DataLife Engine > Скандали > У Києві двоє житомирян стали заручниками власної дурості і… «вляпалися» у жахливу халепу

У Києві двоє житомирян стали заручниками власної дурості і… «вляпалися» у жахливу халепу


29.11. Разместил: yuriy
Є чудове прислів'я «Не знаючи броду - не лізь у воду». Є багато інших, схожих. Тільки хто ж у наш божевільний час дослухається до народної мудрості. Тим більше, коли зваблюють шурхотом зелених купюр ще й обіцяють, що особливо трудитись не потрібно; така собі робота, без напруження. Не подумавши, молоді-зелені кидаються у вир з головою. І лише потім, коли вже нічого не змінити, раптом згадують про лікоть, що хоча й близький, однак недосяжний; і про соломку, яку потрібно було б підстелити. Та хто ж знав, що падати доведеться!

Двоє жителів Житомира, розраховуючи заробити сотню-другу грошенят, по самі вуха влізли у … неприємності. Причому, як повідомляють правоохоронці, серйозні: хлопці зв'язалися з малознайомими людьми, котрі пообіцяли «молодняку» значний заробіток за короткий час. Не розібравшись що до чого, хлопці з льоту погодились. І лише значно пізніше, будучи вже втягнутими в кримінал, вони наївні прокинулися: ні, мовляв, ми так не домовлялися. Але зловмисники, що задумали і вже почали провертати їхніми руками багатоходову аферу, твердо стояли на своєму. Більше того, почали залякувати житомирян, вимагати з них або великих грошей за невиконання умов зовсім неджентльментскої угоди, або виконання в повному обсязі обумовленої ними раніше роботи, за яку (як виявилося!) У Кримінальному Кодексі України є конкретна стаття і, відповідно, передбачені реальні строки позбавлення волі.
З переляку, чи-то через власну недолугість молодики (20 і 25 років) пішли-таки на поводу у зловмисників. Хоча, якщо трохи поміркувати, коли у ситуацію, навіть саму негарну, є вхід, то обов'язково і вихід має бути. Причому, не один. Проте, схоже, думати дорослі хлопчики взагалі не пробували. Інакше б не дали себе використати у якості класичного контрацептиву.

Але про все по порядку.

Якось до одного з хлопців, назвемо його Іван, зателефонував Дехто з пропозицією перегнати автомобіль з одного міста в інше. Іван і радий би, та не мав водійського посвідчення. Тому він звернувся до свого знайомого, скажімо, Петра, у якого було водійське посвідчення. Той з радістю погодився. Дехто повідомив, що від водія для початку потрібно 2 фотокартки. Петро у точності виконав вимоги «працедавця» - передав знімки Іванові.
Надалі Іван отримав від замовника конверт, який доставив у камеру схову на залізничному вокзалі Києва. Крім того, хлопцеві дали ще дві мобілки. Як було сказано, за допомогою цих апаратів Іван і Петро отримуватимуть інструкції щодо перегонки автомобіля.

Якось таємно, незрозуміло все виглядало. Отут би хлопцям і замислитися, що це за секретність така? Проте молоді люди, мабуть, дуже довірливі і наївні вродилися, тому на подібні дрібниці просто не звернули уваги. Думали, що все так і робиться, так треба.
Через деякий час Іван отримав наступне доручення: знову їхати маршруткою до Києва і там же, на вокзалі, забрати назад таємничий конверт. З другом Петром вони прибули до столиці і взяли з камери схову передачу.

Розкрили конверт і на деякий час від подиву заціпеніли: два підроблені паспорти на різні прізвища і водійське посвідчення (все - з Петриковою радісною фізіономією). Ось тут хлопці вперше і запанікували. Що за нісенітниця така! Давай дзвонити обурюватися!!! Проте Дехто з протилежного краю дроту негайно присік балакунів, мовляв, назад, хлопці, ходу нема. Мало того, що не виправдали наших сподівань, так ще й у копієчку нам влетіли; лише фальшиві документи виготовити – до біса коштує! І злий Дехто зажадав 3 тисячі доларів за розторгнення угоди. Втім, якщо житомиряни все ж таки переженуть потрібний автомобіль, то Дехто готовий сплатити їм за роботу оговорену раніше суму.

Чого саме у той же момент не звернутися до міліції і не розповісти – що й до чого!!!! Ні! Побоялися хлопці! І тим самим вирішили свою долю.
Надалі, отримуючи інструкції за телефоном, Петро і Іван прибули до Оболонського району Києва, у прокатній фірмі узяли по підробленому паспорту в оренду «Тойоту-Камрі» 2011 року випуску. Попетлявши по Києву, хлопці, слідуючи вказівкам «замовника», покинули автомобіль у дворах на Шулявці, а самі маршруткою повернулися додому у Житомир.

Дзвінки від координатора «операції» надходили щодня: «Заберіть машину з Києва і женіть її до Луцька»; «Тепер прямуйте у Новоград-Волинський і залиште автівку на автовокзалі, а самі на таксі - додому»; «Доправте «Тойоту» до Житомира».
Порвернувшись на вкраденій іномарці у рідне місто, Іван з Петром орендували бокс і, слідуючи телефонним інструкціям, почали розбирати прокатний автомобіль по запчастинах. Колеса продали на авторинку і за виручені гроші в кілька прийомів перевезли окремі частини автівки у село під Вінницею. Власник розборки розраховувася на місці готівкою.

Коли з «Тойотою» нарешті було покінчено, житомирянам виплатили їхній заробіток – 500 і 150 доларів. Проте Дехто залишився вкрай невдоволеним; для більшої переконливості спочатку полякав простачків, а потім повідомив: для того, щоб відпрацювати неіснуючий борг, вони повинні ще попрацювати на «замовника». Ну, скажімо, 2-3 автомашини узяти напрокат - і по тій же, приблизно, схемі… Тоді і будуть квиті!
До Оболонського райуправління міліції м. Києва звернулася відповідальна особа фірми по здачі автомобілів в оренду. У своїй заяві вона повідомила, що власність автопрокату - «Тойота –Камрі» 2011 року випуску – у означений термін клієнтом не повернута. Документи, що засвідчують особу клієнта, також були передані до міліції.

Оперативники відділу кримінального розшуку районного управління швидко встановили особи зловмисників, котрі незаконно заволоділи транспортним засобом, і незабаром затриманли Івана та Петра.

Наразі обидва житомирянина заарештовані і перебувають у слідчому ізоляторі м. Києва. Їм пред'явлено звинувачення за статтею 289 КК України. Санкція даної статті передбачає позбавлення волі строком від 5 до 8 років.
Заарештовані тим часом перевіряються на причетність до скоєння аналогічних злочинів. Після закінчення слідства матеріали будуть направлені до суду, який остаточно вирішить їхню долю.

Особу «роботодавця», таємничого Дехто, поки що невстановлено. Та це й не дивно, тому що ні Іван, ні Петро в очі не бачили свого координатора. Спілкувалися лише по телефону. Тому цілком реально, що організатор афери з прокатним автомобілем так і залишиться на волі, і далі буде маніпулювати такими от дурненькими хлопчинами. Ось такі справи…

Шкода, звичайно, невдах. Проте, вони самі винні у всьому, що з ними сталося. До останнього моменту хлопці мали шанс – потрібно було лише звернутися до міліції і розповісти про шантаж, вимагання і тиск з боку невідомих осіб, і ця неприваблива історія мала би інший фінал.
Своєю довірливістю, незнанням законів і елементарним боягузством абсолютно не схильні до криміналу хлопці понівечили власні життя, на найближчі роки забезпечивши собі небо в клітинку і друзів в смужку.

Вернуться назад