. Але головне — початок зроблено.

— Вперше за багато років досягнуто позитивних зрушень у тваринництві. За рахунок чого?
— Справді, вперше за роки незалежності в усіх категоріях господарств області призупинено спад поголів’я великої рогатої худоби, у тому числі корів. На 1 листопада чисельність поголів’я становила 237,5 тис. (корів — 139 тис.). Маємо також майже 210,1 тис. свиней, 31,1 тис. овець та 6,7 млн. голів птиці. За чисельністю поголів’я великої рогатої худоби за підсумками 10 місяців область посідає шосте місце в державі, а за кількістю корів — четверте.

На моє тверде переконання, ці позитивні зрушення, насамперед, є результатом копіткої праці наших тваринників — добросовісних, працелюбних. І, щонайперше, таких, як завідуючі фермами Людмила Гаращук та Зоя Сич із ТОВ «Рачанське» Радомишльського та СТОВ «Зоря Полісся» Червоноармійського районів, технік штучного осіменіння Сергій Поліщук зі СТОВ «МиРославель-Агро» Баранівського району, доярка Надія Оселедчук зі СТОВ «Хлібороб» Андрушівського району, оператор машинного доїння Катерина Котвицька із ДП ДГ «Рихальське» Ємільчинського району, свинарка Людмила Руденко із П(ПО)СП «Малинівське» Малинського району і багато інших.

Але ми, звичайно, навряд чи добилися б зрушень у тваринництві, якби цю галузь не підтримали інвестори. Завдяки їм в області будуються сучасні молочно-товарні комплекси та реконструюються існуючі, де виробництво ведеться за новітніми технологіями, а, відповідно, і результати господарювання — значно вищі. Серед таких підприємств варто відзначити ТОВ «Вертокиївка» Житомирського, ПП «Галекс-Агро» Новоград-Волинського, СТОВ «МиРославль-Агро» Баранівського, ТОВ «Долинівське» Брусилівського, ПАФ «Єрчики» Попільнянського районів. В області все активніше почало розвиватися фермерство.

— Це є одним із напрямків програми розвитку агропромислового комплексу області на 2011 — 2015 роки?
— Так, ця програма діє уже другий рік і реалізується за вісьмома напрямками. Допомога фермерським господарствам, у першу чергу, поліських районів, є одним із них. Кошти, що виділяються фермерам, спрямовуються на обзаведення ними худобою та здешевлення отриманих кредитів на створення матеріально-технічної бази (придбання техніки, обладнання, приміщень). Приміром, цього року на купівлю нетелей семи фермерським господарствам сімейного типу з обласного бюджету було спрямовано майже 1,7 млн. гривень. У даний час вони закуповують племінний молодняк. Крім того, ще 300 тис. гривень виділено цього року фермерським господарствам на здешевлення кредитів. Частина цих коштів також уже освоєна.

— Відомо, як багато уваги ви особисто приділяєте такому напрямку роботи, як створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Ці формування справді потрібні селу?
— Безумовно. Такі кооперативи вирішують дуже багато проблем, у тому числі й проблему зайнятості сільського населення. Але найголовніше — те, що саме кооперативи дають можливість включити вироблену селянами продукцію в маркетинговий ланцюг, підвищити додану вартість сільськогосподарської продукції, покращити її якість і безпечність.

Зрозуміло, що створити такий кооператив на порожньому місці дуже складно. Тому ми намагаємося всіляко підтримувати тих, хто зважився на цю непросту справу. Наприклад, цього року фінансову підтримку з обласного бюджету в розмірі 300 тис. гривень отримали 6 багатофункціональних кооперативів молочного напряму в Бердичівському районі. За ці кошти вони придбали 26 одиниць технологічного обладнання і цим істотно поліпшили свою матеріально-технічну базу.

— Важливий напрямок аграрного виробництва — заготівля і переробка сільськогосподарської продукції. Які результати роботи цієї галузі?
— Цьогоріч підприємства харчової промисловості області впевнено нарощують виробництво. Збільшення досягнуто за рахунок впровадження нових видів продукції та підвищення її якості, а, отже, і конкурентоспроможності. Набирає темпів модернізація виробництв. Загалом за нинішній рік у галузь надійшло 200 млн. грн. інвестицій. Зокрема, у молокопереробну галузь інвестовано майже 50 млн. грн., у тому числі у ПАТ «Житомирський маслозавод» — 35 млн. У Бердичеві розпочато спорудження м’ясопереробного підприємства потужністю 2200 тонн продукції в місяць. Намічається інвестувати в це будівництво 124 млн. грн. та завершити його у наступному році. І перелік цей можна продовжувати. Це свідчення того, що в області створено інвестиційно привабливий клімат, який сприяє так необхідній сьогодні модернізації харчової промисловості.

— Село — це не тільки виробництво. Люди, які тут живуть, хочуть жити в нормальних умовах. Що, на вашу думку, потрібно зробити, щоб відродити тут соціальну сферу, щоб умови проживання і побуту, рівень заробітної плати приваблювали сюди молодь?
— Це — дуже складна проблема, її вирішення потребує і певного часу, і суттєвих фінансових затрат, і навіть, на мою думку, прийняття конкретної державної програми. Давайте проаналізуємо, чому випускники аграрних вузів відмовляються працювати в сільській місцевості. Звичайно, щонайперше, через побутову невлаштованість. Природне бажання кожного молодого спеціаліста мати комфортне житло, гарантовану заробітну плату, можливість купувати високоякісні продукти, користуватися побутовими послугами. А ще вони хочуть мати можливість успішно займатися приватним сільським бізнесом, і щоб організація такого бізнесу була привабливою не менше, ніж, скажімо, діяльність у вільній економічній зоні. Якщо держава і місцева влада зможуть створити такі умови на селі, переконаний, молодь звідти нікуди не рватиметься.

Зрозуміло, що в цій справі без інвесторів не обійтися. Тому ми готові всіляко співпрацювати з тими з них, які готові вкласти матеріальні ресурси не тільки у виробництво сільськогосподарської продукції, а й у підготовку висококваліфікованих молодих спеціалістів-аграріїв — вихідців із сільської місцевості, а потім забезпечити їх роботою.

— Що б ви хотіли побажати аграріям у переддень їх професійного свята?
— Щонайперше, дякую усім, хто своїми мозолястими руками, своєю нелегкою працею кожен день створює і підтримує економічну незалежність держави, хто, не зважаючи ні на які труднощі, продовжує успішно трудитися на рідній землі. Я вірю у вас, вашу силу, вашу мудрість, у заможне майбутнє нашого села. Міцного здоров’я вам, благополуччя, добра й щастя. Нехай ниви колосяться щедрими врожаями, а в домівках будуть лад, достаток і радість!

Автор статті: Аліна РИГУН