Денис Борисенко: Чому корупція може знищити українську державу

Нам кажуть, що проблему корупції перебільшено. Але для України вона – як втрата крові для слабкого організму

Українські чиновники крадуть гроші. Як це позначається на державі? Напрошується відповідь: погано. Але погляньте-но: на сумнозвісних «вишках Бойка» вкрали 400 млн грн. Україна від цього не перестала існувати? Ні. І гроші на пенсії знаходяться. Тобто прямого впливу на окремо взятого українця ці злочини не мають.

Ось і прем'єр-міністр Володимир Гройсман вважає корупцію перебільшеною проблемою. Мовляв, її роздмухують вороги України для дестабілізації ситуації в державі. Щоправда, є одне «але».

Уявіть собі людський організм. У людини венами тече кров. Для держави кров – це гроші. Кров забезпечує всі процеси в організмі. Те ж саме роблять гроші для країни.

Уявімо, що людина здала 100 г крові. Або, як у нашому випадку, вкрали 100 тис. грн. Жодних проблем! Кров відновилася, все нормально. Здала людина 400 г крові. Сильно вона цього, знову ж таки, не відчує. Так, їй дадуть на день лікарняний, порадять добре харчуватися, але, в принципі, вона буде в нормі. Шкоди для організму немає. Згодом кров відновиться.

Але уявімо собі третій варіант: людина з якоїсь причини втрачає велику кількість крові. Наприклад, 1 літр. Вона вже напівпритомна, відновлюється повільно. Людина начебто є, але їй дуже зле. Те ж саме відбувається, якщо у держави вкрали велику кількість грошей. І Україна, нібито існуючи, вже кілька років балансує на межі цього стану «дуже зле».

А може бути така втрата крові, що людини не стане. Або не стане держави. Тільки територія. Тому з корупцією потрібно боротися обов'язково. Інакше ми втратимо державу.

І ще дуже важливий момент. Якщо повернутися до нашої аналогії країни з людиною, то європейська країна – це велика, міцна, здорова, сильна людина. Така людина має великий запас міцності.

А Україна – це країна-інвалід. Ліва рука (вважатимемо, що це суди) у нас не знає, що робить права (скажімо, прокуратура). Голова (президент), шия (парламент), серце (Кабмін) працюють з перебоями. У нас усе розбалансовано. Ми бідна країна, яка вічно нездужає.

І які в такому разі підстави у верхівки нашої влади поводитися так нахабно й зухвало? Чому вони вважають себе настільки важливими персонами? Економіка падає, національна валюта дешевшає, інфраструктуру зруйновано, промисловість кульгає на одну ногу. Навіть у столиці дороги розбиті!

А зовсім поруч з нами є країни, які колосально відрізняються від України. Та ж Польща – зовсім інша. То чому чиновники дозволяють собі таку поведінку? Вони мають надягнути дешевий костюм, закачати рукави і з ранку до вечора працювати. Як казав Черчилль під час інавгураційної промови у британському парламенті, «тільки тяжка праця, сльози й піт».

Моя порада чиновникам і політикам така ж сама: стати державними діячами й забути про власні інтереси. Вони мають чітко усвідомити, що їхнє завдання – служити людям. Вони мають разом з українським суспільством створювати країну, в якій комфортно жити. Усім, зокрема і їм самим.

Політикам і чиновникам потрібно прийти в народ і почути його. Проїхатися метро, сходити на базар – без телекамер, просто поспілкуватися з людьми. Не в кабінетах сидіти та соціологічні дані вивчати, а побачити справжнє життя. Воно зовсім не таке, яким здається з вікна броньованого «Мерседеса».

Людина починає своє лікування з діагнозу. Інакше ніяк. Так само й нашим політикам потрібно об'єктивно оцінити реальність. А не розповідати, яке у нас прекрасне здоров'я, коли країна лежить на лікарняному ліжку під крапельницею. Коли щодня мільйони гривень перекочовують з бюджету до кишені суддів, прокурорів і депутатів.

Краще страшний діагноз, ніж невідомість. І це навіть не прохання до чиновників, а вимога – оцінити реальність і почати говорити правду. Припинити маніпуляції з корупцією, війною на сході України, зрозуміти правду, прийняти цю правду й почати будувати нову державу.

І тоді з допомогою активних українців, які з часів Майдану постійно доводять, що готові змінювати країну, ми перетворимо Україну на здорову, міцну людину.

Денис Борисенко, голова секретаріату партії УКРОП