Кісярчук Володимир Володимирович
09.03.1971 - 08.11.2024 рр.Кісярчук Володимир Володимирович народився 9 березня 1971 року в місті Житомирі.
Володимир був найстаршим серед трьох дітей у сім'ї — мав брата та сестру. Змалку вирізнявся відповідальністю, добротою та турботливістю. Допомагав батькам, піклувався про молодших, умів підтримати у складну хвилину. Вже з дитинства він був людиною, на яку можна було покластися, — надійною опорою для своїх рідних.
Навчався у Житомирській школі №34, яка нині є Ліцеєм №34. Після закінчення школи здобув професію слюсаря-монтажника у ПТУ №6. Працював на заводі ВАТ «Електровимірювач».
У 1989–1991 роках проходив строкову військову службу. Армія стала важливим етапом його життя, там він загартував характер, виховав у собі дисципліну і відповідальність. Після повернення додому Володимир здобув спеціальність полірувальника й багато років чесно та сумлінно працював за професією.
У 1998 році Володимир створив сім’ю. Разом із коханою дружиною вони будували своє життя, долали труднощі, раділи щасливим моментам і створювали родинний затишок. Дружина стала для нього підтримкою та розрадою.
У подружжя народилася довгоочікувана донечка, а невдовзі синочок. Народження дітей стало для Володимира найбільшою радістю та гордістю. Він безмежно любив своїх дітей, пишався ними, підтримував у всьому та прагнув бути для них надійним татом, опорою і захистом.
Володимир любив прості, щирі радощі життя. Любив тихе полювання, книги, родинні вечори. Мріяв видати доньку заміж, побачити її щасливою, а на старості років — тішитися онуками. У нього були звичайні людські мрії — про родину, дітей, майбутнє та спокійне життя поруч із найдорожчими людьми.
Для своїх дітей він назавжди залишиться люблячим татом, а для дружини — коханим чоловіком.
Із початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Володимир не залишився осторонь. 24 березня 2022 року він добровільно став на захист України.
Володимир мужньо виконував військовий обов’язок, залишався вірним Військовій присязі, своїм побратимам та Україні. У серпні 2022 року Володимир був нагороджений медаллю «Ветеран війни — учасник бойових дій» — відзнакою, що засвідчує його участь у захисті України.
8 листопада 2024 року, під час виконання бойового завдання на Донеччині, у Краматорському районі, поблизу села Терни, Володимир Кісярчук зник безвісти.
Для його родини розпочався один із найважчих періодів — період невідомості та довгого очікування. Дружина, діти, рідні жили надією. Вірили. Чекали. Кожен день починався з думки про нього і завершувався надією, що завтра обов’язково з’явиться звістка. Вони мріяли лише про одне — знову побачити Володимира живим... Місяці змінювалися роками, але надія не згасала...
Та, на жаль, довге очікування не принесло родині бажаної звістки.
Через рік і десять місяців Герой повернувся до рідного Житомира на щиті...
У вічній скорботі — дружина, діти, рідні та близькі, друзі й бойові побратими...
Світла пам'ять і вічна слава Герою! Бачити менше
