Мін’юст інформує: Фіктивне банкрутство – від ухилення до відповідальності

Усучасних економічних умовах процедури банкрутства є важливим інструментом для врегулювання складної фінансової ситуації підприємства і захисту прав кредиторів. Однак іноді цей механізм використовується недобросовісно. Зокрема, коли підприємство подає завідомо неправдиву заяву про фінансову неспроможність з метою ухилення від виконання зобов’язань. У такому випадку йдеться про фіктивне банкрутство.

У цьому матеріалі розглянемо правову природу фіктивного банкрутства, механізми його виявлення, а також відповідальність.

Визначення поняття «фіктивне банкрутство»

Фіктивне банкрутство – завідомо неправдива офіційна заява громадянина – засновника (учасника) або службової особи суб’єкта господарської діяльності, а так само громадянина – суб’єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов’язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі.

Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Згідно зі статтею 9-1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ) фіктивним банкрутством визнається завідомо неправдива заява боржника про нездатність виконати зобов’язання перед кредиторами.

Відповідальність за фіктивне банкрутство

Відповідно до частини першої, другої статті 9-1 КУзПБ у випадках, передбачених цим Кодексом, боржник, його засновники (учасники, акціонери), власник майна (орган, уповноважений управляти майном), а також інші особи несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства, незаконні дії у разі банкрутства.

Встановивши факт фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника, суд закриває провадження у справі. У такому разі боржник зобов’язаний відшкодувати кредиторам збитки, завдані затримкою виконання грошових зобов’язань, а відповідна особа боржника несе адміністративну відповідальність, передбачену законом.

Згідно зі статтею 166-17 КУпАП такі дії тягнуть за собою накладення штрафу від семисот п’ятдесяти до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріал читайте на сайті Мін’юсту.