Житомирщина, депутат-регіонал Василь Куницький: Щоб люди посміхалися!

З нагоди 75-річчя утворення Житомирської області та за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки, багаторічну сумлінну працю Василя Івановича Куницького – голову акціонерного товариства «Коростенський завод залізобетонних шпал» та депутата Житомирської обласної ради від ПАРТІЇ РЕГІОНІВ – нагороджено орденом «За заслуги» III ступеня.

– Василю Івановичу, що є найціннішим на заводі, який ви очолюєте?
– Найперше, я пишаюся тими людьми, які мене оточують. Насьогодні підібрані кадри інженерно-технічних працівників, робітників основних цехів, які можуть і знають, як робити свою справу. Були добрі наставники (і в мене в тому числі), які вчили наших спеціалістів.

– Ваші кроки до керівної посади…
– Із 1974 року я працюю на цьому заводі. Починав слюсарем, був майстром транспортного цеху, інженером з техніки безпеки, начальником формувального цеху, головним механіком, головним інженером, а з 1996 року керую підприємством. Я пройшов усі ланки на підприємстві, тому працювати – легко.

– Кого ви назвали б своїм вчителем?
– Вчителів було багато. Перш за все я хотів би назвати вже покійного директора підприємства Володимира Івановича П’ятова (в той час я працював головним механіком). Пройшовши партійну і комсомольську школу, дуже багато зрозумів. І в цій сфері у мене також були наставники. Це – Володимир Михайлович Яценко, Михайло Миколайович Крутько, Володимир Васильович Москаленко. Можна говорити про наставників – керівників Укрзалізниці, працівників Міністерства інфраструктури. Це не тільки мої наставники, але й колеги, які мені довіряють.

– Чи вплинула криза на ваше підприємство?
– Насьогодні зменшилась кількість замовлень у порівнянні, наприклад, із 2007-2008 рр. 2009-й рік був найважчий. Наш головний замовник – Укрзалізниця – перебуває у важкому фінансовому стані, не може вчасно розраховуватися. Нашими дрібними замовниками є підприємства вугільної, металургійної промисловості, вугільні шахти тощо, де є під’їзні колії. Проте криза не вплинула на наш прибуток.

– Чи маєте ви замовлення з інших держав?
– Для цього потрібно виготовляти спеціальний сертифікат, який дуже дорого коштує. Наприклад, щоб мати російський сертифікат, потрібно заплатити 1 млн. 800 тис. грн. Наша продукція витримає сертифікацію, проте чи закупить іноземний замовник стільки продукції, щоб окупилась вартість сертифіката?
З Росією, безумовно, потрібно мати хороші стосунки, а цьому не сприяє політична нестабільність. Сьогодні Росія певною мірою нам заважає як політичний конкурент. Так, наприклад, у 2011 році ми обговорили з Туркменістаном умови про постачання наших шпал. І питання було майже вирішене. Проте Росія не дала дозволу для перевезень продукції через її територію.

– У чому секрет вашого успіху?
– Перш за все – у професіоналізмі. А ще – мені завжди щастило на друзів, колег, які допомагають. На мою думку, для людини найважливіше – спілкування.

– Василю Івановичу, що означає для вас бути багатою людиною?
– Найбільшим багатством для мене є мої онуки. Я не прихильник накопичення грошей, бо, як говорять у народі: «В гробу кишень немає, там гроші не потрібні». Потрібно жити сьогоднішнім днем, з’їздити відпочити з дітьми, онуками… Це не нормально, коли людина голодна, хоча й має гроші. Потрібно дякувати сьогоднішньому дню, бо вчора ми знаємо, що було, а завтра – не знаємо, що буде. Сьогодні живеш, і потрібно використовувати для цього всі свої можливості.

– Про що ви мрієте?
– Щоб підприємство і надалі працювало, щоб люди одержували добру зарплатню, приходили на роботу з радістю, а з роботи йшли з гордістю. І щоб так було завжди. Щоб ніхто ніколи не думав, що завтра буде гірше. Я завжди хочу і роблю все для того, щоб люди посміхалися. Хочу, щоб моє місто ще більше розвивалося. Я дуже люблю Коростень і гордий, що є його почесним громадянином – це моя найвища нагорода.

ПрАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал» є одним із найбільших підприємств міста за кількістю працівників (тут працює близько 600 чоловік). Середньомісячна зарплата по підприємству за 8 місяців 2012 р. у 2,2 раза перевищує відповідний показник 2007 р. і становить 3930 грн.

Коростенський завод залізобетонних шпал було засновано у 1958 році. За час існування підприємства розширився асортимент продукції, яка випускається, а також покращилася її якість. ПрАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал» є переможцем міжнародного академічного рейтингу популярності та якості «Золота фортуна».

Ми вітаємо Василя Івановича з цією високою нагородою і пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з ним.

Люблять свого керівника працівники підприємства і розповідають (по секрету, звичайно): «Василь Іванович – справедлива людина. Якщо якась біда – обов’язково допоможе кожному. Коли заслуговуємо – може нагримати. Хоча робітників він любить більше, ніж інженерно-технічних працівників – це точно (посміхаються). Пригадуємо, коли зарплату отримували в касі, спочатку гроші одержували робітники, а вже потім ГТП (усмішка). Але те, що наш керівник – найкращий, це точно!».