Овруцький район: Людина починається з добра, з любові до ближніх, до колективу

Наступного року Овруцькому щебеневому заводу Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту виповнюється 55 років. За роки свого існування, переживши різні економічні негаразди і кризи, виробництво не тільки не спинилося й не пішло на спад, а нарощується впевненими кроками. Про досягнення підприємства свідчать і неодноразові відзнаки колективу, а його керівника минулого року було нагороджено нагрудним знаком Спілки будівельників Республіки Білорусь «За заслуги у будівництві».

На сьогодні Овруцький щебеневий завод – одне із найкращих підприємств району. На ньому успішно налагоджено виробничий процес та збут продукції, дбають одночасно про результати роботи, «марку» підприємства, людину та умови її праці, займаються благодійністю. Про це ми і бесідуємо із директором щебзаводу, депутатом районної ради від ПАРТІЇ РЕГІОНІВ Михайлом Ігнатковим.

– У народі кажуть, що не місце красить людину, а людина місце. Сьогодні важко уявити Овруцький щебеневий завод без вас, Михайле Івановичу, керівника із 16-річним стажем, та людини, яка більше 40 років присвятила підприємству. Від кого перейняли виробничу науку, яку успішно реалізовуєте у колективі?
– Все просто: треба любити свою справу й сповна віддаватися роботі, поважати колектив, зусиллями якого і стає підприємство успішним. Ремесло своє я успадкував від батька, який працював майстром гірничого цеху на заводі й увесь свій вік присвятив тяжкій, але потрібній праці – видобутку щебеневої продукції. Після армії я прийшов працювати у колектив щебеневиків, спочатку електриком. Потім закінчив Белгородський технологічний інститут будівельних матеріалів, очолював електроцех, був головним інженером, заступником директора. Одним словом, пройшов усі сходинки кар’єрного росту. На виробництві працює і моя дружина Марія Олександрівна. Ось така родинна естафета.

– Чим живе і як розвивається підприємство сьогодні, які ринки збуту щебеневої продукції?
– Із 1958 року підприємство є державним. За безперебійного виробництва добре налагоджена робота в усіх 8 цехах: гірничому, транспортному, електричному, ремонтно-механічному, залізничному, двох дробильних та рембригаді. І виробництво, і будівництво, і ремонт здійснюються власними силами. Нинішні заводські потужності дозволяють нам щомісяця виробляти до 120 тонн нерудних будматеріалів, щебеню та відсіву, тобто продукції, яка користується попитом серед виробників залізобетону та у будівництві доріг. Її відвантажуємо у Білорусь, Росію та на деякі вітчизняні ринки. Колектив працює з прибутком. Щорічно нарощуємо обсяги виробництва, цьогоріч плануємо вийти на рубіж 1 млн. 200 т продукції. Не маємо заборгованості із різних видів платежів, а головне – забезпечуємо стабільну заробітну плату для людей. Середньомісячна платня нині складає близько 3500 грн. Погодьтеся, для села це неабиякі гроші. Але поганий той керівник, котрий не дивиться у майбутнє. Тож плануємо додатково відкрити лінію глибокої переробки відсіву. А це нові робочі місця та замовлення, заробітки та розвиток підприємства.

– Науково-технічний прогрес часто пов’язаний із модернізацією підприємства. Чи осучаснився останнім часом щебзавод і як це впливає на розвиток щебеневої продукції?
– Останнім часом матеріально-технічна база підприємства збільшилася 8 БелАЗами, екскаватором, бульдозерами, навантажувачами тощо. При цьому не забуваємо і про культуру виробництва. Бо ж, як відомо, там гарно працюється, де керівники дбають про людей, де людина почувається потрібною рідному колективу. У шести цехах є власні лазні та кімнати відпочинку. Залишилося такі умови створити ще у двох. Колектив молодий. Із 350 працюючих 70% – віком до 40 років, 41 працівник – з інженерно-технічною освітою.

– Розвиваючи власне виробництво, не забуваєте і про благодійність, рідне село. Недарма ж ви чотири рази поспіль обираєтеся депутатом районної ради, нині входите в депутатську фракцію ПАРТІЇ РЕГІОНІВ. Це і довіра, і висока відповідальність.
– Стараюся виправдати себе і як директор щебзаводу, і як депутат. Разом із громадою нині зводимо Божий храм у Бондарах, а також надаємо шефську поміч дітям-сиротам району. Допомога рідній школі, лікарні, сільській раді – це вже давно стало нормою життя нашого підприємства. У полі нашого зору також малозабезпечені та ветерани підприємства. Не відмовляємо у безкоштовному щебеневому відсіві й бюджетним організаціям району.

– Знаю, ще одна ваша з дружиною спільна гарна риса – милосердя. Адже, коли сталася трагедія, ви взяли на виховання сина своєї сестри, якому було всього 12 днів від народження.
– Так, зараз він уже студент Національного авіаційного університету. І як би це болісно для нас не звучало, адже я втратив сестру, ми з дружиною дякуємо долі за цей подарунок.
Людина починається з добра, з любові до ближніх, до колективу. І якщо до всього цього додати професіоналізм, невтомну працю, це робить особистість знаковою постаттю, а керівника – умілим господарем. Таким, як регіонал Михайло Іванович Ігнатков.

Розмову вела Світлана Кирпа