Рятувальники Житомирщини відвідали Батьківщину загиблих Героїв Чорнобиля та музеї їхньої пам’яті
21.04. Разместил: yuriy
Чорнобильська трагедія навічно закарбується в історії українського народу та цілого світу як найбільша техногенна катастрофа. Рятувальники Житомирської області щороку напередодні роковин аварії на ЧАЕС віддають шану загиблим ліквідаторам та підтримують їхні сім’ї. Цього року традиція незмінно продовжилась. Начальник Управління ДСНС України у Житомирській області Ігор Нікітчук та директор благодійного фонду «Пожежні Чорнобиля», ліквідатор аварії на ЧАЕС Борис Чумак побували на Батьківщині земляків, які загинули після ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. За свій подвиг 2 ліквідатори з Житомирщини отримали «Золоті Зірки» – Героя України та Росії.
Першим гостей з обласного центру приймав Любарський район. Генерал-майор внутрішньої служби Володимир Максимчук – легенда не тільки пожежної охорони СРСР, а й усього світу. Завдяки винайденій ним тактиці гасіння, яку досі застосовують в усьому світі на атомних станціях, вдалося зберегти життя сотням рядових бійців та офіцерів. У 2003 році Володимир Михайлович отримав звання Героя Росії (посмертно).
Дитинство та юність Володимира Максимчука пройшли на Житомирщині, в селі Демківці Любарського району. На Любарщині проживала його мати Євгенія Іванівна Максимчук і рятувальники щороку навідували її напередодні чорнобильських роковин. На 87 році життя матір ліквідатора померла. Тому останні роки вогнеборці обов’язково відвідують місце її поховання та кладуть на могилу квіти. На будинку, де вона проживала встановлена меморіальна дошка Володимиру Максимчику. Час від часу до оселі навідується його сестра разом з чоловіком. Того дня рятувальникам вдалося зустрітися і з ними.
Рік тому в Любарі місцеву вулицю перейменовано на честь Володимира Максимчука. Символічно, що на ній розташована пожежно-рятувальна частина. У Любарському районі його іменем названа Гізівщинська школа, де він навчався. Тут зусиллями рятувальників та педагогів створений музей – місце проведення «Уроків мужності». Цього року учні школи продемонстрували гостям театралізовану постановку під назвою «Чорнобиль – біль нашого минулого». Вірші та пісні, які представили школярі пробили гостей до сліз та змусили повернутися у далекий 1986 рік. Кожен хто став свідком постановки, думками перенісся до ЧАЕС та бачив перед очима картину тієї ліквідації.
Наступного дня житомирські гості завітали до Овруцького району. Тут народився один із перших ліквідаторів аварії на ЧАЕС – Микола Ващук. Чоловік родом із села Велика Хайча. Микола Васильович працював у пожежній частині по охороні атомної електростанції. Йому довелося потрапити в когорту тих пожежників, які прибули тієї ночі 26 квітня на гасіння палаючого реактора. Після тривалого впливу високого рівня радіаційного опромінення, теплового виділення та задимлення Ващук був виведений з бойової обслуги і госпіталізований. За подвиг в ім'я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву Микола Ващук нагороджений званням Герой України та отримав орден «Золота Зірка» (посмертно).
Сестра ліквідатора Любов Василівна щороку гостинно зустрічає шановних гостей. Жінка з гордістю та болем слухає усі слова, які лунають з вуст вогнеборців про її брата-сміливця.
Як символ поваги і пам’яті, керівництво управління ДСНС та ветерани відвідали музеї в Гізівщинській та Великохайчанській загальноосвітніх школах, де навчалися Володимир Максимчук та Микола Ващук. Сьогодні школи носять їхні імена. До меморіальної дошки та пам’ятника героям-ліквідаторам поклали квіти.
Повертаючись додому, рятувальники ще довго діляться між собою враженнями від візиту. Родини, в яких виросли герої, не заслуговують на байдужість від держави та оточуючих людей. Чорнобильська біда постукалась в домівки майбутніх ліквідаторів і принесла в їхні життя достатньо болю та страждань. Отож у день 31-х роковин Чорнобильської трагедії вшануймо пам'ять тих сміливців, які врятували світ. Вічна пам'ять героям!
Першим гостей з обласного центру приймав Любарський район. Генерал-майор внутрішньої служби Володимир Максимчук – легенда не тільки пожежної охорони СРСР, а й усього світу. Завдяки винайденій ним тактиці гасіння, яку досі застосовують в усьому світі на атомних станціях, вдалося зберегти життя сотням рядових бійців та офіцерів. У 2003 році Володимир Михайлович отримав звання Героя Росії (посмертно).
Дитинство та юність Володимира Максимчука пройшли на Житомирщині, в селі Демківці Любарського району. На Любарщині проживала його мати Євгенія Іванівна Максимчук і рятувальники щороку навідували її напередодні чорнобильських роковин. На 87 році життя матір ліквідатора померла. Тому останні роки вогнеборці обов’язково відвідують місце її поховання та кладуть на могилу квіти. На будинку, де вона проживала встановлена меморіальна дошка Володимиру Максимчику. Час від часу до оселі навідується його сестра разом з чоловіком. Того дня рятувальникам вдалося зустрітися і з ними.
Рік тому в Любарі місцеву вулицю перейменовано на честь Володимира Максимчука. Символічно, що на ній розташована пожежно-рятувальна частина. У Любарському районі його іменем названа Гізівщинська школа, де він навчався. Тут зусиллями рятувальників та педагогів створений музей – місце проведення «Уроків мужності». Цього року учні школи продемонстрували гостям театралізовану постановку під назвою «Чорнобиль – біль нашого минулого». Вірші та пісні, які представили школярі пробили гостей до сліз та змусили повернутися у далекий 1986 рік. Кожен хто став свідком постановки, думками перенісся до ЧАЕС та бачив перед очима картину тієї ліквідації.
Наступного дня житомирські гості завітали до Овруцького району. Тут народився один із перших ліквідаторів аварії на ЧАЕС – Микола Ващук. Чоловік родом із села Велика Хайча. Микола Васильович працював у пожежній частині по охороні атомної електростанції. Йому довелося потрапити в когорту тих пожежників, які прибули тієї ночі 26 квітня на гасіння палаючого реактора. Після тривалого впливу високого рівня радіаційного опромінення, теплового виділення та задимлення Ващук був виведений з бойової обслуги і госпіталізований. За подвиг в ім'я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву Микола Ващук нагороджений званням Герой України та отримав орден «Золота Зірка» (посмертно).
Сестра ліквідатора Любов Василівна щороку гостинно зустрічає шановних гостей. Жінка з гордістю та болем слухає усі слова, які лунають з вуст вогнеборців про її брата-сміливця.
Як символ поваги і пам’яті, керівництво управління ДСНС та ветерани відвідали музеї в Гізівщинській та Великохайчанській загальноосвітніх школах, де навчалися Володимир Максимчук та Микола Ващук. Сьогодні школи носять їхні імена. До меморіальної дошки та пам’ятника героям-ліквідаторам поклали квіти.
Повертаючись додому, рятувальники ще довго діляться між собою враженнями від візиту. Родини, в яких виросли герої, не заслуговують на байдужість від держави та оточуючих людей. Чорнобильська біда постукалась в домівки майбутніх ліквідаторів і принесла в їхні життя достатньо болю та страждань. Отож у день 31-х роковин Чорнобильської трагедії вшануймо пам'ять тих сміливців, які врятували світ. Вічна пам'ять героям!
Вернуться назад