Народний депутат намагається врятувати життя маленької дівчинки з міста Бердичева
28.02. Разместил: yuriy
Кожного дня ми займаємося своїми повсякденними справами, живемо своїм звичним життям: працюємо, відпочиваємо, спілкуємося з друзями і тішимося своїми діточками. Але коли двері у наш дім без попередження відчиняє страшне лихо, все змінюється. Страх, безпомічність, безмежна туга та безнадійність стають супутниками тих, хто потрапив у скруту. Як правило, люди навколо байдужі до чужого горя, та, на щастя, є серед них і ті, хто опікується долею інших, не залишаючи їх насамоті і надаючи суттєву підтримку та допомогу. Однією з таких людей є народний депутат України Анжеліка Вікторівна Лабунська. Цього разу подякувати їй за попомогу до нас в редакцію прийшла Щенявська Тетяна Федорівна, в сім’ї якої трапилася страшна біда…
Їх безмежному та щирому коханню по-доброму заздрило все місто Бердичів. Він - стрункий красень Валентин, вона – тендітна та ніжна Наталія. Здавалося, ніщо не могло стати на перешкоді щастю двох закоханих сердець. Заручини, шлюб, а потім народження діточок. Спочатку на РіздвоХристове (7 січня 2006 року) Наталія подарувала чоловікові синочка Максимку, якому всі пророчили щасливу долю, бо він народився у святий день, а вже під кінець наступного року у сім’ї Завадських з’явилася чудова дівчинка Ніколь.
Щасливий батько і чововік намагався зробити все, щоб забезпечити свою сім’ю. Маючи свій власний маленький бізнес, він працював не покладаючи рук, а для того, щоб мати власне житло, взяв кредит у банку. Ще кілька кредитів довелося взяти на придбання меблів та розширення бізнесу. Було важко, та Валентина це не зупиняло, адже він знав, що у нього є задля кого жити і працювати. Біда прийшла зненацька – раптово майже вдвоє поднявся курс долара, а оскільки кредит на житло був взятий саме в цій іноземній валюті, то сім’ї довелося важко. Чоловік був вимушений більше працювати, щоб не втратити бізнес та житло. В результаті втома та постійні переживання зробили своє – у віці 26 років Валентин помирає від раптового інфаркту, залишивши Наталію саму з двома дітками на руках та купою боргів.
Спочатку вбита горем молода вдова навіть не знала, що їй робити, та швидко взяла себе в руки. Адже їй потрібно було думати не лише про себе, але й про своїх дітей. Трохи допомогли друзі, трохи родичі, а один з банків навіть зняв відсотки по кредиту. Тож життя продовжувалося. Та чорна хмара біди, яка нависла над родиною Завадських, готувала новий, найстрашніший удар. Рівно через два роки після загибелі чоловіка Наталія у своїй квартирі в багатоповерхівці по вулиці Дзержинського вкладала спати чотирирічного Максимку та трьохрічну Ніколь, і, втомившись, сама лягла на ліжко між ними та заснула…
Це був важкий, смертельний сон. Пожежники, які потрапили до квартири через балкон, знайшли їх лежачими на підлозі у надзвичайно важкому стані. Рятувальників викликали сусіди, які помітили, що у під’їзді пахне димом. Як виявилося, у кімнаті, де спала Наталія з дітьми, в кутку (де малеча складала свої іграшки) замкнуло проводку. Іскра потрапила на м’які іграшки, і ті почали тліти, виділяючи у повітря небезпечні продукти горіння. Поки приїхала швидка, поки постраждалим надавали першу медичну допомогу, було втрачено багато часу. Маленьку Ніколь у важкому стані доправили до Житомирської обласної дитячої лікарні, а ось врятувати життя Максимці, на жаль, не вдалося. Поки його мати була у реанімації, рідні і близькі прощалися з маленьким хлопчиком, який трагічно загинув, отруївшись димом. Його бабуся, Щенявська Тетяна Федорівна, розповіла нам, що хлопчика ховали всім містом. Багато людей намагалися допомогти вбитій горем сім’ї, пропонуючи матеріальну допомогу.
На щастя, маленька Ніколь, яка за своє життя перенесла стільки горя, змогла вижити. Та в результаті нещасного випадку дівчика, якій зараз лише п’ять рочків, отримала статус інваліда і має серйозні проблеми зі здоров’ям, постійно проходячи курси лікування у Житомирській обласній дитячій лікарні. А у новорічну ніч з 2011 на 2012 рік вона мало не померла – лікарям дивом вдалося врятувати дівчинці життя.
Як зізнається бабуся дівчинки, яка зараз займається її вихованням (мати маленької Ніколь тимчасово виїхала працювати за кордон, щоб розрахуватися з кредитами та зібрати кошти для лікування дочки), у розпалі передвиборчої кампанії вона звернулася до кількох кандидатів у народні депутати, та ніхто навіть пальцем не поворухнув, щоб допомогти хворій Ніколь. Відгукнулася лише Анжеліка Вікторівна Лабунська, яка підтримала та допомогла вижити маленькій бердичівлянці.
Не забула Анжеліка Вікторівна про Ніколь і цього нового року – через своїх помічників народний депутат передала їй чудові новорічні подарунки. На знак вдячності схвильована такою щирою турботою Ніколь разом з бабусею обвела олівцем свою маленьку ручку та написала свої дитячі слова подяки, відправивши цього зворушливого листа для Анжеліки Лабунської. Тетяна Федорівна наголошує, що сім’я Завадських щиро вдячна за турботу, допомогу і суттєву підтримку з боку народного депутата, яка одна з-поміж усіх виявилася небайдужою до чужого горя.
Як повідомили нам у Благодійному фонді «ЛАВ», Лабунська Анжеліка Вікторівна і надалі продовжує опікуватися долею дівчинки, яка, не дивлячись на свій юний вік, вже встигла перенести стільки горя і сліз. Нещодавно для маленької Ніколь на проходження курсу медичної реабілітації було виділено вісім тисяч гривень. Як зазначає сама Анжеліка Вікторівна, на цьому вона не зупиниться і зробить все можливе, щоб разом з дівчинкою подолати її важку хворобу, щоб вона могла жити нормальним, щасливим, повноцінним життям. Адже вона заслуговує цього, як ніхто інший…
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
Їх безмежному та щирому коханню по-доброму заздрило все місто Бердичів. Він - стрункий красень Валентин, вона – тендітна та ніжна Наталія. Здавалося, ніщо не могло стати на перешкоді щастю двох закоханих сердець. Заручини, шлюб, а потім народження діточок. Спочатку на РіздвоХристове (7 січня 2006 року) Наталія подарувала чоловікові синочка Максимку, якому всі пророчили щасливу долю, бо він народився у святий день, а вже під кінець наступного року у сім’ї Завадських з’явилася чудова дівчинка Ніколь.
Щасливий батько і чововік намагався зробити все, щоб забезпечити свою сім’ю. Маючи свій власний маленький бізнес, він працював не покладаючи рук, а для того, щоб мати власне житло, взяв кредит у банку. Ще кілька кредитів довелося взяти на придбання меблів та розширення бізнесу. Було важко, та Валентина це не зупиняло, адже він знав, що у нього є задля кого жити і працювати. Біда прийшла зненацька – раптово майже вдвоє поднявся курс долара, а оскільки кредит на житло був взятий саме в цій іноземній валюті, то сім’ї довелося важко. Чоловік був вимушений більше працювати, щоб не втратити бізнес та житло. В результаті втома та постійні переживання зробили своє – у віці 26 років Валентин помирає від раптового інфаркту, залишивши Наталію саму з двома дітками на руках та купою боргів.
Спочатку вбита горем молода вдова навіть не знала, що їй робити, та швидко взяла себе в руки. Адже їй потрібно було думати не лише про себе, але й про своїх дітей. Трохи допомогли друзі, трохи родичі, а один з банків навіть зняв відсотки по кредиту. Тож життя продовжувалося. Та чорна хмара біди, яка нависла над родиною Завадських, готувала новий, найстрашніший удар. Рівно через два роки після загибелі чоловіка Наталія у своїй квартирі в багатоповерхівці по вулиці Дзержинського вкладала спати чотирирічного Максимку та трьохрічну Ніколь, і, втомившись, сама лягла на ліжко між ними та заснула…
Це був важкий, смертельний сон. Пожежники, які потрапили до квартири через балкон, знайшли їх лежачими на підлозі у надзвичайно важкому стані. Рятувальників викликали сусіди, які помітили, що у під’їзді пахне димом. Як виявилося, у кімнаті, де спала Наталія з дітьми, в кутку (де малеча складала свої іграшки) замкнуло проводку. Іскра потрапила на м’які іграшки, і ті почали тліти, виділяючи у повітря небезпечні продукти горіння. Поки приїхала швидка, поки постраждалим надавали першу медичну допомогу, було втрачено багато часу. Маленьку Ніколь у важкому стані доправили до Житомирської обласної дитячої лікарні, а ось врятувати життя Максимці, на жаль, не вдалося. Поки його мати була у реанімації, рідні і близькі прощалися з маленьким хлопчиком, який трагічно загинув, отруївшись димом. Його бабуся, Щенявська Тетяна Федорівна, розповіла нам, що хлопчика ховали всім містом. Багато людей намагалися допомогти вбитій горем сім’ї, пропонуючи матеріальну допомогу.
На щастя, маленька Ніколь, яка за своє життя перенесла стільки горя, змогла вижити. Та в результаті нещасного випадку дівчика, якій зараз лише п’ять рочків, отримала статус інваліда і має серйозні проблеми зі здоров’ям, постійно проходячи курси лікування у Житомирській обласній дитячій лікарні. А у новорічну ніч з 2011 на 2012 рік вона мало не померла – лікарям дивом вдалося врятувати дівчинці життя.
Як зізнається бабуся дівчинки, яка зараз займається її вихованням (мати маленької Ніколь тимчасово виїхала працювати за кордон, щоб розрахуватися з кредитами та зібрати кошти для лікування дочки), у розпалі передвиборчої кампанії вона звернулася до кількох кандидатів у народні депутати, та ніхто навіть пальцем не поворухнув, щоб допомогти хворій Ніколь. Відгукнулася лише Анжеліка Вікторівна Лабунська, яка підтримала та допомогла вижити маленькій бердичівлянці.
Не забула Анжеліка Вікторівна про Ніколь і цього нового року – через своїх помічників народний депутат передала їй чудові новорічні подарунки. На знак вдячності схвильована такою щирою турботою Ніколь разом з бабусею обвела олівцем свою маленьку ручку та написала свої дитячі слова подяки, відправивши цього зворушливого листа для Анжеліки Лабунської. Тетяна Федорівна наголошує, що сім’я Завадських щиро вдячна за турботу, допомогу і суттєву підтримку з боку народного депутата, яка одна з-поміж усіх виявилася небайдужою до чужого горя.
Як повідомили нам у Благодійному фонді «ЛАВ», Лабунська Анжеліка Вікторівна і надалі продовжує опікуватися долею дівчинки, яка, не дивлячись на свій юний вік, вже встигла перенести стільки горя і сліз. Нещодавно для маленької Ніколь на проходження курсу медичної реабілітації було виділено вісім тисяч гривень. Як зазначає сама Анжеліка Вікторівна, на цьому вона не зупиниться і зробить все можливе, щоб разом з дівчинкою подолати її важку хворобу, щоб вона могла жити нормальним, щасливим, повноцінним життям. Адже вона заслуговує цього, як ніхто інший…
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
Вернуться назад