Володимир Арешонков: Я берусь провести на Житомирщині широке громадське обговорення освітньої реформи в Україні

Народний депутат України Володимир Арешонков планує провести на Житомирщині широке громадське обговореня стосовно того, якою має бути освіта в Україні. Про це депутат написав у себе на сторінці у Фейсбук.

«Узяв участь у роботі сесій Коростенської районної ради та Житомирської обласної ради. З коростенськими депутатами обговорили ряд нагальних проблем,серед них - і освітянські. Зокрема, забезпечення учнів підручниками. Щодо цього, я один із співавторів прийнятих змін до Держбюджету, якими ми направили зекономлені на депутатських зарплатах кошти на шкільні підручники. Не готовий сказати, що це достовірна інформація, але мій колега Микола Томенко стверджує, що досі не проведено навіть тендеру з друку підручників. У мене немає слів...

Виступаючи перед депутатами облради, де йшлось про освітні реформи, зокрема оптимізацію мережі шкіл, я наголосив, що школи закривати потрібно, бо в деяких населених пунктах доходить до абсурду, коли в класах навчається по 1-3 учні. Але в першу чергу потрібно подбати про створення комфортних умов для дітей, забезпечити підвіз, і не в громадському транспорті, куди дітей запихають, як щось непотрібне... На мій погляд, початкова школа і дошкільний заклад має бути в кожному селі, де є діти. Мені дуже прикро, що в Коаліційній угоді щодо пріоритетності питання освіти не в першій десятці, це говорить багато про що. Так не можна відноситись до стратегічного ресурсу держави, а освіта - це чи не головний важіль у внутрішній і зовнішній безпеці держави. А тому реформування освіти, яке на часі і на слуху, це не питання управлінь чи відділів освіти, не питання сільрад чи адміністрацій, це питання всього суспільства. Я берусь провести на Житомирщині широке громадське обговорення стосовно того, якою має бути освіта в Україні, аби наші діти були конкурентноспроможними на світовому ринку праці, тобто ми маємо детально обговорити нові проекти Законів про освіту, про загальну середню освіту та про професійну освіту в Україні.

І повертаючись до проблем на моїй рідній Коростенщині. Досі не розпочато харчування дітей у школах. Знову тендер виграла Біла Церква, на зв’язок представники цієї фірми не виходять, відповідно, серед батьків зростає абсолютно справедливе невдоволення. Терміново потрібно вживати заходів, а процедура складна і тривала в часі, бо в нас же щоб вирішити будь яке питання, потрібно пройти десятки чиновницьких кабінетів, списати кілограми паперу і тому подібне. Тобто, пройти сім кіл пекла... Тому звернувся до обласного Департаменту праці і соціального захисту з вимогою прискорити процедуру визначення наступного переможця тендеру, а ділкам з Білої церкви обов"язково забезпечу аудієнцію в прокуратурі.

Наступне. Колишня залізнична лікарня передана на баланс Коростенського району, теж потрібно пройти ряд процедур, аби заклад міг надавати послуги. Керівництву району і депутатам я сказав, що наше спільне завдання тепер зберегти мережу медзакладів у населених пунктах району, аби люди з найвіддаленіших сіл мали доступ до медичних послуг і не проклинали нас і керівництво держави за те, що ми звужуємо соціальні гарантії.

Говорили і про пожежі, і з депутатами райради, і вчора на сесії обласної ради. Я звернувся з запитом до Прем’єр- міністра щодо перегляду концепції протипожежної безпекти в державі, адже клімат змінився і ми повинні зробити все можливе, аби ситуація з пожежами, яка була цьогоріч у державі і на Житомирщині зокрема, а це майже 900 пожеж починаючи з березня цього року, більше не повторилась. Готую зміни в чинне законодавство щодо посилення відповідальності посадових осіб за бездіяльність у питаннях недопущення та протидії пожежам.

Пам’ятаю, був такий період, що 3 літні місяці на чергування щодо недопущення розповсюдження вогню і протидії пожежам було задіяно сотні представників влади, починаючи з сільського активу, і закінчуючи очільниками районів. Звісно, що при такому матеріальному забезпеченні, яке є на сьогодні, ні пожежні, ні лісова охорона з ситуацією не впорається. А тому, підніматиму перед урядом питання щодо поліпшення матеріально - технічного забезпечення відповідних служб, на що мають бути передбачені цільові кошти в Держбюджеті на наступний рік. Бо використання резервного фінансування від випадку до випадку, як це відбувається на сьогодні, це не державницька політика, а елементарне примітивне затикання дірок...»