Володимир Піньковський: Житомир - місто європейське
07.08. Разместил: yuriy
Житомир...
У назві древнього міста символічно гармонійно поєднались слова "жито" й "мир", віддзеркалено прагнення кожної людини до праці, добробуту, мирного життя. Очевидно, підтвердженням миру та згоди є герб Житомира - міські ворота ласкаво відкриті для друзів, партнерів. Це - найдавніше історико-культурне місто на географічній карті України.
Про реалії життєдіяльності та перспективи запровадження інноваційної та європейської стратегії розквіту у нашому місті в інтерв’ю з відомим громадським діячем, головою міської організації політичної партії «Українська платформа», керівником Міжнародного німецького національно-культурного товариства «Відергебурт» Володимиром Володимировичем Піньковським.
- Ми знаходимось з Вами, пане Володимире, біля Замкової гори, де починалась історія Житомира.
- 11 століть минуло від початку заснування міста. Відомий європейський вчений Павло Йосипович Шафарик вважає, що майбутній Житомир виник як центр племені житичів, що входив в племінний союз древлян. Назва міста — мир житичів, як і самого племені, основним заняттям якого було хліборобство, виникла від важливої в цьому краї культури - жита. Є свідчення про те, що в давнину навіть у центрі міста сіяли жито, ячмінь.
- Із прадавніх часів наші пращури залишили для нас, нащадків, заповіт - оберігати рідне місто, дбати про його добробут та щасливе майбуття. Житомир - батьківщина багатьох відомих діячів вітчизняної науки і культури зі світовим іменем. У Житомирі народився Сергій Павлович Корольов - український вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, академік, конструктор перших штучних супутників Землі і космічних кораблів, Святослав Теофілович Ріхтер - знаний піаніст, Олег Ольжич (справжнє ім'я Олег Олександрович Кандиба) - український поет, археолог і політичний діяч, Володимир Галактіонович Короленко - російський та український письменник, журналіст, публіцист і громадський діяч, Борис Миколайович Лятошинський - український композитор, диригент і педагог, лауреат державної премії ім. Тараса Григоровича Шевченка.
- Погодьтесь, що житомиряни завжди були не байдужі до європейського майбутнього Житомира і ця тема залишається актуальною сьогодні.
- Йде мова про те, що може зробити кожен з нас, щоб місто було ошатним, квітучим, заможним. Безперечно, ознаки європейськості у Житомирі були присутні завжди, бо місто знаходиться на перехресті доріг між Сходом і Заходом, де перетиналися торгові, зовнішньоекономічні та політичні шляхи. Житомир знаходиться на відстані 500 км від Варшави, за 1000 км від Берліну. Як відомо, місто є важливим транспортним вузлом України, крізь який проходять міжнародні автомагістралі «Київ-Варшава», «Мінськ-Ізмаїл», а також курсують автобуси за міжнародними маршрутами, що інтегрують наше місто до головних міст Європи – Берліну, Мюнхену, Варшави, Риму та інших міст. Ці відстані можна подолати за кілька годин, але насправді нас розділяють не лише кордони, історичний вимір, менталітет. Проте час можна наблизити. І ми маємо право, і всі можливості на європейську перспективу.
- Які чинники перешкоджають розквіту місту?
Насамперед, існує багато проблем, які можна вирішити. На жаль, ми ще не можемо позбавитись ряду комплексів. Перш за все, ми маємо створити передумови для громадянського суспільства, на сьогодні є лише невеличкий сегмент свідомих громадян. На жаль, громадські організації не тиснуть на владу, не пропонують альтернатив владі щодо покращення життєдіяльності громади, а це проекти у царині соціальній, економічній, науковій, духовній. Спостерігається тенденція монополізації в руках влади. Ідеальна модель розвитку – це така тріада громадянського суспільства, громади та влади. Маємо спадщину від командно-адміністративної системи. Залишки тоталітарного часу спостерігаються в думках, в побуті тощо. Європейський портрет Житомира можна створити завдяки будівництву доріг, технопарків, озелененні, архітектурі, бо це і є обличчя міста. Європейський вибір України передбачає гармонізацію чинного законодавства до стандартів ЄС, запровадження європейського врядування. Але за євроінтеграційний поступ Української держави, і нашого міста мають бути відповідальні урядовці та управлінці, політики, представники громадянського суспільства тощо. Для розвитку міста дуже важливі налагодження дружніх взаємин та співробітництво з країнами ЄС і НАТО.
Майже щодня від’їжджають з Житомира десятки наповнених автобусів до великих мегаполісів, за кордон. Молодь їде у різні світи шукати кращого життя, але краще, щоб люди повертались у рідну країну із знаннями, інвестиціями. Вірю, що талановита, прагматична молодь обов’язково повернеться. Мені поталанило познайомитись з молодою особою, яка побувала у Римі. І знаєте, вона отримала щеплення європейської цивілізації, і це буде в душі її, в серці назавжди. Але ми маємо пишатися, що народжені європейцями в Україні.
- Пане Володимире, Ви є учасником багатьох міжнародних грантових проектів. На Вашу думку, реалізація європейських проектів є ефективним для розв’язання проблем життєдіяльності міста ?
-Так. Проекти, які сприяють моніторингу органів місцевого самоврядування щодо створення умов для розвитку громадських організацій та органів самоорганізації населення, запровадження інновацій у житлово–комунальному господарстві міста Житомира, є альтернативою вирішення нагальних проблем громади. І такий досвід запроваджено в усьому світі. Проте у кожній царині, державного сектору мають реалізовуватись як короткострокові, так і довгострокові, ініційовані урядом, місцевою владою цільові програми. Варто додати, що сьогодні Євросоюз підтримує українські міста, але громада має бути активною, самодостатньою, ініціативною, впроваджувати модель самоврядування європейського зразка. Зокрема, ініціатива може бути спрямована для налагодження діалогу між місцевими громадами та Євросоюзом, сусідніми країнами.
- Ваше бачення щодо запровадження інноваційних підходів у формуванні маркетингової європейської стратегії міста Житомира?
- На думку науковців, сучасне світове політичне поле – це боротьба конкурентоспроможних брендів країн за визнання та повагу їх в світі. Актуалізація проблеми національного брендингу України, через брендинг окремих територій, зростає як у контексті її євроінтеграції, так і через світовий процес глобалізації. Обираючи місце проживання для майбутнього мешканця на перший план виходить якість життя; інвестори, в свою чергу, аналізують наскільки приваблива для життя та відвідування ця територія, чи існують перспективи її розвитку. Постійне порівняння комфортності, безпеки життя, стабільності та передбачуваності ведення бізнесу на конкретних територіях обумовлює у ринковій економіці міграцію людей та рух капіталів. В таких умовах все більшу актуальність набуває територіальний маркетинг, як новий фактор місцевого управління.
У контексті інтеграції України до європейського співтовариства важливим завданням є формування місцевої політики, в основі якої б лежала концепція використання власних ресурсів та резервів розвитку, реалізації конкурентних переваг, стимулювання чинників економічного зростання. Експерти відзначають, що застосування активних видів сучасного управління (стратегічного, маркетингового, інноваційного) на регіональному рівні практично не використовується. Одним з таких підходів, реалізація якого дозволяє з певною мірою успішності конструювати бренди територій – є концепція «креативного міста», автором якої вважають Чарльза Лендрі. Вбачаю, що запровадження даної концепції посприяло б європейському поступу нашого міста.
- Пане Володимире, декілька слів про ідею «креативного міста».
- Вона народилась наприкінці 80-х років ХХ ст. Соціально-економічна та психологічна кризи, що захльоснула багато міст в період глобальної трансформації індуструальної економіки. Руйнування старих парадигм виявилося найбільш болісним особливо для міст історично індустріальних, оскільки вони абсолютно не встигали за новітніми тенденціями. Саме в той час і виникла необхідніть в розробці нової маркетингової стратегії, яка б дозволила по-новому оцінити сировинні, людські, матеріальні ресурси, можливі перспективні бізнеси території та створити неповторний, унікальний та яскравий територіальний бренд. Імпульсом та основою такої маркетингової стратегії стала переоцінка цінностей міського планування за допомогою методологічного неологізму «креативність». Креативність була явищем, здатним «ефективно синтезувати, об’єднувати, підлажувати обопільні впливи різних сфер життя, мати цілісне бачення, розуміти механізм впливу матеріальних змін на сприйняття людини, схопити тонку екологію його життєвих систем і те, як зробити ці системи більш стійкими».
Але первісна сутність «креативного міста» полягає у його сприйнятті як живого витвору мистецтва, перетворення якого безпосередньо та в першу чергу залежать від волі та потреб його мешканців.
- В яких містах світу ця теорія була апробована?
Креативність вчених спрямована на рішення проблем, пов’язаних з забрудненням навколишнього середовища або розробкою нової міської політики; креативність інженерів – на рішення актуальних технічних проблем в сфері транспорту;креативність художників – на зміцнення міської ідентичності; креативність бізнес-кіл – на виробництво нових продуктів або послуг для збільшення добробуту міста; креативність людей соціальної сфери – на боротьбу з соціальною фрагментацією або соціальною відчуженістю; креативність міської влади – на модернізацію міської адміністрації та створення нового типу відносин між міською адміністрацією та мешканцями. Чарльз Лендрі вважає, що є міста, які характеризуються тривалим періодом креативності, де протягом 150 – 200 років парадигма інноваційності домінувала на міській сцені. До таких міст він зараховує Нью-Йорк, Лондон, Амстердам, Токіо.
Але, разом з тим, теоретики «креативного міста» стверджують, що кожне місто має унікальні особливості та ресурси, що дозволить кожному місту стати «всесвітнім центром» чого-небудь. Так, наприклад, Фрайбург (Німеччина) сьогодні вважається центром екологічних досліджень; Новий Орлеан (США) – блюза, англійське містечко Хей-он-Уає (Велика Британія) – антикварної книготоргівлі.
- Багато міст ураженні економічною, соціальною та інфраструктурною кризою, серед яких Бристоль, Кельн, Дрезден, Ессен, Франкфурт, Більбао, Глазго та багато інших, знайшли нове життя реалізувавши інноваційну маркетингову стратегію.
Характерною тенденцією для креативного міста є створення різноманітних просторів для творчих, культурних та бізнес ініціатив. Найчастіше такими просторами стають колишні індустріальні зони. Серед такого роду проектів - «Zeche Zolverein» - центр мистецтв та дизайну в Ессені, відкритий на місті старої вугільної шахти; «Watershed Media Centre» у Бристолі, заснований у приміщенні старого промислового складу на березі річки; «Tramway» - виставковий центр у старому трамвайному депо Глазго.
- Розкажіть, будьте ласкаві про запровадження теорії «креативного міста» у французькому місті Лілль.
- Місто Лілль - головне місто департаменту Нор та найбільше місто Північної Франції (з населенням 226 тис. чоловік), у 2004 році отримало статус культурної столиці Європи. Для міста ця подія булла особливо важливою, оскільки Лілль, розташований у індустріально бідному районі Франції, тривалий час знаходився у стані депресії. Розквіт Лілля припав на середньовіччя, коли він опинився на торгівельних шляхах, що зв'язували Англію, Фландрію, Голландію і Францію. Головним виробництвом тут були гобелени, але текстильне виробництво виявилося невигідним і переважна більшість фабрик закрилися. У XIX ст у Ліллі розвивається промисловість, але вже до середини XX ст. важка промисловість прийшла до занепаду і разом з нею місто. Непривабливе та неперспективне для життя, інвестицій та відпочинку місто, на початку XXI ст. перетворилося на ще одну родзинку Франції. На підготовку міста до заходів 2004 року і безпосереднє їх здійснення було виділено близько 70 млн.Євро. Ще одним цікавим нововведенням, що охоплює не лише Лілль, але і декілька міст в його околицях, є проект Les maisons Folie («Дома безмежної радості») - один з головних "маяків культурних проектів" програми "Лілль - Культурна столиця Європи-2004".
Багато років тому грецька актриса, міністр культури Греції Меркурі Меліна започаткувала проект «Культурна столиця Європи» - статус міста, який призначається ЄС терміном на один календарний рік, впродовж якого місту надається можливість демонстрації свого культурного життя та культурного розвитку. Мета програми — зближення європейців на засадах співпраці в сфері культури, полегшення економічного, політичного та культурного об'єднання країн. Першим містом, якому надали статус Культурної столиці Європи, стали грецькі Афіни. Це відбулося 1985 року. У 2010 році статус «Культурна столиця Європи» вибороли честь називатись міста: Ессен (Німеччина), Стамбул (Туреччина), Печ (Угорщина).
Щиро мрію, що проект Європейської Комісії -«Культурна столиця Європи» може бути реалізований в столиці України в місті Києві. І є велика надія щодо успішного проведення ЄВРО 2012.
-Володимире Володимировичу, Ви очолюєте Міжнародне німецьке культурне товариство «Відергебурт».
- Житомирщина - край етнонаціональних громад, так і Житомир, зокрема, де споконвіку сповідуюються принципи толерантності, добросусідства, культури міжнаціонального спілкування людей різних національностей і віросповідань. Представників громадських організацій національних культурних товариств єднає відданість загальноприйнятим європейським цінностям, вони реалізовують міжнародні проекти обміну досвідом у різних сферах життя. Вважаю, що інвестуючи в культуру, заохочуючи гостей та іноземних туристів до відвідин Житомира, можливий розвиток інфраструктури міста. На часі триває підготовчий період документів на рівні діалогу Україна-Німеччина, задля того , щоб у міста Житомира було місто-побратим з Німеччини. Вважаю, що це і буде реалізацією європейських перспектив для нашого міста.
- І, насамкінець, нашої розмови Ваше життєве кредо.
- Мій оберіг – це родина. Разом з дружиною - Берегинею родинного вогнища ми виховуємо трьох дітей –…Я сповідую європейські цінності, християнські чесноти, відданість Поліському краю, де я народився. Мої батьки ще з дитинства прищепили шанобливе ставлення до історичного минулого українського народу,звичаїв, обрядів, української мови.
Звичайно, і щоденна праця з командою однодумців міської громадської організації політичної партії «Українська платформа», яку я очолюю…
-Ваші побажання жителям міста Житомира.
-Відомий грецький філософ Платон у творі «Держава» висловив таку думку:
«Блаженні будуть держави, де правитимуть філософи або філософуватимуть правителі». Джерело ідеї, кожної нашої справи має починатися з реалізації правила, залишеного нам древніми мудрецями: “Пізнай самого себе”. Важливість його виконання у справі розбудови європейського міста Житомира також очевидна і буде виправдано Часом.
У назві древнього міста символічно гармонійно поєднались слова "жито" й "мир", віддзеркалено прагнення кожної людини до праці, добробуту, мирного життя. Очевидно, підтвердженням миру та згоди є герб Житомира - міські ворота ласкаво відкриті для друзів, партнерів. Це - найдавніше історико-культурне місто на географічній карті України.
Про реалії життєдіяльності та перспективи запровадження інноваційної та європейської стратегії розквіту у нашому місті в інтерв’ю з відомим громадським діячем, головою міської організації політичної партії «Українська платформа», керівником Міжнародного німецького національно-культурного товариства «Відергебурт» Володимиром Володимировичем Піньковським.
- Ми знаходимось з Вами, пане Володимире, біля Замкової гори, де починалась історія Житомира. - 11 століть минуло від початку заснування міста. Відомий європейський вчений Павло Йосипович Шафарик вважає, що майбутній Житомир виник як центр племені житичів, що входив в племінний союз древлян. Назва міста — мир житичів, як і самого племені, основним заняттям якого було хліборобство, виникла від важливої в цьому краї культури - жита. Є свідчення про те, що в давнину навіть у центрі міста сіяли жито, ячмінь.
- Із прадавніх часів наші пращури залишили для нас, нащадків, заповіт - оберігати рідне місто, дбати про його добробут та щасливе майбуття. Житомир - батьківщина багатьох відомих діячів вітчизняної науки і культури зі світовим іменем. У Житомирі народився Сергій Павлович Корольов - український вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, академік, конструктор перших штучних супутників Землі і космічних кораблів, Святослав Теофілович Ріхтер - знаний піаніст, Олег Ольжич (справжнє ім'я Олег Олександрович Кандиба) - український поет, археолог і політичний діяч, Володимир Галактіонович Короленко - російський та український письменник, журналіст, публіцист і громадський діяч, Борис Миколайович Лятошинський - український композитор, диригент і педагог, лауреат державної премії ім. Тараса Григоровича Шевченка.
- Погодьтесь, що житомиряни завжди були не байдужі до європейського майбутнього Житомира і ця тема залишається актуальною сьогодні.
- Йде мова про те, що може зробити кожен з нас, щоб місто було ошатним, квітучим, заможним. Безперечно, ознаки європейськості у Житомирі були присутні завжди, бо місто знаходиться на перехресті доріг між Сходом і Заходом, де перетиналися торгові, зовнішньоекономічні та політичні шляхи. Житомир знаходиться на відстані 500 км від Варшави, за 1000 км від Берліну. Як відомо, місто є важливим транспортним вузлом України, крізь який проходять міжнародні автомагістралі «Київ-Варшава», «Мінськ-Ізмаїл», а також курсують автобуси за міжнародними маршрутами, що інтегрують наше місто до головних міст Європи – Берліну, Мюнхену, Варшави, Риму та інших міст. Ці відстані можна подолати за кілька годин, але насправді нас розділяють не лише кордони, історичний вимір, менталітет. Проте час можна наблизити. І ми маємо право, і всі можливості на європейську перспективу.
- Які чинники перешкоджають розквіту місту?
Насамперед, існує багато проблем, які можна вирішити. На жаль, ми ще не можемо позбавитись ряду комплексів. Перш за все, ми маємо створити передумови для громадянського суспільства, на сьогодні є лише невеличкий сегмент свідомих громадян. На жаль, громадські організації не тиснуть на владу, не пропонують альтернатив владі щодо покращення життєдіяльності громади, а це проекти у царині соціальній, економічній, науковій, духовній. Спостерігається тенденція монополізації в руках влади. Ідеальна модель розвитку – це така тріада громадянського суспільства, громади та влади. Маємо спадщину від командно-адміністративної системи. Залишки тоталітарного часу спостерігаються в думках, в побуті тощо. Європейський портрет Житомира можна створити завдяки будівництву доріг, технопарків, озелененні, архітектурі, бо це і є обличчя міста. Європейський вибір України передбачає гармонізацію чинного законодавства до стандартів ЄС, запровадження європейського врядування. Але за євроінтеграційний поступ Української держави, і нашого міста мають бути відповідальні урядовці та управлінці, політики, представники громадянського суспільства тощо. Для розвитку міста дуже важливі налагодження дружніх взаємин та співробітництво з країнами ЄС і НАТО.
Майже щодня від’їжджають з Житомира десятки наповнених автобусів до великих мегаполісів, за кордон. Молодь їде у різні світи шукати кращого життя, але краще, щоб люди повертались у рідну країну із знаннями, інвестиціями. Вірю, що талановита, прагматична молодь обов’язково повернеться. Мені поталанило познайомитись з молодою особою, яка побувала у Римі. І знаєте, вона отримала щеплення європейської цивілізації, і це буде в душі її, в серці назавжди. Але ми маємо пишатися, що народжені європейцями в Україні.
- Пане Володимире, Ви є учасником багатьох міжнародних грантових проектів. На Вашу думку, реалізація європейських проектів є ефективним для розв’язання проблем життєдіяльності міста ?
-Так. Проекти, які сприяють моніторингу органів місцевого самоврядування щодо створення умов для розвитку громадських організацій та органів самоорганізації населення, запровадження інновацій у житлово–комунальному господарстві міста Житомира, є альтернативою вирішення нагальних проблем громади. І такий досвід запроваджено в усьому світі. Проте у кожній царині, державного сектору мають реалізовуватись як короткострокові, так і довгострокові, ініційовані урядом, місцевою владою цільові програми. Варто додати, що сьогодні Євросоюз підтримує українські міста, але громада має бути активною, самодостатньою, ініціативною, впроваджувати модель самоврядування європейського зразка. Зокрема, ініціатива може бути спрямована для налагодження діалогу між місцевими громадами та Євросоюзом, сусідніми країнами.
- Ваше бачення щодо запровадження інноваційних підходів у формуванні маркетингової європейської стратегії міста Житомира?
- На думку науковців, сучасне світове політичне поле – це боротьба конкурентоспроможних брендів країн за визнання та повагу їх в світі. Актуалізація проблеми національного брендингу України, через брендинг окремих територій, зростає як у контексті її євроінтеграції, так і через світовий процес глобалізації. Обираючи місце проживання для майбутнього мешканця на перший план виходить якість життя; інвестори, в свою чергу, аналізують наскільки приваблива для життя та відвідування ця територія, чи існують перспективи її розвитку. Постійне порівняння комфортності, безпеки життя, стабільності та передбачуваності ведення бізнесу на конкретних територіях обумовлює у ринковій економіці міграцію людей та рух капіталів. В таких умовах все більшу актуальність набуває територіальний маркетинг, як новий фактор місцевого управління.
У контексті інтеграції України до європейського співтовариства важливим завданням є формування місцевої політики, в основі якої б лежала концепція використання власних ресурсів та резервів розвитку, реалізації конкурентних переваг, стимулювання чинників економічного зростання. Експерти відзначають, що застосування активних видів сучасного управління (стратегічного, маркетингового, інноваційного) на регіональному рівні практично не використовується. Одним з таких підходів, реалізація якого дозволяє з певною мірою успішності конструювати бренди територій – є концепція «креативного міста», автором якої вважають Чарльза Лендрі. Вбачаю, що запровадження даної концепції посприяло б європейському поступу нашого міста.
- Пане Володимире, декілька слів про ідею «креативного міста».
- Вона народилась наприкінці 80-х років ХХ ст. Соціально-економічна та психологічна кризи, що захльоснула багато міст в період глобальної трансформації індуструальної економіки. Руйнування старих парадигм виявилося найбільш болісним особливо для міст історично індустріальних, оскільки вони абсолютно не встигали за новітніми тенденціями. Саме в той час і виникла необхідніть в розробці нової маркетингової стратегії, яка б дозволила по-новому оцінити сировинні, людські, матеріальні ресурси, можливі перспективні бізнеси території та створити неповторний, унікальний та яскравий територіальний бренд. Імпульсом та основою такої маркетингової стратегії стала переоцінка цінностей міського планування за допомогою методологічного неологізму «креативність». Креативність була явищем, здатним «ефективно синтезувати, об’єднувати, підлажувати обопільні впливи різних сфер життя, мати цілісне бачення, розуміти механізм впливу матеріальних змін на сприйняття людини, схопити тонку екологію його життєвих систем і те, як зробити ці системи більш стійкими».
Але первісна сутність «креативного міста» полягає у його сприйнятті як живого витвору мистецтва, перетворення якого безпосередньо та в першу чергу залежать від волі та потреб його мешканців.
- В яких містах світу ця теорія була апробована?
Креативність вчених спрямована на рішення проблем, пов’язаних з забрудненням навколишнього середовища або розробкою нової міської політики; креативність інженерів – на рішення актуальних технічних проблем в сфері транспорту;креативність художників – на зміцнення міської ідентичності; креативність бізнес-кіл – на виробництво нових продуктів або послуг для збільшення добробуту міста; креативність людей соціальної сфери – на боротьбу з соціальною фрагментацією або соціальною відчуженістю; креативність міської влади – на модернізацію міської адміністрації та створення нового типу відносин між міською адміністрацією та мешканцями. Чарльз Лендрі вважає, що є міста, які характеризуються тривалим періодом креативності, де протягом 150 – 200 років парадигма інноваційності домінувала на міській сцені. До таких міст він зараховує Нью-Йорк, Лондон, Амстердам, Токіо.
Але, разом з тим, теоретики «креативного міста» стверджують, що кожне місто має унікальні особливості та ресурси, що дозволить кожному місту стати «всесвітнім центром» чого-небудь. Так, наприклад, Фрайбург (Німеччина) сьогодні вважається центром екологічних досліджень; Новий Орлеан (США) – блюза, англійське містечко Хей-он-Уає (Велика Британія) – антикварної книготоргівлі.
- Багато міст ураженні економічною, соціальною та інфраструктурною кризою, серед яких Бристоль, Кельн, Дрезден, Ессен, Франкфурт, Більбао, Глазго та багато інших, знайшли нове життя реалізувавши інноваційну маркетингову стратегію.
Характерною тенденцією для креативного міста є створення різноманітних просторів для творчих, культурних та бізнес ініціатив. Найчастіше такими просторами стають колишні індустріальні зони. Серед такого роду проектів - «Zeche Zolverein» - центр мистецтв та дизайну в Ессені, відкритий на місті старої вугільної шахти; «Watershed Media Centre» у Бристолі, заснований у приміщенні старого промислового складу на березі річки; «Tramway» - виставковий центр у старому трамвайному депо Глазго.
- Розкажіть, будьте ласкаві про запровадження теорії «креативного міста» у французькому місті Лілль.
- Місто Лілль - головне місто департаменту Нор та найбільше місто Північної Франції (з населенням 226 тис. чоловік), у 2004 році отримало статус культурної столиці Європи. Для міста ця подія булла особливо важливою, оскільки Лілль, розташований у індустріально бідному районі Франції, тривалий час знаходився у стані депресії. Розквіт Лілля припав на середньовіччя, коли він опинився на торгівельних шляхах, що зв'язували Англію, Фландрію, Голландію і Францію. Головним виробництвом тут були гобелени, але текстильне виробництво виявилося невигідним і переважна більшість фабрик закрилися. У XIX ст у Ліллі розвивається промисловість, але вже до середини XX ст. важка промисловість прийшла до занепаду і разом з нею місто. Непривабливе та неперспективне для життя, інвестицій та відпочинку місто, на початку XXI ст. перетворилося на ще одну родзинку Франції. На підготовку міста до заходів 2004 року і безпосереднє їх здійснення було виділено близько 70 млн.Євро. Ще одним цікавим нововведенням, що охоплює не лише Лілль, але і декілька міст в його околицях, є проект Les maisons Folie («Дома безмежної радості») - один з головних "маяків культурних проектів" програми "Лілль - Культурна столиця Європи-2004".
Багато років тому грецька актриса, міністр культури Греції Меркурі Меліна започаткувала проект «Культурна столиця Європи» - статус міста, який призначається ЄС терміном на один календарний рік, впродовж якого місту надається можливість демонстрації свого культурного життя та культурного розвитку. Мета програми — зближення європейців на засадах співпраці в сфері культури, полегшення економічного, політичного та культурного об'єднання країн. Першим містом, якому надали статус Культурної столиці Європи, стали грецькі Афіни. Це відбулося 1985 року. У 2010 році статус «Культурна столиця Європи» вибороли честь називатись міста: Ессен (Німеччина), Стамбул (Туреччина), Печ (Угорщина).
Щиро мрію, що проект Європейської Комісії -«Культурна столиця Європи» може бути реалізований в столиці України в місті Києві. І є велика надія щодо успішного проведення ЄВРО 2012.
-Володимире Володимировичу, Ви очолюєте Міжнародне німецьке культурне товариство «Відергебурт».
- Житомирщина - край етнонаціональних громад, так і Житомир, зокрема, де споконвіку сповідуюються принципи толерантності, добросусідства, культури міжнаціонального спілкування людей різних національностей і віросповідань. Представників громадських організацій національних культурних товариств єднає відданість загальноприйнятим європейським цінностям, вони реалізовують міжнародні проекти обміну досвідом у різних сферах життя. Вважаю, що інвестуючи в культуру, заохочуючи гостей та іноземних туристів до відвідин Житомира, можливий розвиток інфраструктури міста. На часі триває підготовчий період документів на рівні діалогу Україна-Німеччина, задля того , щоб у міста Житомира було місто-побратим з Німеччини. Вважаю, що це і буде реалізацією європейських перспектив для нашого міста.
- І, насамкінець, нашої розмови Ваше життєве кредо.
- Мій оберіг – це родина. Разом з дружиною - Берегинею родинного вогнища ми виховуємо трьох дітей –…Я сповідую європейські цінності, християнські чесноти, відданість Поліському краю, де я народився. Мої батьки ще з дитинства прищепили шанобливе ставлення до історичного минулого українського народу,звичаїв, обрядів, української мови.
Звичайно, і щоденна праця з командою однодумців міської громадської організації політичної партії «Українська платформа», яку я очолюю…
-Ваші побажання жителям міста Житомира.
-Відомий грецький філософ Платон у творі «Держава» висловив таку думку:
«Блаженні будуть держави, де правитимуть філософи або філософуватимуть правителі». Джерело ідеї, кожної нашої справи має починатися з реалізації правила, залишеного нам древніми мудрецями: “Пізнай самого себе”. Важливість його виконання у справі розбудови європейського міста Житомира також очевидна і буде виправдано Часом.
Вернуться назад