„Страшно не те, що все продається, жахає – ціна!”

„А наш славний землячок робить в лісі бардачок” – ця фраза кинута спересердя кимось із працівників Зарічанського військового лісгоспу, певно, в недалекому майбутньому стане крилатим висловом серед усіх, хто працює в цьому ще донедавна процвітаючому господарстві...

А почалося все з наказу Міністра оборони України Юрія Єханурова (цього ж таки „землячка”) від 20.03.09 „ Про реорганізацію державного підприємства „Івано-Франківського військового ліспромкомбінату” шляхом виділу з нього структурних підрозділів – Зарічанського військового лісгоспу, Корбутівського, Чуднівського і Макарівського військових лісництв, створивши державне підприємство „Житомирський військовий лісгосп”.

І все б нічого, та чомусь так звана „оптимізація робочих місць” перетворилася в рейдерську атаку. Та все по-порядку.

З передісторії.
Зарічанське військове лісництво було створене в далекому 1948 році. У 1992 році лісництво реорганізовано в структурний підрозділ Шепетівського військового лісгоспу Івано-Франківського ліспромкомбінату МО України.
У 2008 році лісництво реформоване у відокремлений структурний підрозділ ДП МО України „Івано-Франківський ліспромисловий комбінат” Зарічанський військовий лісгосп. До складу лісових площ лісництва входять вкриті лісом землі, що задіяні для потреб Міністерства оборони України.

У зоні діяльності часткове задоволення потреб в деревині підприємств та населення. Щороку працівниками господарства створювалися понад 30 га лісових культур (сосна, дуб, клен, дуб червоний, липа тощо), які вирощувалися у власних розсадниках лісгоспу. Постійно впроваджувалися новітні високоефективні технології вирощування посадкового матеріалу, запозичені у колег з країн Європейського Союзу. Заготівля насіння проводилася на базі кращих власних насаджень. Лісгосп мав власний пилорамний цех, який дозволяв проведення переробку частини лісопродукції.

Для порівняння візьмемо показники ефективності виробничо-фінансової діяльності держпідприємств лісопромислового комплексу Міністерства оборони України за 2007 рік. Зарічанський військовий лісгосп при 53 робітниках дав чистий прибуток на 1 тис.грн –577 , в той час як інші сім аналогічних господарств у сукупності мали цифру – 558 з кількістю працівників разом – 799 осіб.
Що ж,як бачимо , цифри говорять самі за себе – всі сили вкладали робітники Зарічанського військового лісгоспу в наполегливу працю на благо нашої держави. Аж поки не вийшов вищезазначений міністерський указ.

Поставили перед фактом ...
Як пригадують працівники Зарічанського лісгоспу, обурливим було те, що вищестоячі органи навіть не поцікавилися думкою людей чи хочуть вони таких змін.
- Спочатку ми, як допропорядні громадяни, без заперечень прийняли цю новину. Адже нам було обіцяно, що не зміниться ні керівний склад, ні штатний розклад. Та коли колишнього керівника було відправлено у відпустку, а на його місце призначено тимчасово виконуючого обовязки начальника, керівника Корбутівського військового лісництва Ю.В. Бруцького, який мав необережність заявити, що всіх працівників замінить іншими, ми „забили на сполох”,- пригадує Андрій Остапчук, старший майстер лісу.
- Коли ж місце навіть наших сторожів зайняли зовсім чужі люди, ми зрозуміли, що час діяти,- продовжує майстер лісозаготівельної дільниці, в.о. механіка Ігор Заворотнюк. - Нам нічого не залишалося як створити ініціативну групу і захищати свої права самотужки.

„Пани чубляться, а в холопів лоби тріщать ”
Обєднаний профком звернувся за місцем реєстрації основного підприємства до Івано-Франківського окружного адміністративного суду про визнання Наказу Міністерства Оборони України нечинним.

На початку травня цим виконавчим органом було ухвалено рішення, яке призупиняє наказ Міністерства Оборони України про початок реорганізації Зарічанського військового лісгоспу та створення на його базі Житомирського військового лісгоспу.

Однак, не зважаючи на це, дії нових господарів „не призупинилися”. Чотирьох працівників було скорочено. Звичайно, для представників влади таке скорочення не є „суттєвими змінами”, але що можна сказати про стан людей, які пропрацювавши багато років, віддавши своє здоровя і сили на благо нашої країни за одним „розчерком пера” стають не потрібними державі?!

- Я пропрацював у цьому господарстві сім років. За станом здоровя був переведений на посаду начальника охорони. Марив роботою, жив нею, але коли прийшло нове керівництво, виявилося, що я тут зайвий. Не міг дивитися на все це беззаконня, тому звільнився за власним бажанням. Та найбільше, що я ціную- це свій колишній колектив. Тому разом із ними буду стояти до останнього, навіть якщо доведеться прикувати себе біля стін Верховної Ради,- говорить Валентин Огородник.

Іншим же робітникам було запропоновано написати заяви на перевід у Житомирський військовий лісгосп, якого фактично ще немає. Але вже існує свідоцтво про державну реєстрацію новоствореного підприємства „Житомирський військовий лісгосп”, в якому в графі „Місцезнаходження юридичної особи ” чомусь вказана адреса, за якою знаходиться ... КП „ Житомирводоканал”!?

- Зверталися ми і до прокурора, і до начальника УВС Житомирської області; раніше писали листи з проханням розібратися у цій справі і Президенту України, і Юлії Тимошенко, і Юрію Єханурову, - зазначає колишній керівник Валентин Рябов.- Та на все отримуємо лише відписки. Скільки буде все це продовжуватися – невідомо. Гірко лише усвідомлювати, що такий ще донедавна потужний гігант, як Зарічанський військовий лісгосп, який за перевиконання планових показників з виробничої і лісогосподарської діяльності неодноразово удостоювався звання „Кращий лісгосп Івано-Франківського лісокомбінату МО України” вже три місяці практично не функціонує, а його працівники, які так і не знають ,чи вони „колишні робітники” лісгоспу, чи „нові працівники” новоствореної структури, протягом цього часу не отримують заробітню платню.

- Нещодавно до нас завітали члени ліквідаційної комісії, які на запитання прояснити ситуацію обмежувалися лише загальними фразами, а в багатьох питаннях, які цікавили наших спеціалістів, навіть не орієнтувалися. Та й для чого щось пояснювати нам, простим смертним – влада дала наказ – виконуй! А те, що Зарічанський військовий лісгосп, який був найприбутковішим для Міністерства оборони України, буквально за два місяці став банкрутом – нікого не цікавить.- констатує економіст Алла Максименко. - Душа болить за наших людей, які постійно знаходяться в морально-психологічному напруженні, не знаючи що їм готує прийдешній день...

Пригадався вислів „Страшно не те, що все продається, жахає – ціна!” У нашому випадку ціною є людське здоровя, багаторічна праця та віра у перемогу справедливості...