Перебіг Міжнародного проекту «Світло в темряві. Справедливі народів Світу», який виконують «Брама Гродська. Театр NN» (Польща. Люблін) та Житомирська обласна громадська організація «Воскресіння» і Бердичівська молодіжна громадська організація «Фенікс» (Україна, Бердичів).
З початку дії проекту пройшло чимало часу і звістка про нього, завдяки місцевим та Всеукраїнським ЗМІ, облетіла всю Україну. Багато людей слідкує за його перебігом, а очевидці тих жахливих подій залюбки діляться своїми спогадами.
Життя однієї людини цінне її вчинками. Ми можемо втратити статки, роботу, авто. Але чи потрібно все це небіжчику? Або чи буде це нам важливим, коли над головою літають військові літаки, місто декілька днів в облозі. А друзів, одного за одним ведуть на розстріл, бо вони іншої національності.
На сьогодні систему цінностей молоді формує молодь. Пріоритети, які вишиковує нова генерація – це ланцюгова реакція. Наприклад, молоді пошуковці беруть інтерв’ю у свідків подій 41-45 років. Дізнаються із першоджерел історію, яку творили конкретні люди, а не безликі маси режиму. Однією із таких світків є Ванда Лобуцька, 15 грудня 1919 року народження. Пані Ванда до та підчас війни жила в Бердичеві, по вул. Пушкінській (біля кладовища). А старша сестра пані Ванди до війни жила в єврейській родині Дімонт, яка мешкала по вул. Руській, і навчала доньку господаря - Маню польської мови, а та натомість вчила єврейської. Дівчата стали гарними подругами і частенько Маня приходила в гості до Вандиної родини.
Коли німецькими окупантами було взяте наше місто і почались масові арешти євреїв, Маніну родину це лихо не минуло. Але кмітливій шістнадцятирічній дівчинці вдалось втекти та заховалася в картоплі на городі, а коли стемніло та побігла благати про допомогу до Вандиного дому.
«На той час я вже була одружена, мій чоловік воював на фронті - згадує Ванда Лобуцка – свекруха мене питала, що то за дівчина живе зі мною, а я відповіла, що то моя родичка. Так всім казала. Я їй дала свій одяг і деякий час вона допомагала мені по господарству. Потім мої друзі Вінгровський Євген та Базельчук Вова забрали її, щоб переховувати далі».
Після війни один раз Ванді і Мані пощастило зустрітись, але підчас тієї короткої зустрічі поспілкуватись нажаль не вдалось.
Ще пані Ванда розповіла, що велику роль у переховуванні євреїв, поляків, війсковополоненних відіграла і наглядачка за кладовищем Ганна, нажаль прізвище її вона не пам’ятає. Пані Ганна переховувала втікачів в склепах, носила їм їжу, а потім через партизан відправляла в безпечні місця.
Якщо, хтось знає пані Ганну просимо зателефонувати до нас: 0979499071, 0634879609
На даний час Ванда Лобуцька проживає за адресою: м. Бердичів, пров. Н. Іванівський б. 4
