Лише через десять місяців Герой на щиті повернувся до Житомира

ІОНЕ ІГОР ОЛЕГОВИЧ
13.05.1977 — 04.07.2025 рр.

Ігор народився у місті Житомирі. Коли хлопчику було лише три роки, батьки у зв’язку з роботою переїхали працювати до селища Юршор на так званому "Воркутинському кільці" в Республіці Комі. Саме там минули його дитячі роки. Після десятого класу Ігор прийняв важливе для себе рішення — повернутися до рідного Житомира в Україну. Тут він завершив навчання у ЗОШ №22 (нині — ліцей №22), здобувши повну загальну середню освіту. У шкільні роки вирізнявся допитливістю, мав особливий хист до точних наук, брав активну участь у предметних олімпіадах з фізики та хімії.

Ще у дитинстві Ігор навчався у музичній школі по класу баяна. Любов до музики залишилася з ним на все життя. Згодом він самостійно навчився грати на гітарі, писав вірші та складав пісні. Багато з них присвячував своїй дружині, вкладаючи у кожен рядок щирість, любов і тепло своєї душі.

Одразу після закінчення школи Ігор вступив до Житомирського сільськогосподарського інституту (нині — Поліський національний університет), де здобув освіту за спеціальністю "Механізація сільського господарства". Згодом отримав і другу вищу освіту за спеціальністю "Облік і аудит". Паралельно навчався в автошколі Житомирської обласної організації ТСОУ, отримавши посвідчення водія категорій "В" і "С", а також посвідчення тракториста-машиніста.

У 1997 році Ігор створив сім’ю. Разом із дружиною вони виховали двох дітей — доньку та сина, які були його найбільшою гордістю і сенсом життя. Згодом доля подарувала йому ще одне щастя — двох онуків, яких він безмежно любив.
Ще під час навчання Ігор почав працювати водієм таксі. Цій професії він присвятив майже 27 років свого життя, хоча паралельно працював і в інших сферах. У 2005–2008 роках працював водієм.Із 2006 року займався підприємницькою діяльністю. У 2012–2014 роках працював експедитором. Усе його життя було нерозривно пов’язане з транспортом, технікою та дорогою.

У 2007 році Ігор підвищив кваліфікацію водія категорії "D" та отримав право керування маршрутними транспортними засобами й автобусами. Він був людиною працьовитою та надзвичайно здібною. Власними руками міг полагодити чи зібрати практично будь-яку техніку або автомобіль. Для своєї родини самостійно збудував будинок — від фундаменту до оздоблювальних робіт. У кожну деталь він вкладав свою душу, любов і турботу про рідних.
Ігор дуже любив життя, активний відпочинок, риболовлю, поїздки на природу з наметами. Він був надійним другом і товаришем, людиною, до якої завжди зверталися за порадою чи допомогою. Ігор ніколи не відмовляв тим, хто потребував підтримки.
На початку повномасштабного вторгнення рф Ігор самостійно прийшов до військкомату, бажаючи стати на захист України. Проте через стан здоров’я не зміг одразу вступити до лав оборонців. Підлікувався і в листопаді 2024 року доєднався до одного з підрозділів Збройних Сил України. Ніс службу у важкій механізованій бригаді, був командиром бойової машини та командиром механізованого відділення.

4 липня 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини Ігор Олегович героїчно загинув...

Лише через десять місяців Герой на щиті повернувся до рідного Житомира.

У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими...