DataLife Engine > Топ-новини > О. Пінський про модель нового виборчого законодавства

О. Пінський про модель нового виборчого законодавства


12.08. Разместил: yuriy
Олександр Мороз запропонував модель нового виборчого законодавства

Дискусія довкола закону про вибори на основі пропорційної системи з відкритими списками на сьогодні дещо знизила орберти. Уряд старанно уникає практичних дій зі зміною виборчого законодавства, щодо парламентських виборів. На словах вони прибічники виборів за відкритими партійними списками. На практиці – навпаки. Разом з опозицією вони одностайні в прагненні зберегти право лідерів партій особисто формувати списки кандидатів з родичів, секретарів, водіїв, охоронців. Ті, хто сьогодні контролює владу в країні, хочуть залишити громадян без права вибору. Лише тиск з боку народу здатний змусити їх до зміни позиції.
Ще у 2002 році Олександр Мороз запропонував модель нового виборчого законодавства, який дозволив би вирішити проблему виборчої системи України. Та, на жаль, урядовці виконувати нічого не збираються, лише «годують» обіцянками та приймають закони, які вигідні для них самих.

Зокрема, 1 червня 2009 року на позаплановому засіданні Верховної Ради більшість депутатів проголосувало за проект змін до Закону України «Про вибори Президента України», який був підготовлений юристами з Партії регіонів, БЮТ і НУ-НС. Суть цих змін одна – провести вибори за власними правилами. Отже, якщо дійсно хочуть, то можуть прийняти закон.

Аналіз поданих законопроектів щодо відкритих списків та їх концептуальна відмінність очевидно затрудняють знайти компромісне рішення, отже, прийняти новий закон. Зокрема, проекти, що передбачають поділ України на 22 (36) округів при зовнішній привабливості дають мало надій на те, що вони відкривають можливості виборцю визначитися щодо конкретного кандидата. Треба лише уявити, з якими труднощами зіткнеться виборець, якщо в кабіні для голосування він розглядатиме бюлетень з більш, ніж сотнею прізвищ (по 5 кандидатів від понад 20 партій та блоків). Тоді весь алгоритм розподілу мандатів зведеться до математичних дій з усіма випадковостями, а не до вибору конкретних кандидатів». Про це йдеться у листі, який спікер Верховної Ради 5-го скликання О. Мороз направив до голови парламенту В.Литвина 31 березня 2009 року. Він запропонував концепцію закону про парламентські вибори. У ньому партійна приналежність кандидатів і механізми мажоритарної системи поєднуються, спрощуючи виборчі процедури:

1. Кожен суб'єкт виборчого процесу (партія або блок) подають до ЦВК список своїх кандидатів у алфавітному порядку та в кількості, щодо якої партія (блок) визначаються самостійно. Цей список ЦВК розповсюджує в установленому порядку для всіх виборчих комісій і дільниць.
2. Одночасно суб'єкт виборчого процесу надає ЦВК список із тих же прізвищ, де кожен кандидат закріплюється за конкретним округом.
3. Передбачається створення 450 виборчих округів.
4. У виборчих бюлетенях в кожному окрузі буде знаходитись по 20-30 прізвищ (залежно від кількості суб'єктів виборчого процесу - партій чи блоків) з даними щодо партійної приналежності кандидата.
5. За результатами голосування встановлюється кількість голосів, поданих за партію (блок) як сума голосів, поданих за конкретних кандидатів у всіх округах.
6. Якщо партія (блок) набирає в сумі процент голосів, що дорівнює або більше прохідного бар'єру, вона бере участь у розподілі мандатів за правилами, що використовувались при чинному законі.
7. ЦВК в межах кількості мандатів для партії (блоку) визнає депутатами тих кандидатів, котрі забезпечили найбільше голосів за відповідну партію. Таким чином, перевагу на виборах одержують кандидати, яких більше підтримують виборці в конкретному виборчому окрузі і які представляють там свою партію (блок).
8. В окремих випадках може статись, що в деяких округах появиться по два депутати, в деяких - жодного. Загалом це малоймовірно, але якби така вада й мала місце, вона менша порівняно з тим, що маємо зараз.
9. Можна розглядати різні варіанти щодо ідентифікації списків - з "п'ятірками" і без них. Вважаю, що всіх кандидатів краще ставити в однакові умови, аби депутати мали однаковий рівень легітимності.

Пропонована концепція дозволяє спростити задачу вибору для громадян, оскільки блоки (наприклад, "національно-демократичних сил", "прибічників ринкових реформ", "лівий блок", "центристи"...) могли б включати до свого складу представників різних політичних партій, сумарний успіх яких залежав би винятково від потенціалу своїх кандидатів. Всі розуміють, що жодна партія не одержить 450 мандатів, цієї кількості вистачить в одному списку для авторитетних людей з різних, ідеологічно не ворожих партій.

Такий механізм виборів спонукав би політичні партії до консолідації і об'єднання, від чого б виграло суспільство та держава.


Олег Пінський,
перший секретар Житомирського ОК СПУ

Вернуться назад