DataLife Engine > Новини > Один – добре, а троє – краще. Про сучасні операційні втручання, про стенти і катетери і про мультидисциплінарну співпрацю
Один – добре, а троє – краще. Про сучасні операційні втручання, про стенти і катетери і про мультидисциплінарну співпрацю19.10. Разместил: yuriy |
|
У ситуації, про яку піде мова, головний висновок дуже очевидний – людина залишилася живою, здоров’я пацієнта покращилося і то є позитивом. Якщо конкретніше, то йдеться про випадок, що трапився у вирі щоденного життя колективу КП « Житомирська міська лікарня №1». Наголошуємо на тому, що саме колективу лікарні, бо подія, яка завершилася операцією, стосувалася не одного чи навіть не двох відділень цієї потужної лікувальної установи, а мала трохи більший масштаб. Так, виявляється, буває, хоча більшість із тих людей, яким доводилося бувати або ж навіть лікуватися в умовах лікарняного стаціонару, знають, що пацієнтом опікуються, як правило, фахівці певного спеціалізованого напрямку. Дехто, хто більше цікавиться і хто краще проінформований про реалії життя лікарняних відділень, знають про те, що іноді лікарі певного відділення запрошують для додаткового консультування своїх колег із інших відділень, а буває, що навіть із інших лікувальних закладів. Ось так і зароджується, а згодом міцнішає і розвивається мультидисциплінарна співпраця всередині великого колективу, який стоїть на варті здоров’я багатьох житомирян, а буває, що й мешканців з усієї Житомирщини.
![]() Пацієнт, якого нещодавно довелося оперувати і фактично рятувати в умовах лікарняного стаціонару , на перших порах потрапив у відділення неврології Житомирської міської лікарні №1. Деякі ознаки вказували на можливу перспективу розвитку у 74-літнього чоловіка інсульту, однак та обставина, що пацієнта вже не перший місяць, а можливо й більше року, турбували болі в районі кишківника, спричинила до більш глибоких діагностичних досліджень. Зрештою після глибокого, справді комбінованого обстеження за допомогою КТ –ангіографічного обладнання (апарату) було встановлено, що кишківник пацієнта має одну суттєву ваду: його судини недоотримують кров, як головну поживу для нормального функціонування людського організму. Усім відома нозологія, яку найчастіше називають атеросклерозом судин, зачіпає всі без винятку органи, однак виявити місця, вражені скупченнями атеросклерозних бляшок, які звужують отвори судин – це якраз і є мистецтвом діагностики стану людського організму. Втім, якраз сучасні технічні можливості, оснащеність нинішніх лікарняних і медичних установ найкращим діагностичним устаткуванням і дозволяє відстежувати найменші і найпотаємніші ділянки органів і систем, що забезпечують життєдіяльність людського організму. Проте одна справа – обстежити і виявити, а трохи інше – зрозуміти і визначити єдино правильний шлях позбавити пацієнта тієї патології, яка призводить до його хвороби і до потрапляння на лікарняне ліжко. Ось так і розпочинається, вдосконалюється, розвивається ота, вище згадана, мультидисциплінарна співпраця фахівців, кожен із яких повинен висловити максимум зауважень, пропозицій, а буває, що й сумнівів стосовно потреби чи адекватності запропонованого методу втручання у найтоншу матерію людського організму. Завідувач відділення інтервенційної кардіології, реперфузійної терапії Житомирської міської лікарні №1 Олег Сіміков сьогодні, коли пацієнт вже покинув лікарняну палату і почувається добре, каже, що тому оперативному втручанню, у ході якого відбулося стентування артерії кишківника, передувала значна робота фахівців кількох відділень. « Операція, яку нам довелося провести, по своєму унікальна і рідкісна, а тому ми мали врахувати десятки факторів, показників і чинників поточного стану та самопочуття нашого пацієнта», - зазначає О.В.Сіміков. - Протоколу лікування, як такого, що передбачає дії лікаря у ситуації конкретної паталогії нашого пацієнта, насправді немає. Тому нам доводилося не тільки зважати на показники діагностичних досліджень, але й передбачити усі можливі варіанти розвитку подій у ході операції, чи , тим паче, після її завершення. Це, знову ж таки, завдання комбінованого рівня і потребує розуміння та взаємодії фахівців кількох відділень». ![]() Звісно ж, завідуючий хірургічного відділення №1 Федір Муравйов у переліку консультантів значився найпершим і беззаперечним учасником. Зі зрозумілих причин, оскільки більше за нього оперативних втручань і контактів із прооперованими пацієнтами ніхто у колективі ЦМЛ №1 м.Житомира сьогодні однозначно не має. З огляду на вік пацієнта, а ще більше – через ті обставини і симптоми, які призвели до його госпіталізації у відділення неврології, свої зауваження та пропозиції стосовно перспективи оперативного втручання мав висловити і завідувач відділення анастезіології з ліжками інтенсивної терапії Ігор Мисарович. Сьогодні ніхто не порахує кількості проведених консіліумів, діалогів, консультацій перше, аніж пацієнта поклали на операційний стіл. Але, за словами того ж таки Олега Сімікова, напередодні операції було враховано все , або ж майже все, що у подібних випадках вимагається. Найцікавіше і найважливіше для пацієнта у нашому випадку була та обставина, що ендоваскулярна хірургія передбачає застосування мінімального обезболювання або так званого місцевого наркозу. Хірург, Олег Вікторовитч Сіміков через пункцію (прокол) артерії вводить спеціальний катетер і віднаходить місце звуження артерії з наступним встановленням стента для її розширення з метою відновлення (нормалізації) кровопостачання. Операція за присутності анастезіолога тривала трохи більше півтори години , а ще за дві – три години пацієнт відчув очевидні полегшення у загальному стані організму. Звісно, так звана післяоперативна реабілітація триває у таких випадках не більше доби. І все – пацієнт залишає лікарню і прямує додому. ![]() Слід зауважити, що за кількома реченнями упродовж кількахвилинної розповіді, важко розпізнати і встановити справжній об’єм проробленої роботи на етапі підготовки, консультацій, обговорення варіантів лікування пацієнта на всіх рівнях і етапах його перебування у лікарні. Директор Житомирської лікарні №1 Володимир Мордюк зауважує, що подібна практика застосовується чи не у всіх лікарняних закладах, однак питання у швидкості, адекватності прийнятого рішення, які комусь доводиться втілювати у реальному часі. Комусь – це Олегу Сімікову, який якраз таки бездоганно і блискуче провів операцію зі встановлення стенту. Олег Вікторович каже, що операція, яка завершилася успішно, увійде до переліку тих оперативних втручань, де успіх визначають не лише досконалість технічного і технологічного обладнання найсучаснішого рівня, але й швидка та ефективна взаємодія фахівців різних напрямків та спеціалізацій. А щодо нашого пацієнта, якому встановлено стент у артерії кишківника, то батьками його порятунку хірург –кардіолог Олег Сіміков називає і своїх колег. Втім, це його висновок і його точка зору. Куди важливіше те, з чого ми й розпочинали – пацієнт живий, стан його здоров’я суттєво покращився. А це - головне. Сергій Форест Вернуться назад |