Володимир Литвин: Люди живуть і виживають, махнувши рукою на Київ
10.02. Разместил: yuriy
П’ятницю і вихідні (7-9 лютого) провів на окрузі. Головна тема на будь-якій зустрічі, при будь-якому спілкуванні – події в країні. І, звісно ж, ключове питання: що очікувати людям? Як далеко може зайти цей конфлікт?
Люди старшого віку висловлюють своє нерозуміння того, що відбувається. Питаючи, як так може бути, вони водночас остерігаються війни. Щонайперше ті, хто знає її не з розповідей. Тому говорять майже одне й те ж: хай у нас багато чого не вистачає. Але головне, щоб не було якоїсь війни. Бо ми знаємо, що таке війна, що таке голод, що таке репресії, що означає втрачати рідних і близьких.
Звучали й інші мудрі думки, які варто було б почути політикам: не можна об’єднати народ на ненависті; ми не повинні жити чужим розумом; політики у Києві поставили країну на штучну розвилку; припиніть кричати – до місця й не до місця – «Слава Україні» - слова не поєднані ділом їй слави не додадуть; за неподобства в країні колективно винна Верховна Рада; не використовуйте народ для своєї перемоги і т.п.
Люди живуть і виживають, махнувши рукою на Київ. Місцеві органи влади – в силу можливостей – роблять свою справу, намагаються зберегти атмосферу діалогу і доброзичливості в громадах.
Виявом цього зокрема став традиційний захід у м.Новоград-Волинському «Гордість міста» з підведення підсумків роботи за 2013 рік. Переповнений палац культури, слова вдячності колективам за трудові досягнення, теплі вітання переможцям у номінаціях – від слюсаря до військовослужбовця, сімейна щира атмосфера – це те, що, очевидно, прагне сьогодні відчути кожна людина. Заспокоєння для себе і для країни. І справедливості.
Володимир Литвин
Люди старшого віку висловлюють своє нерозуміння того, що відбувається. Питаючи, як так може бути, вони водночас остерігаються війни. Щонайперше ті, хто знає її не з розповідей. Тому говорять майже одне й те ж: хай у нас багато чого не вистачає. Але головне, щоб не було якоїсь війни. Бо ми знаємо, що таке війна, що таке голод, що таке репресії, що означає втрачати рідних і близьких.
Звучали й інші мудрі думки, які варто було б почути політикам: не можна об’єднати народ на ненависті; ми не повинні жити чужим розумом; політики у Києві поставили країну на штучну розвилку; припиніть кричати – до місця й не до місця – «Слава Україні» - слова не поєднані ділом їй слави не додадуть; за неподобства в країні колективно винна Верховна Рада; не використовуйте народ для своєї перемоги і т.п.
Люди живуть і виживають, махнувши рукою на Київ. Місцеві органи влади – в силу можливостей – роблять свою справу, намагаються зберегти атмосферу діалогу і доброзичливості в громадах.
Виявом цього зокрема став традиційний захід у м.Новоград-Волинському «Гордість міста» з підведення підсумків роботи за 2013 рік. Переповнений палац культури, слова вдячності колективам за трудові досягнення, теплі вітання переможцям у номінаціях – від слюсаря до військовослужбовця, сімейна щира атмосфера – це те, що, очевидно, прагне сьогодні відчути кожна людина. Заспокоєння для себе і для країни. І справедливості.
Володимир Литвин
Вернуться назад