Запорізькі поліцейські евакуювали літню жінку з прифронтового Приморського

74-річна Лідія Дмитрівна довго вагалася з виїздом. На місці тримали надія на швидке закінчення війни та страх перед невідомістю. Каталізатором рішення евакуюватися стало посилення ворожих обстрілів та, як і в багатьох інших її земляків, - приліт на подвір’я.

«У моє домоволодіння влучив снаряд. Шифер побило. Я сама на дорозі стояла, злякалась – все палало навкруги…» - у глибокому хвилюванні розповідає жінка поліцейським-евакуаційникам.

Вона додає, що втомилася від постійної напруги. Ситуацію ускладнює й те, що здоров’я немає - перенесла вже декілька операцій. Потрібні ліки не дістати.

Розповідає, що колись мирне та затишне село перетворилось на суцільну мішень для окупантів: «Через нас все летить. Дрони ті бачимо… Розумієш, що гатять по нас – скільки вже хат зруйнували… і в мене, і поряд зі мною будинок розбило. У будь-яку хвилину прилетіти може».

Прихисток для себе Лідія Дмитрівна знайшла в обласному центрі – відтепер житиме в онука. З собою вивезла необхідні речі, а також холодильник і пральну машину (і це дуже тішить жінку). Попри зміни в житті, сподівається на повернення додому і щиро вірить у перемогу.