На Житомирщині черговий рейдерський скандал?
02.04 10:23
Інновації народжуються, як гриби після теплого дощу, та заповнюють наше життя. Різноманітні «ноу-хау» пропонують, нав’язують нам звідусіль. Одні з них нам байдужі, інші притягують, але є й такі, що лякають. Приміром, рейдерство, яке відразу асоціюється із агресією, протистоянням, з’ясуванням сили та привласненням чужого майна.
На думку правління Малинської споживспілки, їхнє тихе, безхмарне життя безцеремонно, без сентиментів порушили люди з гучним брендом – РЕЙДЕРИ. Що тут почалося? Зойки, крики, образи, скиглення, проголошення мадригалів на свою славу, приїзд обласного телебачення, творчість київських «акул пера», спец операції юристів, погрози-обіцянки у телефонну слухавку, одним словом – ПАНІКА.
НА ЗЛОДІЄВІ ШАПКА ГОРИТЬ А що, власне, трапилось насправді? Нічого надзвичайного, елементарна закономірність – немає нічого вічного., будь-які імперії, не говорячи вже про тутешню споживспілку, зазнають краху і в кінцевому випадку розпадаються. І основним чинником таких розпадів є людський фактор. Це історичний факт. Згадаймо класичне – «верхи (читай правління) не можуть, низи (читай пайовики) не хочуть». Тут, правда, доречне суттєве уточнення – менеджери-управлінці могли і можуть, але лише для себе любимих: і посади є, і зарплати чималенькі, і дивіденди, очевидно, не минали кишень, а от грошенят та інших благ пайовикам – зась. Тому, коли вдарив набат і стало імовірним втратити теплі, насиджені місця, коли ситуація вимальовувалась так, що потрібно відповідати хто, де, скільки, чому та на підставі чого – у правління затрусилися колінця. Реакцією на ці події було банально-риторичне звернення керманичів до членів спілки на кшталт – не вірте, вас хочуть ошукати, пограбувати, лишити всіх благ…
НЕ МОЖНА ВТРАТИТИ ТЕ, ЧОГО НЕ МАЄШ Здивуванню, а ще більше обуренню членів спілки не було меж. Адже переважна більшість із них, маючи членські книжки десятки років, не мала ні найменших уявлень про роботу спілки: коли відбуваються збори, з якою періодикою, кого обрано-перебрано, коли і за яких умов проводилась реєстрація-перереєстрація, і тим паче, які коло обороти, оборудки відбувались із майном та фінансами організації, кому, коли і скільки було виплачено грошей із спільної казни. Тому застереження про можливість втратити пайовиками віртуальних дивідендів викликали у них гнів, і глибоке переконання, що вони роблять правильний крок для якісного покращення справи. Турбота про підлеглих, яка раптом несподівано з’явилася у зверненнях правління, ніскільки не розтопила лід непорозуміння та нелюбові до нього. Люди прекрасно розуміли – не мали нічого до цих пір, не матимуть і в подальшому.
ЩО РОБИТИ? МІНЯТИ! Ініціативна група запропонувала провести збори споживчих товариств із метою чіткого аналізу роботи в минулому та складання планів на майбутнє. Ось тут би правлінню і взяти ситуацію під контроль, розставити всі крапки над «і», довести ефективність свого керівництва, розповісти про неабиякі здобутки, вкотре переконати пайовиків, що вони професійні менеджери і тільки вони заслуговують на право бути лідерами. Та, мабуть, нічого було сказати людям, певне, правда була б гіркою і неприємною, бо всі сили і намагання керівництва були направлені лише на одне – заборонити, зірвати проведення зібрання, не дати приміщення, залякати судами.
Та збори все-таки відбулися 18 березня, у малинському РБК. Зібрання, на перший погляд, асоціювалось із приїздом якоїсь популярної естрадної зірки, і лише уважніше оглянувши присутніх, помітив, що це люди переважно похилого віку, одягнуті далеко не посвятковому, а на обличчях не посмішки, а стурбованість і німе запитання – що робити?
Зареєструвалось аж 700 чоловік – у якості пайовиків чи членів товариства важко однозначно стверджувати, але всі безпосередньо або опосередковано мали певні стосунки із споживспілкою. Було б присутнім діюче керівництво, була б і предметна розмова про статус кожного, про інші аспекти діяльності та, очевидно, не судилось. Проігнорували людей, знехтували їх думкою, інтересами.
А коли на сцену все ж зважилась вийти керівник Малинського споживчого товариства Наталія Підсуха, виявилося, що з присутніх у зал ніхто її не знає. Нонсенс! З її слів, вона рік очолює спілку, а її бачать уперше. Коли і в який спосіб жінка була обрана?
Рішення учасників зібрання було одностайним – правління споживспілки відправити у відставку. І заміна знайшлась. Обрали нове правління. Так, так, сем тих людей, яким приклеїли ярлик рейдерів. Так це чи ні, знову таки ж судити важко. У світлі подій, що відбуваються, опираючись на історичні приклади, цих «рейдерів» доречніше було б назвати сучасними «робінгудами». Адже, принаймні, бойовиків ніхто з них не привозив, захоплень приміщень не робив (а, за одне телеграфів та пошти!), бійок не було – все цивілізовано, а піклувались «рейдери» за ображених та забутих правлінням пайовиків. Марно протистояння чекали відсторонені, бо навіть найняли когось в уніформі патрулювати офіс, шоу не відбулось, зачіпки говорити про застосування сили не було.
А ЩО ДАЛІ? Зрозуміло, що в цій справі ставити крапку занадто рано. Невідомого тут набагато більше, ніж ясності та однозначності. Очевидними кроками з обох сторін будуть судові позови, судова тяганина, звинувачення, виправдання і т.д. і, в разі перемоги нового правління, ніяких гарантій якісних змін та благодійності на користь громади дати ніхто не може. Залишаються сподівання та надія на краще, а найголовніше досвід – як боротись із несправедливістю, цинізмом, байдужістю. А нове керівництво, у випадку його визнання, хай пам’ятає – закон бумеранга ніхто ще не відміняв.
Помічник-консультант народного депутата України від Партії регіонів Валерій Марценюк
за матеріалами газети "Замок Володарів"
RuporZT
|