DataLife Engine > Огляд преси > Юрій Кондратюк ніколи не розстається з фотоапаратом

Юрій Кондратюк ніколи не розстається з фотоапаратом


05.05. Разместил: yuriy
Його перша фотолабораторія була у льосі

Місяць тому в Інституті філології та журналістики Житомирського державного університету відкрилася фотовиставка «Погляд» Юрія Кондратюка (за сприяння Романівської районної організації ВО «Батьківщина» - ред.). Виставка присвячена 70-річчю Житомирського обласного центру народної творчості, де Юрій Павлович працює директором. Крім фотографії, він пише поезію та прозу, займається різьбленням і грає на гітарі. «Займаюся всім потроху», - усміхається він.

З Юрієм Павловичем спілкуємося у його кабінеті в центрі народної творчості. На стінах вирізьблені фігури з дерева у праслов’янському стилі.
Про фотографію Кондратюк каже, що захопився давно. Перші знімки на фотоапараті «Смена-6» робив у 70-х роках, а перша лабораторія знаходилася у льосі в Народичах.
-Тоді на 10 рублів, які я вициганив у батька, можна було купити хімікатів і фотопаперу цілий мішок. Звичайно, на тих фото було важко щось розібрати, - розповідає Кондратюк.

Через певний час (цей період митець називає «засланням» через репресії тодішнього голови Рома-нівського району, де він мешкав – ред.) він опиняється у Будинку піонерів, де завідує фотогуртком. Але реально зацікавився цим мистецтвом 7 років тому.
-До цього спонукала поява цифрового фото, яке дає більше можливостей зосередитися на творчості, а не техніці. Я не ставив за мету технічне, а передусім мистецьке виконання фото, - пояснює свій підхід.
Зараз Юрій Павлович має цифровий фотоапарат «SONY CMOS», але невдовзі планує придбати професійну камеру, наприклад, NICON.
В основному ідея фото приходить спонтанно.

Газета «Субота». Юрій Кондратюк ніколи не розстається з фотоапаратом
-Два роки тому я їздив до своєї доньки Юлії в Київ. Дивлюся, на траві симпатичний песик. Я навшпиньки ходив біля нього, щоб не сполохати, і фотографував. Потім пішов в магазин і купив моєму герою ковбаси.
Показує на комп’ютері власні фото.
-Я змінюю на фото обличчя, але основний герой лишається таким, яким він є. Іноді просто йдеш і бачиш якогось унікума. Тоді не сила втриматися, щоб не сфотографувати.
Додає, що фотоапарат завжди при ньому, навіть біля ліжка, коли лягає спати.
-Рідні мене часто підколюють, що я всюди з камерою. Минулого року ми їздили відпочивати у Чорторию Любарського району. Там прекрасні краєвиди. Я лазив понад річкою, стояв у багнюці, щоб знайти вдалий ракурс, а мої сміялися, чого я взагалі туди поїхав.

Надія Яновська

Вернуться назад