Зниклі батьки, депортація та тортури: що розповідають психологи про психологічні травми українських дітей

У Національній академії внутрішніх справ відбувся тренінг для психологів і вихователів закладів освіти системи МВС. Захід організовано за ініціативи Міністерства внутрішніх справ України у співпраці з «Gen.Ukrainian». Його мета – підготовка спеціалістів, які працюють із дітьми та підлітками, що постраждали від війни, до надання якісної психологічної допомоги.

Психологи «Gen.Ukrainian» провели практичні заняття з питань ретравматизації, роботи з агресією у підлітків, профілактики мотивів помсти та ненависті, а також особливостей переживання горя у дітей.

Ректор НАВС наголосив на важливості такої ініціативи: "Війна принесла нашій країні величезні виклики, і особливо це позначилося на найуразливішій[U21] категорії населення - дітях. Національна академія внутрішніх справ не лише готує фахівців для сектору безпеки, а й активно долучається до розробки та впровадження програм психологічної підтримки молоді. Професійний розвиток психологів і вихователів, які працюють із підлітками, є надзвичайно важливим для їхньої подальшої адаптації та соціалізації".

Керівниця «Gen.Ukrainian» Оксана Лебедєва поділилася деякими цифрами. Так, на початку війни в Україні налічувалось 7,3 мільйона дітей. Сьогодні майже 1 мільйон зареєстровано в Європейській системі освіти. «Тобто ці діти - наші майбутні інженери, лікарі, які поїхали за кордон, і зараз, за деякими дослідженнями, говорять про повернення лише 12%. Як буде далі – не відомо», - підсумовує Лебедєва.

Ще 1,6 мільйона дітей та підлітків знаходиться на окупованій території або в росії. «І це страшно. Нашій команді довелося попрацювати з дуже особливою групою з дітей та підлітків, які були повернуті з окупації та депортації. Ми вже три роки є свідками страшних злочинів, вчинених росіянами проти наших дітей. А тут, чесно кажучи, навіть ми втратили дар мовлення. Дуже важко спостерігати, як рашисти ламають наших дітей. Вони зламали їм волю. Тепер це абсолютно покірні особистості. Хтось з вас колись намагався збирати телефон у підлітка? Майже неможлива справа. Так от, ці діти, які були у нас в реабілітації, віддавали гаджети моментально, взагалі не сперечаючись. Вони боялися запізнитись на обід, не дивилися в очі, уникали розмов, щоразу кланялися, коли нас зустрічали», - розповіла Оксана Лебедєва.

За її словами, росіяни створили на окупованих територіях систему знищення української ідентичності у дітей, і згодом вони можуть стати частиною російської армії та воювати проти нас.

Вона також підкреслила, що світ не має чітких механізмів допомоги дітям, які отримали травми війни. «Після Другої світової війни ніхто не рахував психологічних втрат – всі відновлювали дороги, міста, але не людей. Ми не можемо допустити повторення цієї помилки». Вона переконана, що правильне ставлення суспільства до досвіду цих дітей – це 80% допомоги, яка може мінімізувати наслідки психологічних травм.

На сьогодні 100 тисяч дітей осиротіло в Україні через війну. Понад 62 тисяч дорослих зникли безвісти, хтось з них також мав дітей. Хтось із батьків потрапив в полон – і це для дітей одна з найстрашніших психологічних травм. «Досі згадую розмову з хлопчиком, у якого тато в полоні. Він розповідав, що кожен раз, коли лягає спати, уявляє, як його батько катають», - розказала Лебедєва.

Психологи «Gen.Ukrainian» за три роки накопичили величезний досвід. Вони працювали з дітьми з села Гроза на Харківщині, які одночасно втратили всіх своїх родичів, з хлопчиком з Київської області, у якого рашисти на очах спалили родину, з дітьми з Маріуполя, які бачили смерть своїх близьких. «Найбільший наш страх, - розповідає провідний психолог організації Вануі Мартиросян, - не встигнути допомогти всім. Тому наше головне завдання - розказати про цей досвід, про розроблені програми ментальної реабілітації нашим колегам, всім, хто сьогодні працює з дітьми та підлітками».

Кожна дитина, яка постраждала від війни, потребує підтримки, і чим більше фахівців знатимуть, як допомогти, тим більше шансів на їхнє психологічне відновлення.