Житомирській «Свободі» надали дозвіл на виготовлення пам’ятного знаку

Націоналісти Житомира мають надію на логічне завершення процесу одного з перших запланованих вшанувань учасників національно-визвольних змагань – житомирян.

Як повідомили Інтернет-виданню Рупор Житомира в Прес-службі Житомирської обласної організації ВО "Свобода", 22 липня виконком Житомирської міської ради надав дозвіл на розроблення проектно-дозвільної документації для спорудження пам’ятного знаку на місці загибелі видатних діячів ОУН Миколи Сціборського та Омеляна Сеника, що загинули 30 серпня 1941 року в Житомирі внаслідок теракту.

«Прикро, звичайно, що через бюрократичні зволікання вже не встигаємо до семидесятиліття з дня загибелі. Дивує те, що маємо Українську соборну самостійну державу, а людей, що боролись та згинули за неї, визнати не бажаємо», - сказав заступник голови міської «Свободи» Юрій Градовський.

Подібна пам’ятка має бути першою в місті, позаяк дійсно до вшанування очільників ОУН, які жили або загинули у Житомирі, чиновникам байдуже.

«А це Олег Ольжич, Омелян Сеник, Роман Марчак та Микола Сціборський. Натомість посилено проводиться пам’ятникування ватажків області совєцького періоду, на пам’ятник одному з яких виділено 800 тисяч гривень, іншому на встановлення погруддя – 163 790 гривень, для встановлення меморіальної дошки – 91 450 гривень», - веде далі Юрій Градовський.

Нагадаємо, що вшанування видатних житомирян-націоналістів було одним з пунктів передвиборчої програми міської організації до Житомирської міської ради. Всі витрати з проектування та спорудження покладаються на Житомирську міську організацію ВО «Свобода», тобто з міського бюджету не виділятиметься жодної копійки.

ДОВІДКА
Некролог з газети «Українське слово»
Омелян Сеник, Микола Сціборський

30 серпня ц. р. в Житомирі на розі Гімназійної і Бердичівської вулиць впали від куль диверсанта визначні діячі Українського націоналістичного руху – члени Проводу Українських Націоналістів: Омелян Сеник та Микола Сціборський.

Омелян Сеник народився в 1891 р. у Яворові на Галичині, де здобув там середню освіту. За світової війни служить в Австрійській армії, з повстанням Української Держави й вибухом українсько-польської війни йде до Української Галицької Армії і разом з нею в ранзі сотника проходить весь її шлях – від боїв з поляками на заході до переможного походу, об’єднаних під командою Головного отамана Симона Петлюри Українських Армій проти большевиків, на Київ в серпні 1919 р. По закінченню збройних змагань вертається додому на Західні Українські Землі, де під проводом полковника Андрія Мельника в лавах Української Військової Організації, пізніше Організації Українських Націоналістів, як їх спів основник, віддається національно – визвольній боротьбі проти польської окупації. При кінці двадцятих років є Краєвим Комендантом – УВО – ОУН, пізніше емігрує за кордон, де як чільний член Проводу Українських Націоналістів невтомно працює, організуючи визвольну боротьбу українського народу проти польських і московських окупантів. Зокрема організує О. Сеник до участи в визвольній акції українську еміграцію за океаном, в південній та північній Америці.

Найближчий співпрацівник полковника Євгена Коновальця, Голова ІІ Великого Збору Українських націоналістів, Омелян Сеник був людиною великого формату, політичного хисту та досвіду, якого сміливо можна назвати душею організації.

Микола Сціборський народився в 1899 р. у Житомирі, де закінчив середню освіту у місцевій гімназії. З вибухом революції в 1917 р. молодим юнаком переходить з російської до Української Армії і бере участь у всіх її бойових діях аж до 1920 р.,служив він в окремій команді дивізії і досяг рангу підполковника. По закінченні збройної боротьби, перебувши польські табори, виходить на еміграцію, де закінчує свою освіту, осягаючи диплом інженера економіки на Українській Господарчій Академії в Подєбрадах.

Стає на чолі Легії Українських Націоналістів, що разом з УВО 1929 р. лягає в основу Організації Українських Націоналістів, в Проводі якої від того часу М. Сціборський займає визначне місце.

М. Сціборський був чинний в першій мірі в ділянці теоретично програмової та пропагандивної роботи, його заслугою у великій мірі повстала політична програма організації, є він автором численних науково-публіцистичних робіт та статей, що друкувались мало не по всіх частинах світу. Був, це можна сміло сказати, інтелект українського націоналістичного руху.

У 22-гу річницю здобуття Українською Армією Києва і перед новим звільненням столиці злочинні стріли вирвали українському народові двох найвизначніших його провідників.

Знаємо хто ховається за душогубами!

Над свіжою могилою стоїмо тверді і рішучі і присягаємось досягти того, за що впали сл. п. Сеник і Сціборський.
Вічна їм пам'ять.

Газета «Українське Слово» 11 вересня 1941 р.
Стилістику, орфографію та пунктуацію збережено. – Ю. Г.