Детектив у Романівському районі: зникла продавець магазину, чий власник вибиває борги з селян

4 серпня цього року пропала без вісти 36-річна Олена Алексійчук із села Карвинівка Романівського району. Рідні Олени вважають, що її зникнення не випадкове і може бути пов’язаним з роботою.

ЖІНКА РОЗЧИНИЛАСЯ НАЧЕ В ПОВІТРІ
Олена працювала продавцем у сільському магазині. Її чоловік 36-річний Олексій у Житомирі виготовляє гранітну бруківку. Від першого шлюбу у жінки є донька 16-річна Тетяна, а з нинішнім чоловіком мають спільного сина – 6-річного Андрія. У сільському будинку мешкають разом з матір’ю Олексія Людмилою Павлівною, 59 років, останні чотири роки, до цього – в місті Ізяслав на Хмельниччині.

Кореспондентка «Суботи» спілкувалася з родиною Олени, коли якраз співробітники міліції запитували Тетяну. Йдемо з свекрухою зниклої у вітальню.
-Лєна пішла з хати 4 серпня після обіду в магазин. Була одягнена у блакитні капрі, синю блузу з рукавчиком «ліхтарик», взута у білі шльопанці. Волосся, здається, заколола. На вухах золоті сережки. Це комплект разом з ланцюжком і кулоном силуету Венери. Всі ці прикраси дарував мій син. Лєна казала, що мала поговорити з директором магазину Мишкіним (прізвище змінено – ред.). Дехто каже, що Лєна пішла до сусідки, яка заборгувала чималу суму, але я в це не вірю, - каже Людмила Алексійчук.

Жінка додає, що Олена постійно приходила додому в сльозах, бо Олександр Мишкін та його дружина Наталія часто сварили її за борги селян перед магазином.
-Лєна була замкнена, але якось не витримала і сказала, що Мишкіни обзивають її при покупцях. То вона вже хотіла кидати цю роботу з 1 вересня і відкривати власний магазин. Може, й пробовталася, а це їх роздратувало.
Цілий день і ніч з 4 на 5 серпня Алексійчуки шукали Олену. Ходили й до Мишкіних, але нічого не довідались.
-Вона наче в повітрі розчинилася. Ми викликали міліцію, але все марно, - дивиться у підлогу жінка.

СИН ТАК МРІЯВ ЗУСТРІТИ 1 ВЕРЕСНЯ З МАМОЮ
Свекруха згадує, що напередодні в Олени було погане передчуття. У понеділок, за день до зникнення, вона по обіді з роботи лягла на ліжко.
-Ще сказала, що їй ці Мишкіни в печінках сидять.
До нас підбігає син Олени Андрій. Коли чує, що розмовляємо про його маму, приносить її фотографії.
-Ми йому розповіли, що мама загубилася. А він малює паличкою на піску, як знайти маму. Йому часто сниться Лєна. Якось наснилася і пообіцяла, що скоро прийде, - говорить Людмила Павлівна.
Цього року Андрій йде в перший клас. Вже придбали усі необхідні шкільні речі. Хлопчик з радістю показує новий синій портфель.
-Але самої потрібної людини немає. Так мріяв з мамою йти в школу, а тут така біда, - обнімає онука Алексійчук.
Не менше втрату Олени переживає її чоловік Олексій.
-А в сина взагалі апетит і сон пропав. Він же так її кохав. Дев’ять років живуть разом.
Запитую, що думає з приводу шансів знайти невістку.
-Як кажуть, надія вмирає останньою. Вона брала з собою мобільний телефон. Тиждень після пропажі абонент був поза межами досяжності. Потім міліціонери зафіксували, що абонент з’явився, але на секунду. На жаль, не встигли дізнатися, звідки йшов сигнал.
Алексійчуки зверталися за допомогою до ворожок.
-Одна запевнила, що невістки немає в живих, а друга не бачила її обличчя, проте біля неї стояв якийсь огрядний чоловік. А Мишкін, до речі, здоровий, плотний.
Чути, як міліціонер запитує доньку Олена, хто такий Наумов.
-Це прізвище з книги боргів, - пояснює Людмила Павлівна. – Ми не знаємо хто це. Точно не з нашого села.

РОЗМОВА З ВЛАСНИЦЕЮ МАГАЗИНУ
Заходжу в магазин, де працювала Олена. За прилавком стоїть жінка середніх літ. Говорить, що вона власниця магазину. Цікавлюся у неї, що сталося з Оленою.
-Якби я знала що насправді, то, напевно, не стояла б у цьому магазині, - відповідає жінка.
-Це правда, що накопичилися борги?
-Які борги? Боже, боже. Люди мої кохані. Що вже мелять. Пішла по цей борг до однієї жінки. Борги не великі.
На кожне запитання Мишкіна відповідає, що не може прийти до тями.
-Магазин не працює?
-Працює. Я тут стою другий день. Три тижні не могла відійти від шоку. Може, вона десь жива-здорова. Може. Хто його знає.

В магазин заходить жінка і хоче купити пляшку води. Мишкіна не знає, скільки коштує вода. Телефонує знайомій і уточнює ціну – три гривні. Селянка розраховується і йде.

Мишкіна розповіла, що того дня Олена мала забрати банківську картку та паспорт у односельчанки Тетяни Сергійчук, яка заборгувала магазинові гроші (близько 2, 600 грн. – ред.). Олена начебто в один день з Сергійчук отримувала з банкомату кошти по втраті годувальника для доньки (перший чоловік Олени помер – ред.). Алексійчук мала сама зняти гроші з картки Сергійчук.

ВИБИВАННЯ БОРГІВ
У Карвинівці досить неоднозначно ставляться до Мишкіних. Вони є власниками ще кількох магазинів у сусідніх селах. Одна дівчина, яка не захотіла назватися, розповіла, що у будинку Мишкіних після зникнення Олени знайшли сліди крові на підлозі та кілька білих волосин (Олена має біле фарбоване волосся – ред.). Мишкіна затримали на три дні для з’ясування обставин, але потім відпустили.
-Це й не дивно, бо, кажуть, що в нього родичі в Києві працюють в органах, - додала дівчина.

Ще одна цікава історія, пов’язана з Мишкіним, сталася у селі Гремячому, що за кілька кілометрів від Карвинівки. У цьому селі крамниця також йому належить.
-Я заборгувала 1,200 грн. нашому магазинові, але домовилася з Мишкіним, що поверну. За день до того, як пропала Лєна з Карвинівки, він зайшов в мою хату. Монтіровкою по голові гамселив. Мабуть, думав, що вбив мене. Я не писала заяву в міліцію, бо боялася, - розказує Марія Коцюбинська, 48 років.

Того ж дня Мишкін завітав до продавця гремячівського магазину з… битою.
-Злий був через борги. Але він не бив мене, бо стояли діти. Я йому ще сказала, хай-но тільки спробує, то в суд подам, - говорить 35-річна Галина Дуда. Відтоді вона більше не працює там.