Головний "народник" Житомирщини М.Рудченко про святкування 9 Травня:

За ініціативи та підтримки народного депутата України, голови Житомирської обласної організації Народної Партії Миколи Рудченка в районах області відбувається акція «Стежками бойової слави земляків». Народники на місцях долучились до впорядкування солдатських могил, обелісків, алей слави, відвідують оселі ветеранів та надають посильну допомогу. Микола Миколайович особисто поспілкувався з ветеранами Малинщини, Брусилівщини, Радомишльського району.

Під час прямого ефіру на обласному радіо, приуроченому до 64-ої річниці Великої Перемоги над фашизмом, його запитали, чому народники 9 Травня не виходять на урочистості з партійними прапорами, як інші політичні сили. На що М.Рудченко відповів: «Якби моя воля, я б заборонив присутність у такий Великий день у колоні прапорів усіх політичних сил. Сьогодні в Україні вже 186 партій, а що зроблено ними для цієї держави? Деякі з них доклали рук до руйнації народного господарства України, прихватизували все, що тяжкою працею в сльозах, голоді й холоді роками будував наш народ, піднімаючи державу після воєнної розрухи. Хіба за таку державу, за таке життя воювали в 1941- 1945 роках наші діди? Спитайте в них, вони скажуть, що їм соромно доживати віку, бачачи такий безлад, таку ганьбу й несправедливість Має бути соромно й тим, хто здіймає свій політичний прапор, йдучи в колоні з фронтовиками, закриваючи полотнищем їхній біль на обличчях, їхні фронтові нагороди. Хтось спитав фронтовиків, чи приємно їм бачити ці прапори, бачити політичний розбрат в Україні? Ми маємо державний прапор, є прапори військових підрозділів, з’єднань – бойові прапори, на яких людська кров і слава – їм і місце в колоні».

Також Микола Рудченко висловив обурення стосовно відсутності ідеології в державі, нівелювання людських цінностей, браку почуття патріотизму в молодого покоління. «Сьогодні журналісти опитали дітей у столичних школах, і двоє з трьох нічого не знають про війну, а вчителі нарікають, що в нових підручниках історії цій темі майже не приділено уваги. Це державна освітня політика, чи державне блюзнірство?» - запитує нардеп.

«Стежки бойової слави земляків» привели М.Рудченка з представниками його політичної сили на Попільнянщину. Тут, на висоті «Кругляк», полягло 26 прикордонників, вступивши у нерівний бій з німецькими танками. У 1970 році земляки звели їм обеліск із написом «Безумству храбрых поем мы славу». За словами керівника районної ветеранської організації Леоніда Сторожука, з 14 тисяч попільнянців, що воювали на фронтах, загинуло 4, 5 тисячі. Біля обеліска було проведено мітинг, в якому взяли участь представники громади, школярі. Почесними учасниками мітингу запрошено ветеранів. Невеличкий концерт підготовлено силами художнього колективу районного будинку культури, почесна варта надана військовою частиною А-1486, а також привітання, квіти та винагорода від народного депутата Миколи Рудченка - все це порадувало і втішило ветеранів напередодні свята. А завершились урочистості славною українською традицією – ветерани разом із школярами, Миколою Рудченком та земляком – аграрієм, Героєм України Володимиром Дідківським, головою райради Валерієм Лук’янчуком та керівником тамтешньої організації Народної Партії Володимиром Руликівським посадили на місці загибелі прикордонників деревця горобини.

«Ці дерева виростуть, і своїми червоними гронами нагадуватимуть про кров, яка тут пролилась. Якщо недолугі державні мужі намагаються викреслити ту страшну війну з нашої історії, знівелювати героїзм радянського солдата, підмінити його націоналізмом, ми повинні цьому протидіяти», - зазначив М. Рудченко, - вітаючи присутніх на мітингу зі святом.

Після посадки дерев, попільнянські народники запросили ветеранів на святкову трапезу.

А далі представники Народної Партії пройшли фронтовими стежками Ружинщини, де також привітали тамтешніх ветеранів зі святом. Донині дивує і разом з тим вражає сила духу, патріотизм, гуманізм і чоловіча дружба людей воєнного покоління, яким сьогодні вже за 80 років. Приміром двоє товаришів із села Заріччя - Володимир Петрович Лук’янчук та Микола Михайлович Почерняй – фронтові побратими, які дружать з дитинства, разом ходили до школи, з 15 років разом партизанили у загоні імені Хрущова, воювали в розвідці, і разом дійшли до Берліну. В таке важко повірити, але це факт, можна лише по-доброму позаздрити долі та взаєминам цих героїчних чоловіків та побажати їм ще довгих і щасливих літ.

А от житомирянина Володимира Свідерського, який виганяв фашистів з рідної землі, куля знайшла аж в Румунії. Лише через 64 роки його могилу розшукав внук у далекому місті Сучава. Зі сльозами на очах дочка загиблого солдата Галина Ковальчук констатує:

- День Перемоги – найбільше свято для моєї родини, а особливо цьогоріч, бо ми нарешті дізнались, де покоїться мій батько, якого досі вважали безвісти зниклим. Галина Володимирівна теж підтримує думку нардепа Рудченка про те, що це не те свято, коли потрібно нести прапори сучасних політичних партій, це сіє ворожнечу. Тим більше, що прапороносці, це всі знають, люди не ідейні, а проплачені.

Юнакові з Львівщини Івану Бурію теж не судилось дійти до Берліну – він загинув на Черняхівщині, поблизу села Селець.Через 63 роки після війни пошуковці ідентифікували його останки, а вдячні земляки перенесли їх на територію села та встановили пам’ятник. 8 травня в цьому селі біля могили солдата відбувся урочистий мітинг та панахида за загиблими, організовані представниками Черняхівської районної організації Народної Партії, народники посприяли і встановленню пам’ятника Бурію. З нагоди Дня Перемоги присутніх привітали сільський голова, нардеп Микола Рудченко, голова райради Віктор Гуменюк, депутат обласної ради від Народної Партії Юрій Колупайло. А після урочистостей за межами села, в полі, де в роки війни проходила лінія оборони, для територіальної громади народниками та представниками ветеранської організації афганців, яку очолює депутат обласної ради Павло Мєнтов, відбулись показові виступи учнів школи бойових мистецтв з Житомира та велике театралізоване дійство – імітація бою за село силами організації «Червона зірка».