Впродовж 17 років на Житомирському обласному телебаченні транслювалася програма «Слово польське». Тиждень назад вона не вийшла в ефір. Як повідомили Інтернет-порталу
Рупор Житомира, 27 березня на засіданні обласної ради член фракції СПУ Людмила Слободенко передала депутатський запит на ім’я губернатора Житомирщини Юрія Забели щодо збереження передачі, за який депутати проголосували.
На Житомирщині мешкає третина всіх поляків України. Унікальність передачі «Слово польське» полягає у тому, що вона є єдиною на Україні польськомовною програмою. Робили її у нас, і розповідала вона про всі сторони життя громади. У витоків «Слова» стояло Житомирське відділення спілки поляків України. Спілка проводить чималу роботу для збереження національних традицій, рідної мови, розвитку творчості фольклорних колективів, навчання молоді, підтримки зв’язку із прабатьківщиною, розвитку дружніх стосунків з іншими народностями регіону. Сьогодні у Спілку входять 22 польські організації. Програма дозволяла глядачам відчувати себе поляками, більше пізнавати своє історичне коріння, поважати свою націю.
Лише кілька днів пройшло з моменту припинення трансляції програми, а голова спілки Вікторія Лясковська-Щур вже отримала кілька десятків дзвінків від збентежених та занепокоєних постійних глядачів.
Невипадково спілка поляків при ускладненні звернулася саме до соціалістів. Хоча свій зв’язок із поляками підкреслюють представники інших політичних партій, але в даному випадку голова Вікторія Лясковська-Щур звернулася саме до соціаліста, депутата Новоград-Волинської районної ради Андрія Газарова. Він, в свою чергу, підключив обласний комітет СПУ.
Кількома роками раніше він оперативно вирішив гостру проблему. Трапилось так, що творчий дитячий колектив з Житомирщини, що їхав виступати на фестиваль у Польщу, було затримано на кордоні. Дітей, як потім з’ясувалося, незаконно, прикордонники тримали кілька годин, навіть не випускаючи до туалету. Андрій Олексійович втрутився в ситуацію і уладнав це питання. З тих пір почалася дружба між ним та польською громадою.
Вже тривалий час соціаліст безкоштовно надає приміщення у Новограді-Волинському для культурно-освітньої спілки ім. Юліана Люблінського. При спілці діє школа польської мови. Неодноразово польські творчі колективи зверталися до соціалістів за допомогою перед поїздками за межі регіону і отримували її.
Газаров, власне, належить до вірменської громади, але його зв’язок із поляками позначився й на покращенні відносин між двома національними громадами. Навіть на національні свята сьогодні обов’язковими є дружні візити один до одного.
«Ситуацію із закриттям програми я вважаю утисканням прав національної меншини. До 1939 року в 30 кілометрах від Новограда-Волинського проходив кордон із Польщею. Тож кількість людей, що вважають себе поляками і відчувають тепер себе ображеними, чимала. Наскільки мені відомо, багато хто з них навіть готовий сьогодні виходити із протестом під стіни ОДТРК. Не знаю, наскільки такий вчинок свідчить про самоправство обласного чиновника, а, може, за цим стоїть щось більше. Але такі кроки, на моє переконання, неприпустимі. У країні зараз відчувається поділ за мовними та національними ознаками. Чимало політиків спекулюють та цьому. У нормальному суспільстві під час випробувань навпаки громада об’єднується та долає кризу. Не можна зараз в Україні роздмухувати полум’я національної ворожнечі. Це злочин».
Що ж сталося? Кому заважала програма? У листі до заступника голови Житомирської обласної державної адміністрації М.А.Черненка генеральний директор Житомирської ОДТРК Віктор Бойко аргументує своє рішення рекомендацією колегії Держкомтелерадіо України у період фінансової кризи «упорядкувати свою програмну політику шляхом відмови від виробництва тих теле- і радіопередач, які однозначно є нерентабельними і потребують надмірних технологічних та інших ресурсів». У листі Віктор Бойко запевняє, що про польську громаду буде розповідатися у передачі «Червона калина». Дорікає він також на постійні технічні труднощі, низьку якість відеозйомок і монтажу, на те, що програма обмежується висвітленням життя одного із 40 польських національно-культурних осередків.
У свою чергу, Вікторія Лясковська-Щур впевнена, що аргументи Бойка, м’яко кажучи, не відповідають дійсності. По-перше, щодо низької технічної якості, то, на її переконання, «Слово польське» було зроблено аж ніяк не гірше інших програм телерадіокомпанії. Для її підготовки використовувалася цифрова камера «Canon ХL2», надана партнерами спілки з Польщі. Мали творці програми також окремий транспорт. Тож для телерадіокомпанії ніяких додаткових фінансових та технічних навантажень польська програма не додавала. А професійний рівень автора програми Ольги Колосової підтверджується визнанням її праці як відеоінженера при підготовці інших відеопрограм на всеукраїнських конкурсах. Вони отримала кілька премій, а у 2006 році вона стала лауреатом першої премії конкурсу на Всесвітньому форумі польських журналістів у Тарнові. Переглянувши один з останніх відеофільмів, автором якого була ця дівчина, секретар Житомирської міськради А.Каленський висловив своє захоплення результатом, мовляв, можна зробити висновок, що фільм робили у Польщі. Також «Слово польське» неодноразово нагороджувалася грамотами та дипломами від міської та обласної ради.
Програма «Червона калина», впевнена Лясковська-Щур, ніяким чином не замінить закриту програму. Такий крок, на її думку, є порушенням суперечить статей 6 та 13 Закону України «Про національні меншини в Україні» та статті 33
Закону «Про мови в Україні». «Передача не є нерентабельною і не потребує надмірних технологічних та інших ресурсів. Ця програма є здобутком українського демократичного суспільства і ОДТРК може нею сміливо пишатися. Бойко запропонував відновити трансляцію на договірній основі. Але Житомирська обласна спілка поляків України є неприбутковою організацією, свою діяльність веде на громадських засадах і не має коштів для оплати трансляції».
До речі, щодо грошей (зараз багато хто списує все на кризу, але, мабуть, далеко не завжди цей плач має під собою достатньо підстав). Днями у Житомир приїжджала делегація з Польщі з метою налагодження зв’язків із обласною телерадіокомпанією. Підписання договору між сторонами відкривало перспективи для житомирських телевізійників – наприклад, вони б мали можливість проходити безкоштовне навчання на телестудіях наших сусідів. Польща навіть планувала закуповувати у Житомирської ОГТРК її продукт. Але коли візитери дізналися про припинення трансляції «Слова польського», переговори навіть не розпочалися.
Чим закінчиться історія із програмою незабаром стане відомо. Соціалісти готові й надалі підтримувати прагнення поляків добитися повернення у ефір «Слова польського».
за матеріалами прес-служби Обласної організації СПУ
