У Бердичеві відроджують міський театр

Із перших днів нового року районний Будинок культури більше не працює у приміщенні на вулиці К.Лібкнехта - з будівлі вже навіть знято відповідну табличку. Минулого тижня цю споруду, пам’ятку історії, передали на баланс відділу комунальної власності міськвиконкому. Такий крок став одним з перших етапів реалізації програми міського голови щодо відродження у Бердичеві театру.

З метою обстеження стану колишнього Будинку культури там днями зібралась фахова комісія. Це приміщення – пам’ятка не тільки історії, а й культури та архітектури, зазначила екскурсовод музею історії Лариса Коломієць.

Витоки бердичівського театру сягають 19-го століття і пов’язані з іменем Антоні Змійовського, директора придворного театру графа Потоцького. Також багато чим теперішнє приміщення завдячує місцевому лікарю та підприємцю Давиду Шеренцісу. У 1911-му році за його кошт на місці круглої арени для катання на роликових ковзанах було збудовано театр «Експрес» за усіма тодішніми вимогами до зведення таких споруд. Коли через відсутність технічних умов Шеренціс не зміг дотриматись кількох незначних, вимог до будівництва, існування театру опинилось під загрозою. Та на захист забудовника стали найповажніші люди міста. Вони написали колективне звернення імператору, у якому зазначалося, що «мы, жители Бердичева, не можем без боли представить себе, что будем лишены такого культурного блага, как театр».

І справді, театр став бурхливим осередком культурного і навіть політичного життя міста. Тут виступало чимало видатних особистостей, гастролювати трупи з Москви, Києва, Одеси. До 44-го року постійної трупи тут не було. А з артистами та обслуговуючим персоналом міський театр проіснував до 1959-го року, після чого рішенням обласної ради його було ліквідовано. З того часу аж до 96-го у приміщенні знаходились творчі колективи міського Будинку культури.

Олена Петрівська, начальник міського відділу культури: 2В 1996-му році, коли було створено нову структуру – міський палац культури – колектив міського будинку культури, який працював тут з 59-го року, був переведений у нове приміщення. А це приміщення було передано районному відділу культури, який вирішив розташувати тут свій будинок культури».

За останні півтора десятки років велична та аристократична будівля колишнього театру дійшла до занедбаного стану, констатували члени комісії. Олена Петрівська влаштувала фахівцям та журналістам екскурсію усіма куточками споруди.

Вестибюль, праве та ліве фойє, амфітеатр, ложі, оркестрова яма, сцена, лаштунки, костюмерна, декоративний цех, кімната для занять вокалом, 4 гримерні, туалети – ніщо не лишилось поза увагою.

Приміщення зустрічали відвідувачів сирим та прохолодним подихом, дивились перекошеними від давнини вікнами, лякали набряклими стелями, полущеними стінами, навівали смуток поруйнованою декоративною ліпниною. Перебувати в таких умовах нині навіть небезпечно, констатували фахівці.

Олена Петрівська, начальник міського відділу культури: «Можна по-різному оцінювати, чому у споруди сьогодні такий стан. Я вже 20 років директор будинку культури і можу сказати наступне. Коли руйнація тільки починається, її можна зупинити своїми силами і невеликими коштами».

У збереженні цієї унікальної споруди зацікавлені обидві сторони – міська та районна влада, тому і було досягнуто домовленості про передачу приміщення місту. У бюджеті Бердичева закладаються кошти на виготовлення проектно-кошторисної документації, розповів перший заступник міського голови Іван Демусь. Звісно, власними силами місцева влада не зможе обійтись, тож допомозі благодійників та держави будуть тільки раді.

Суму відновлювальних робіт і терміни їхнього виконання поки що не називають. Адже й так зрозуміло, кажуть посадовці, що справа не з дешевих. Зате в городян знову з’явиться реальна можливість бути глядачами. чи навіть акторами, власного, бердичівського театру.

Олена Петрівська, начальник міського відділу культури: «Я хотіла спеціально продемонструвати усі приміщенні, щоб можна було оцінити ступінь руйнації цієї будівлі. Його потрібно рятувати, адже приміщенні дійсно унікальне. Якщо місто має свій театр, то його статус значно зростає. Навіть не всі обласні центри мають свої театри, а міста обласного підпорядкування тим більше. Бердичів має відрізнятися від усіх міст, адже має власні театральні традиції. Я думаю, що давня мрія корінних бердичівлян, що в нашому місті повинен бути театр, найближчим часом справдиться».