DataLife Engine > Огляд преси > Володимир Башек: Сьогодні ми маємо серйозну підтримку будівництва дитячого інфекційного відділення

Володимир Башек: Сьогодні ми маємо серйозну підтримку будівництва дитячого інфекційного відділення


27.10. Разместил: yuriy
Башек Володимир Йосипович, депутат Житомирської міської ради, головний лікар Центральної дитячої міської лікарні відповів на запитання кореспондента

- Володимире Йосиповичу, як Ви стали депутатом?
- Вперше я став депутатом у 1982 році. В ті часи не було такої боротьби, як зараз, за депутатське крісло, але завжди це було престижно. Тоді нам по Корольовському району призначали дільниці. Це вже моя 7 каденція. Я був 3 скликання депутатом Корольовської ради і 4 - міської.

- Які маєте здобутки у цій каденціі?
- Мені дуже багато вдалося зробити для своїх виборців саме тоді, коли йшла передвиборча кампанія. Відремонтували прибудинкові території, зробити ігрові майданчики. Хоча основна моя мета, як депутата, пов'язана з професійною діяльністю.
Я вважаю, що надзвичайно важливо надати людям своєчасну кваліфіковану медичну допомогу. Не можемо ми сьогодні всіх зробити здоровими. Але всі люди мають право отримати медичну допомогу безкоштовну, висококваліфіковану, своєчасну. І не тільки термінову, але і планову. Якщо необхідно, то і у подальшому - диспансерний нагляд, оздоровлення. І це я вважаю своїм основним завданням і як головного лікаря, і як депутата.

- З якими питаннями звертаються до Вас виборці?
- Коли я тільки йшов у депутати, до мене багато зверталися з побутовими проблемами: щось відремонтувати, щось замінити. Зараз найчастіше звертаються з питаннями, що стосуються моєї професійної діяльності. Не тільки як до педіатра, але як до лікаря, фахівця. І мені це надзвичайно приємно. Я свої депутатські кошти віддав на ремонт діючих приміщень нашої лікарні. Звичайно, можна було б відремонтувати якийсь десяток метрів асфальтного покриття у якомусь дворі. Проте я вирішив, що більш важливо хай і косметично, але відремонтувати нашу лікарню.
Я намагаюся завжди максимально виважено використовувати виділені мені кошти. І дуже вдячний Глазунову В'ячеславу Володимировичу, Савченку Миколі Миколайовичу, Семанько Людмилі Петрівні, Шкуропат Тетяні Володимирівні, які свої депутатські кошти виділили на придбання медичного обладнання для нашого нового інфекційного відділення.

- Коли планується відкриття цього відділення?
- Сьогодні ми маємо серйозну підтримку будівництва дитячого інфекційного відділення.
3 мільйони 100 тисяч грн. були виділені із державної субвенції на будівництво інфекційного відділення дитячої міської лікарні. Ця сума достатня для завершення будівельно-монтажних робіт. Я впевнений, що протягом 4-го кварталу ці роботи будуть закінчені. І будуть виділені кошти для придбання обладнання. Ми зможемо на кінець року переїхати у новий корпус.

Завдяки розумінню міського голови Володимира Михайловича Дебоя та керівника фінансового департаменту міської ради Гаращука Сергія Петровича ми маємо підтримку, виважений підхід до будівництва інфекційного відділення , ремонтів, виділення коштів для термінових питань.

Як тільки закінчиться будівництво відділення, ми відразу плануємо розпочати роботу. Можливо, воно ще не буде забезпечене всім необхідним обладнанням , але я знаю ті умови, у яких знаходяться сьогодні діти у інфекційному відділенні ЦМЛ №2. І працівники нашої лікарні зроблять все необхідне, щоб у максимально короткий термін переселити цих дітей. У ЦМЛ №2 працюють прекрасні медпрацівники, і вони перейдуть працювати у новозбудований корпус.

Кожного понеділка у нас відбувається нарада представників обласної та міської адміністрацій, управління охорони здоров’я та будівельників. Координуємо дії щодо будівництва інфекційного відділення. Це всіх дуже дисциплінує.

- Чому Ви зупинили свій вибір саме на професії медика?
- Я народився у селі Мала Зубівщина Коростенського району. З великою приємністю згадую своїх односельчан, тому що всі ми справді були однією великою родиною. І село наше було незвичайне. Адже у нашому селі була лікарня, яка славилася не тільки на всю Житомирщину, але й практично на весь Радянський Союз. У ній працював лікар Пішл Ярослав Федорович, який робив дуже складні на той час операції, лікуючи катаракту та косоокість. До нього на лікування приїжджали люди з Владивостока, з Підмосков’я та різних областей України. Наша сім’я жила недалеко від лікарні, і часто ці люди зупинялися на ночівлю у нас. Адже готелів тоді не було.
У мене змалку виробилася повага до лікарів. Я завжди знав, що це дуже поважні люди, і робота їх надзвичайно складна і важлива.

- А чому Ви вирішили стати саме педіатром?
- Перш ніж стати головним лікарем, я закінчив Луцьке медичне училище. Після закінчення училища працював у Волинській області у Кортелісах, які були колись, як і Хатинь, повністю знищені фашистами. Я там пропрацював всього півроку, і мене забрали до армії. Служив я у Карелії у медичній частині. Я там здружився з хлопцем з Білорусії Завацьким Євгеном. І ми разом з ним готувалися вступати до місцевого медичного інституту. Проте, знову ж таки, вже донька Ярослава Пішла порадила мені вступати до Одеського медичного інституту, адже він і набагато ближче до рідної домівки, і там дуже потрібні були хлопці, а тим паче після армії. Ось так я і опинився в Одесі. А інтернатуру проходив у Бердичеві.

Після закінчення інтернатури у 1976 році мене з дружиною Олександрою (теж педіатром) направили у Білокоровичі Олевського району, де була лікарня з 10 дитячими ліжками та пологовий будинок. Ми там отримали неоціненний досвід, адже були єдиними педіатрами, до яких за допомогою зверталися не тільки жителі Білокоровичів, а й навколишніх сіл, у лікарнях яких не було дитячих відділень.

Крім того, мене звела тоді доля з головним лікарем Поканєвичем Валерієм Володимировичем, який зараз очолює Інститут нетрадиційної медицини та Спіженком Юрієм Прокоповичем. Саме він високо оцінив нашу роботу і запропонував переїхати працювати до Олевська. Знову ж таки, довелося отримати важливий досвід і лікувати людей з дуже важкими діагнозами. У той час ми завжди відчували підтримку з боку обласних лікарів, особливо Лєбєдєва Юрія Дмитровича, головного педіатра області. Я вважаю його основоположником педіатрії на Житомирщині.

- Як Ви стали головним лікарем дитячої лікарні?
- Після того, як я 3 роки пропрацював у Олевську, мене запросили стати дитячим гастроентерологом у Житомирі. Проте на цій посаді я затримався аж цілий день. Річ у тім, що мені запропонували посаду головного лікаря. Сталося це у 1979 році. Тоді ще цього приміщення лікарні не було. А побудоване воно за кошти так званих комуністичних суботників у 1986 році.

- Чи продовжили Ваші діти справу своїх батьків?
- Так, продовжили. Мої дочки теж лікарі - педіатри. Ганна - дитячий офтальмолог, а Марина проходить інтернатуру за спеціальністю дитячий невропатолог. Я дуже вдячний долі за те, що очолюю дуже професійний та відданий своїй справі колектив.

Записала Юлія Нова



Вернуться назад