Василь Стах левківчанам: Ви пишете героїчну історію України
05.10. Разместил: yuriy
Інвентар м. Житомира від 1501 року - перша письмова згадка про село Левків Житомирського району. Щоправда, під назвою Ловкова.
Згідно з цим документом тоді у населеному пункті проживало 10-ть данників місту Житомиру медом, 18-ть пахарів, які платили "подимне", і 5-ть ловчих, котрі займалися полюванням для міста. Найпевніше через те, що у селі жили мисливці, воно й отримало свою першу назву - Ловків. Сучасна назва за селом закріпилася з середини ХІХ сторіччя.
Нині на території майже трьохтисячної, за кількістю населення, левківської територіальної громади функціонують школа, церква, будинок культури, амбулаторний пункт, завод з виготовлення залізобетону, відділення "Райпотребсоюзу", сільгосппідприємство "Сонячний пагорб", чотири АЗС та понад десяток інших приватних підприємств. А ще завершується будівництво сучасного дитячого садочка.
Тож не дивно, що вітаючи 3 жовтня 2015 року жителів і гостей Левкова з Днем села, їх сільський голова Олександр Окоча в урочистій святковій промові серед іншого подякував землякам за результативні соціально-економічні здобутки, які впродовж останніх років вони разом вписують в історію села.
"Сьогодні ви не тільки пишете славну історію Левкова. Ви пишете героїчну історію України. 46-ть ваших односельчан у боях із агресором відстоюють нашу Українську Державу. На жаль, не без втрат. Пішли на небеса у розквіті сил Олексій Шевченко та Олександр Книш. Досі залишається невідомою доля Олександра Шахрая, - прозвучало у зверненні депутата обласної ради, представника фракції Всеукраїнської Чорнобильської Народної Партії "За добробут та соціальний захист народу"Василя Стаха до жителів Левкова. - Ви, як ніхто, пізнали ціну війни. Тому найперше бажаю вам мирного неба".
Приєднавшись до щирих і добрих побажань на адресу жителів Левкова, депутат Житомирської обласної ради Василь Стах нагадав присутнім, що уже в розпалі виборча кампанія 2015 року, дозволена політична агітація.
"Але я цим займатися не буду. Обираючи собі раніше народного депутата України і сільського голову, ви не раз доводили свою життєву мудрість. Переконаний, так буде і на найближчих місцевих виборах", - сказав депутат обласної ради.
Після виступу Василь Стах із дружиною загиблого Олександра Книша, а зараз ще й старшим солдатом 95-ї аеромобільної бригади Марією Книш вручили переможцю конкурсу "Вишиванка власними руками" Вікторії Федонюк приз - корзину ручної роботи із набором для вишивання: заготовку з червоно-чорним орнаментом для вишиванки та нитки.
Затим Марія Книш, яка, до речі, теж виконувала військовий обов'язок у зоні АТО, вручила переможцям сільського конкурсу "Найпозитивніше фото" Іванні і Максиму Гаврилюкам, Тетяні Козловій, Владиславу й Анастасії Першко Почесні грамоти, сувенірні фотографії, які власне і перемогли у конкурсі, та книги Сергія Лойка "Аеропорт" про героїчну оборону українськими силовиками донецького летовища. Дістався такий роман для місцевої бібліотеки і сільському голові Олександру Окочі.
"Для мене дана місія - велика несподівана честь, - зізналася Марія Книш. - Я не готувалася до такого заходу. Тому трішки хвилююся... Дякую за довіру".
Максим ОБЕРТИН
Згідно з цим документом тоді у населеному пункті проживало 10-ть данників місту Житомиру медом, 18-ть пахарів, які платили "подимне", і 5-ть ловчих, котрі займалися полюванням для міста. Найпевніше через те, що у селі жили мисливці, воно й отримало свою першу назву - Ловків. Сучасна назва за селом закріпилася з середини ХІХ сторіччя.
Нині на території майже трьохтисячної, за кількістю населення, левківської територіальної громади функціонують школа, церква, будинок культури, амбулаторний пункт, завод з виготовлення залізобетону, відділення "Райпотребсоюзу", сільгосппідприємство "Сонячний пагорб", чотири АЗС та понад десяток інших приватних підприємств. А ще завершується будівництво сучасного дитячого садочка.
Тож не дивно, що вітаючи 3 жовтня 2015 року жителів і гостей Левкова з Днем села, їх сільський голова Олександр Окоча в урочистій святковій промові серед іншого подякував землякам за результативні соціально-економічні здобутки, які впродовж останніх років вони разом вписують в історію села.
"Сьогодні ви не тільки пишете славну історію Левкова. Ви пишете героїчну історію України. 46-ть ваших односельчан у боях із агресором відстоюють нашу Українську Державу. На жаль, не без втрат. Пішли на небеса у розквіті сил Олексій Шевченко та Олександр Книш. Досі залишається невідомою доля Олександра Шахрая, - прозвучало у зверненні депутата обласної ради, представника фракції Всеукраїнської Чорнобильської Народної Партії "За добробут та соціальний захист народу"Василя Стаха до жителів Левкова. - Ви, як ніхто, пізнали ціну війни. Тому найперше бажаю вам мирного неба".
Приєднавшись до щирих і добрих побажань на адресу жителів Левкова, депутат Житомирської обласної ради Василь Стах нагадав присутнім, що уже в розпалі виборча кампанія 2015 року, дозволена політична агітація.
"Але я цим займатися не буду. Обираючи собі раніше народного депутата України і сільського голову, ви не раз доводили свою життєву мудрість. Переконаний, так буде і на найближчих місцевих виборах", - сказав депутат обласної ради.
Після виступу Василь Стах із дружиною загиблого Олександра Книша, а зараз ще й старшим солдатом 95-ї аеромобільної бригади Марією Книш вручили переможцю конкурсу "Вишиванка власними руками" Вікторії Федонюк приз - корзину ручної роботи із набором для вишивання: заготовку з червоно-чорним орнаментом для вишиванки та нитки.
Затим Марія Книш, яка, до речі, теж виконувала військовий обов'язок у зоні АТО, вручила переможцям сільського конкурсу "Найпозитивніше фото" Іванні і Максиму Гаврилюкам, Тетяні Козловій, Владиславу й Анастасії Першко Почесні грамоти, сувенірні фотографії, які власне і перемогли у конкурсі, та книги Сергія Лойка "Аеропорт" про героїчну оборону українськими силовиками донецького летовища. Дістався такий роман для місцевої бібліотеки і сільському голові Олександру Окочі.
"Для мене дана місія - велика несподівана честь, - зізналася Марія Книш. - Я не готувалася до такого заходу. Тому трішки хвилююся... Дякую за довіру".
Максим ОБЕРТИН
Вернуться назад