Устаткування і техніка – вимога часу, однак уваги до пацієнта жодним апаратом не замінити

12.07 09:07    

Другий рік поспіль медична спільнота України відзначає День медичного працівника за новими календарними орієнтирами: від 2023 року президентський Указ встановив нову дату свята для медичних працівників і тепер медиків України прийнято вітати 27 липня. Причому,незалежно від того,на який день тижня припадає така дата. Зазвичай до професійного свята працівників охорони здоровя журналісти більшості ЗМІ приурочують вітальні нариси, статті, інтерв’ю, або ж навіть коментарі з приводу святкової дати. Найчастіше героями медійних матеріалів стають ветерани медичних установ, уславлені лікарі, медсестри із багаторічним досвідом, які мають чималий багаж знань, користуються заслуженим авторитетом тощо. Цьогоріч ми вирішили певним чином відкорегувати багаторічну традицію і звернули увагу на наймолодше покоління лікарського персоналу житомирських лікарень, поліклінік, амбулаторій і т.п. Нинішні часи, коли галузь охорони здоров’я переживає комплекс реформаторських перетворень, їх найкращими носіями і провісниками позитивних змін якраз і мають бути молоді фахівці, що виховані на кращих традиціях і справді титанічній спадщині старшого покоління. І якраз саме вони спроможні внести новаторський струмінь у роботу найавторитетніших медичних установ та закладів незалежно від форми їх власності, рівня спеціалізації тощо. Отож, наше перше знайомство із представниками наймолодшого покоління лікарів Житомирщини розпочалося із розмови з Інною Верховською – лікарем –ендокринологом Житомирської обласної клінічної лікарні ім. Гербачевського. Інна Ярославівна приїхала до Житомира після завершення навчання у Тернопільському Національному медичному університеті, після проходження інтернатури також у медичних закладах рідного для неї Тернополя. Але життєва стежинка обрала для Інни Ярославівни житомирський напрям, оскільки її чоловік, з яким вона навчалася в одній університетській групі, виявився житомирянином, отримав направлення до рідного міста і таким чином молоде подружжя опинилося у Житомирі, де працює у стінах обласної клінічної лікарні. Звісно ж, найперші наші запитання торкалися щоденних буднів лікарки – ендокринолога. Адже, щоб там не казали, у роботі фахівців-ендокринологів упродовж кількох недавніх десятиліть сталися відчутні зміни.

- Справді, якщо років тридцять тому були розповсюджені суспільні стереотипи стосовно того, що на прийом до ендокринолога потрапляють, як правило, люди старшого чи й навіть похилого віку, то сьогодні це точно не так, - зауважила Інна Верховська. – Наш пацієнт значно помолодшав, а хворі на цукровий діабет, якими ми зазвичай опікуємось, відчутно помолодшали і навіть зовсім юна молодь на прийомі у ендокринолога сьогодні зовсім не рідкість чи дивина, - продовжує Інна Ярославівна. Стосовно статевого поділу, то, як і раніше, до нас більше звертаються жінки, проте й чоловіків відчутно побільшало. До речі, жінки, які мають проблеми із патологіями ендокринної системи, реагують на діагноз значно спокійніше, а тому – уважніше, вдумливіше і загалом серйозніше. У чоловіків, які звертаються до лікаря-ендокринолога, куди більше емоційної тривоги, через що лікарю доводиться докладати неабияких зусиль аби на психологічному рівні врівноважити такого пацієнта, аби вселити у його настрої певний оптимізм і налаштувати його на серйозну і конструктивну роботу з метою досягти позитивних змін у стані свого ж здоров’я. Пояснити подібну ситуацію в принципі неважко, бо головною причиною збільшення випадків патологій ендокринної системи є кратне збільшення стресових ситуацій у житті переважної більшості людей. І, знову ж таки, це - дивина, однак жінки справляються зі стресами, як і загалом із психологічними негараздами, куди краще від чоловіків. Ну, а щодо методів та методик лікування своїх пацієнтів, то тут важливими помічними факторами стають не стільки медикаментозні призначення лікаря, стільки фахові консультації для пацієнтів стосовно змін чи корекцій способу життя пацієнта. Йдеться про певні звички, гастрономічні вподобання і загалом режим харчування. Важливим фактором у процесі лікування патологій ендокринної системи є звичка і бажання нашого пацієнта вести рухливий спосіб життя, а системні фізичні вправи, як і заняття спортом, у більшості випадків мають дуже потужний терапевтичний ефект. Все інше для нас сьогодні простіше, адже у арсеналі лікаря – ендокринолога є численний перелік сучасник методів обстеження та діагностики пацієнта. Часи, коли МРТ, КТ чи апарати УЗІ були чимось видатним і рідкісним, вже позаду. Нині ми маємо устаткування та лабораторну базу на рівні цивілізованих країн світу. І якраз психосоціальна реабілітація хворого належить до вершин лікарської майстерності, якою, до речі , досить непогано володіли фахівці старшого покоління, з якими у цьому стосунку досить комфортно працювати.

- Загалом прийнято запитувати, наскільки ваше професійне свято сприймається у вашій сім’ї, у колі ваших рідних, близьких?

- На це запитання мені відповісти достатньо легко. Як я вже зазначала, мій чоловік, Олександр Верховський, також лікар і працює лікарем в ортопедичному відділенні нашої лікарні. Так що із чоловіком ми не просто сім’я , але й колеги по роботі. Знову ж таки, його батько і мій свекор, Віктор Володимирович Верховський, також відомий фахівець у царині ортопедії, який майже 30 років працює в обласній лікарні. До речі, як і його батько Володимир Верховський, це вже дід мого чоловіка, також відомий на Житомирщині лікар – ортопед. Так що день медичного працівника у мене тепер не лише професійне, але й сімейне свято. Звісно, це приємний фактор, який додає певного позитиву, що дуже важливо у наш час. А загалом у часи військового стану, коли йде дуже жорстока війна, свята, включно із професійними, є суто умовними моментами, які певним чином привертають увагу суспільства до медицини і людей, які у ній працюють. Приємно, коли про тебе згадують, коли тобі вдячні, бо ж заради пацієнта, його гарного самопочуття ми й працюємо. Ось так, станом на сьогодні, ми живемо, долаємо труднощі, вирішуємо проблеми і сподіваємось на краще. Інакше, мабуть, й бути не може.

Сергій Форест