Рівні можливості для прояву особистих якостей або як морські спецпризначенці ґендерні квоти опановують

14.10 23:23    

В Державній прикордонній службі України впровадження політики ґендерної рівності відбувається із залученням найкращих міжнародних практик.
У сучасному бутті з’являється все більше й більше жінок, які добровільно йдуть до лав силових та правоохоронних структур. Їх не лякають важкі умови служби, фізичні навантаження, довготривалі відрядження та інші специфічні особливості. І одягаючи військовий однострій, українки все частіше руйнують стереотипи, що вони є потенційним кадровим сегментом «кабінетних» посад.

В Державній прикордонній службі України впровадження політики ґендерної рівності відбувається із залученням найкращих міжнародних практик.

Позитивними прикладами ефективного інтегрування ґендерного компоненту у діяльність ДПСУ є виконання статті 12 Закону України «Про забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків». Сьогодні у прикордонному відомстві працюють і проходять військову службу понад 11 тисяч жінок. В День Захисника України розповімо про одну з них.

Олександра Шевельова народилася в Нетішині Хмельницької області, але вже за рік батьки переїхали до Бердичева, де маленька Саша згодом пішла до школи. Жага дівчини до знань, помножена на високий професіоналізм педагогічного шкільного колективу, спонукали юну Олександру до того, що паралельно з опануванням загальної освіти вона також заочно навчалася й у Тернопільський математичній школі. У підсумку загальноосвітню школу вона закінчила з золотою медаллю, а заочну – з відзнакою.

За словами Олександри, її змалку вабила прикордонна служба, але остаточно вона усвідомила це для себе вже навчаючись на першому курсі Національного університету «Львівська Політехніка». Бажання стати причетною до справи охорони державного кордону зрештою перемогло, і дівчина забрала документи, аби податися до Національної академії Держприкордонслужби України імені Богдана Хмельницького.

У родині Олександри військових немає, проте батьки позитивно поставилися до її рішення, підтримали у вирішенні власної долі. Дочка вдячна батькам за цю підтримку, яка була особливо потрібна їй під час навчання в академії, адже навантаження були зовсім не дитячі. Але курсант Шевельова гідно подолала всі випробування й цього року отримала первинне офіцерське звання «лейтенант», закінчивши академію вже традиційно з червоним дипломом за спеціальністю «право».

Мальовничо характер Олександри розкривають її захоплення: в дитинстві вона займалася спортивним туризмом, а в юнацтві захопилася доволі ризикованим спортом – скелелазінням. Саме воно, за її словами, й загартувало тіло й дух, допомагає долати будь-які труднощі у повсякденному житті. Загалом душа дівчини прагне активного відпочинку: велопрогулянки, пробіжки морським узбережжям, тренування у тренажерному залі. Разом з тим, відвідує курси з психології, а в майбутньому планує досконало опанувати англійську.

Ще одним захопленням лейтенанта Шевельової є море, яке завжди вабило її своїм романтизмом та красою, тому рішення стати саме морським прикордонником не було спонтанним, а скоріш подумки спланованим. Олександра не боїться кидати собі виклики, то й службу вибрала відповідну – у відділі спеціальних дій Одеського загону Морської охорони, на посаді офіцера адміністративно-юрисдикційної діяльності групи. Доречи, це перший досвід служби дівчат у такому специфічному підрозділі.

За словами Олександри, служба у спецпідрозділі дійсно є особливою, проте її це не лякає, а спонукає до подальшого розвитку своїх фізичних якостей та вдосконалення професійних навичок й здібностей.

– «Найбільше подобаються виходи в море, де є жива морська практика – огляд суден, спілкування з екіпажами, оформлення процесуальних документів – зізнається Олександра. – Мій перший вихід в море був на катері Морської охорони типу «Гриф» й тривав три дні. Це було досить цікаво, адже такого досвіду я ще не мала. Під час виходу довелося складати чимало адміністративних протоколів. Поступово на практиці вдосконалюю свої теоретичні знання, зокрема щодо порядку зупинки та огляду суден, дізнаюся як потрібно діяти в різних обставинах, на що звертати увагу тощо. Відділ спеціальних дій Одеського змо – це дуже досвідчений, дружній, згуртований колектив, у якому з кожного можна брати приклад. Й, відверто кажучи, ніякої ґендерної упередженості на свою адресу я не відчуваю. Щиро вдячна керівнику та військовослужбовцям відділу за підтримку і всебічну допомогу. Служба в Морській охороні, оглядова робота на морі мають багато різних нюансів. Я усвідомлюю, що попереду у мене ще чимало роботи над адаптацією та збагаченням своєї теоретичної бази, вдосконаленням вмінь і навичок, відкриттям нових премудростей моєї нової професії. Звичайно ж маю на меті досягнути високих показників у службі, адже в довгостроковій перспективі маю здорові офіцерські амбіції – планую обіймати й керівні посади».