На Житомирщині попрощалися із загиблим прикордонником Миколою Дідухом

На Житомирщині провели в останню путь старшого солдата Миколу Володимировича Дідуха - військовослужбовця 9-го прикордонного загону імені Січових Стрільців, який загинув, захищаючи Україну від російської агресії.

Попрощатися із Захисником прийшли його рідні, друзі, побратими, представники прикордонного загону, громади та всі, хто знав Миколу за життя. Цей день став болючим нагадуванням про ціну, яку українці щодня платять за право жити у вільній та незалежній державі.

Микола Дідух народився 23 травня 1990 року в селі Новий Дорогинь Народицького району Житомирської області. Тут минули його дитинство та юність, тут він зростав, формувався як особистість, здобув професійно-технічну освіту та розпочав свій життєвий шлях.

Свій військовий шлях Микола розпочав ще у 2009 році, коли був призваний на строкову військову службу. Згодом, після початку повномасштабного вторгнення росії, він знову став до лав захисників України.

Службу продовжив у 9-му прикордонному загоні імені Січових Стрільців. Микола був оператором безпілотних літальних апаратів. Його служба була пов’язана з виконанням складних і відповідальних бойових завдань, від яких безпосередньо залежала безпека побратимів та ефективність оборони українських позицій.

24 червня 2025 року, залишаючись вірним військовій присязі та Українському народові, старший солдат Микола Дідух загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області.

Тривалий час родина та побратими жили в очікуванні звістки. Микола вважався зниклим безвісти. Найрідніші до останнього сподівалися, що він повернеться, що одного дня пролунає довгоочікувана звістка. Та згодом було встановлено: Захисник загинув, виконуючи бойове завдання.

Він віддав життя там, де українські воїни щодня стримують російського агресора, де боротьба точиться за кожен метр рідної землі. Микола залишився вірним присязі, своїм побратимам та Україні до останнього подиху.

Його життя обірвалося у 35 років. Попереду могли бути ще десятки років, родинні радощі, зустрічі з близькими, плани та мрії. Але війна забрала в нього майбутнє, яке він захищав для інших.

Сьогодні біль від втрати назавжди залишиться в наших серцях, його пам’ятатимуть побратими, які разом із ним проходили службу, виконували завдання та ділили військові будні.

Пам’ятатимуть усі, хто знав його як Захисника, який у найважчий час не залишився осторонь і став на оборону своєї держави.

Для України Микола Дідух назавжди залишиться одним із тих воїнів, завдяки яким наша держава продовжує боротися і жити. Його подвиг - частина великої історії боротьби українського народу за свободу, незалежність і право самостійно визначати своє майбутнє.

Ми схиляємо голови перед мужністю Захисника та висловлюємо щирі співчуття його родині й близьким.

Не забудемо ціну, яку українські воїни платять за свободу нашої держави.

Світла пам’ять старшому солдату Миколі Володимировичу Дідуху.

Вічна шана Захиснику України!

Герої не вмирають.