Житомиряни відсвяткували День Великої Перемоги. ФОТО
11.05. Разместил: yuriy
На 66-ту річницю Перемоги над фашизмом десятки тисяч житомирян прийшли до танка на майдані Перемоги. Після покладання квітів, направились до вічного вогню, щоб вшанувати загиблих в тій страшній війні. Вражала кількість людей, що прийшли поклонитись солдатам, що не повернулись до рідної домівки.
Десята година ранку. На майдані Перемоги розпочинається покладання квітів. Чітким маршем пройшла рота урочистого караулу. Багатотисячна процесія направляється до пам’ятника на Черняхівського.
Викликає подив - в колонах сотні знамен політичних партій. І тільки декілька потужних політичних сил взяли участь в святкуванні без партійних прапорів. Одна з них – «Фронт Змін». Такт і стриманість в цей великий день привертали увагу. І саме тому мені захотілось зробити репортаж про «фронтовиків», які рухались в колонах не з прапорами, а зі своїми дітьми, друзями.
Майже на всіх світлинах - члени цієї політичної партії. За їх діями, за покладанням квітів, спілкуванням було видно, що це дружна і сильна команда.
На чолі з головою обласної організації Геннадієм Зубко і керівником житомирського міського осередку партії Борисом Буряченком до пам’ятника на площі Перемоги були покладені квіти. Це зробили і інші «фронтовики». Процесія направилась на вулицю Черняхівського.
Здавалося, випадково в цьому репортажі виник ще один напрямок інтересу: на напівпорожньому майдані Перемоги мене зупинив старий солдат з орденами і медалями. Він хотів, але фізично не міг піти разом з усіма до Вічного вогню. Фронтовик зупинив мене, і попросив - «синок, сфотографуй». Він не просив знімок. Не питав, в якому виданні його можна побачити. Просто жива людина, а не пам’ятник, якому всі вклонялись, просто ще живий герой війни - просив уваги. Я сфотографував його, поспілкувався, і вирішив: в цю ж годину, серед тисяч людей, знайти тих, хто, як і ця немічна людина, в 15-16 років добровільно пішли на фронт. Щоб віддати життя і за наше майбутнє.
Знімок на майдані Перемоги - Бадиров Рагим Мамедович. Брав участь у форсуванні Дніпра, визволенні Києва і Житомира. Поруч з фронтовиком дівчинка Саша, учениця другого класу подарувала солдату квіти;
Юрій Федорович Малиновський, 85 років. Втік на фронт сімнадцятирічним юнаком. Був сміливим розвідником, в розвідгрупах діяв на територіях Польщі і Германії. До Берліна не дійшов 60 кілометрів, був тяжко поранений. Поряд з ним дочка Галина.
Олександр Володимирович Козлов, останній воєнний призов 1944 року. Біля нього племінниці.
Василь Лазарович Дьяков, після звільнення Житомира в 1944 році, сімнадцятирічним юнаком разом зі своїм братом Петром добровільно пішли на фронт. Був розвідником, отримав тяжкі поранення. Поруч - дружина Антоніна Василівна.
- Ми вшановуємо пам’ять загиблих воїнів й дякуємо за здобуду Перемогу, - сказав 9 травня голова обласної організації політичної партії «Фронт Змін» Геннадій Зубко. – Наш обов’язок розказати про подвиг воєнного покоління нашим дітям і дбати, робити все можливе для покращення життя ветеранів. Тих, хто залишився живим. І ми хочемо, щоб у цьому «Фронт Змін» підтримали всі політичні сили. Саме тому ми сьогодні на святі без партійних прапорів. Ми маємо за мету об’єднати під Державним прапором всіх громадян України.
…Тисячі людей все несли і несли квіти до Вічного вогню. Серед них були і члени партії «Фронт Змін», депутати Житомирської міської ради Андрій Амелін, Володимир Михалець, Ольга Пархомчук, Олександр Рабінович, депутат Житомирської облради Руслан Годований і багато інших. Велику корзину з квітами до пам’ятника воїнам поставили депутати обласної ради Геннадій Зубко і Сергій Сухомлін.
Після покладання квітів свято не закінчилось. Лікар Матвій Хренов і члени партії «Фронт Змін» взяли участь в тематичному вечері, присвяченому 66-річниці великої Перемоги. Це було яскраве молодіжне шоу де виконувались пісні воєнних років. Учасників пригощали смачною кашею з шкварками і цибулею. Фіналом вечора став перегляд кінокартини в «В бій ідуть одні старики». Такі вечори стають традиційними.
Десята година ранку. На майдані Перемоги розпочинається покладання квітів. Чітким маршем пройшла рота урочистого караулу. Багатотисячна процесія направляється до пам’ятника на Черняхівського.
Викликає подив - в колонах сотні знамен політичних партій. І тільки декілька потужних політичних сил взяли участь в святкуванні без партійних прапорів. Одна з них – «Фронт Змін». Такт і стриманість в цей великий день привертали увагу. І саме тому мені захотілось зробити репортаж про «фронтовиків», які рухались в колонах не з прапорами, а зі своїми дітьми, друзями.
Майже на всіх світлинах - члени цієї політичної партії. За їх діями, за покладанням квітів, спілкуванням було видно, що це дружна і сильна команда.
На чолі з головою обласної організації Геннадієм Зубко і керівником житомирського міського осередку партії Борисом Буряченком до пам’ятника на площі Перемоги були покладені квіти. Це зробили і інші «фронтовики». Процесія направилась на вулицю Черняхівського.
Здавалося, випадково в цьому репортажі виник ще один напрямок інтересу: на напівпорожньому майдані Перемоги мене зупинив старий солдат з орденами і медалями. Він хотів, але фізично не міг піти разом з усіма до Вічного вогню. Фронтовик зупинив мене, і попросив - «синок, сфотографуй». Він не просив знімок. Не питав, в якому виданні його можна побачити. Просто жива людина, а не пам’ятник, якому всі вклонялись, просто ще живий герой війни - просив уваги. Я сфотографував його, поспілкувався, і вирішив: в цю ж годину, серед тисяч людей, знайти тих, хто, як і ця немічна людина, в 15-16 років добровільно пішли на фронт. Щоб віддати життя і за наше майбутнє.
Знімок на майдані Перемоги - Бадиров Рагим Мамедович. Брав участь у форсуванні Дніпра, визволенні Києва і Житомира. Поруч з фронтовиком дівчинка Саша, учениця другого класу подарувала солдату квіти;
Юрій Федорович Малиновський, 85 років. Втік на фронт сімнадцятирічним юнаком. Був сміливим розвідником, в розвідгрупах діяв на територіях Польщі і Германії. До Берліна не дійшов 60 кілометрів, був тяжко поранений. Поряд з ним дочка Галина.
Олександр Володимирович Козлов, останній воєнний призов 1944 року. Біля нього племінниці.
Василь Лазарович Дьяков, після звільнення Житомира в 1944 році, сімнадцятирічним юнаком разом зі своїм братом Петром добровільно пішли на фронт. Був розвідником, отримав тяжкі поранення. Поруч - дружина Антоніна Василівна.
- Ми вшановуємо пам’ять загиблих воїнів й дякуємо за здобуду Перемогу, - сказав 9 травня голова обласної організації політичної партії «Фронт Змін» Геннадій Зубко. – Наш обов’язок розказати про подвиг воєнного покоління нашим дітям і дбати, робити все можливе для покращення життя ветеранів. Тих, хто залишився живим. І ми хочемо, щоб у цьому «Фронт Змін» підтримали всі політичні сили. Саме тому ми сьогодні на святі без партійних прапорів. Ми маємо за мету об’єднати під Державним прапором всіх громадян України.
…Тисячі людей все несли і несли квіти до Вічного вогню. Серед них були і члени партії «Фронт Змін», депутати Житомирської міської ради Андрій Амелін, Володимир Михалець, Ольга Пархомчук, Олександр Рабінович, депутат Житомирської облради Руслан Годований і багато інших. Велику корзину з квітами до пам’ятника воїнам поставили депутати обласної ради Геннадій Зубко і Сергій Сухомлін.
Після покладання квітів свято не закінчилось. Лікар Матвій Хренов і члени партії «Фронт Змін» взяли участь в тематичному вечері, присвяченому 66-річниці великої Перемоги. Це було яскраве молодіжне шоу де виконувались пісні воєнних років. Учасників пригощали смачною кашею з шкварками і цибулею. Фіналом вечора став перегляд кінокартини в «В бій ідуть одні старики». Такі вечори стають традиційними.
Вернуться назад