Що таке «правосуддя, дружнє до дитини», і чому це стосується кожного, — Мін’юст

Через повномасштабне вторгнення рф діти все частіше стають учасниками досудових чи судових проваджень. Це можуть бути справи про розлучення батьків, встановлення опіки чи усиновлення, адміністративні справи або ж кримінальні провадження. Незалежно від того, у якій ролі дитина бере участь у процесі — як свідок, постраждала чи обвинувачувана, — держава повинна захищати її інтереси.

Саме тому створення системи правосуддя, безпечного, інклюзивного та справедливого до дітей відповідно до стандартів Ради Європи, — один із пріоритетів роботи Міністерства юстиції України. Розповідаємо детальніше про головні принципи правосуддя, дружнього до дітей, які Україна запроваджує на шляху до членства в ЄС.

Основні принципи правосуддя, дружнього до дітей

У 2010 році Комітет міністрів Ради Європи ухвалив Керівні принципи щодо правосуддя, дружнього до дітей. Згідно з ними, таке правосуддя доступне, швидке, належно виконане та адаптоване до дітей, спрямоване на задоволення потреб і захист прав дитини. Воно гарантує право на справедливий судовий розгляд, участь і розуміння процесу, повагу до приватного й сімейного життя, честі та гідності.

Участь

Принцип участі означає, що система правосуддя розглядає дитину не як пасивний об’єкт, а як повноцінного носія прав, приділяючи належну увагу її думкам і поглядам.

Дитина має право бути поінформованою про свої права. І отримувати цю інформацію вона повинна зрозумілою для неї та її батьків мовою.
Дитина має право бути почутою під час розглядів, що стосуються або впливають на неї. Вона може висловлювати власну думку з усіх дотичних питань, і суддя повинен дослухатися до неї (якщо дитина здатна сформулювати свої погляди), незалежно від її віку.
Найкращі інтереси дитини

Це один із засадничих принципів. Держава має гарантувати, що рішення у справах, де фігурують діти, відповідають їхнім найкращим інтересам.

Інтереси дитини оцінюються фахівцями (психологами, соціальними працівниками) на індивідуальній основі.
Якщо у справі задіяно кількох дітей, інтереси кожного оцінюються окремо, щоб знайти справедливе рішення у разі конфлікту між ними.
Необхідно враховувати думку дитини, її добробут, фізичну безпеку, психологічний стан, сімейні обставини та перспективи розвитку.
Гідність

Контакт із правосуддям не повинен завдавати дитині додаткових страждань. Як зазначено у Керівних принципах, «до дітей слід ставитися з обережністю, чутливістю, справедливістю та повагою під час будь-якої процедури або справи». Дитина в жодному разі не повинна зазнавати катувань чи принизливого ставлення.

Усі процеси мають бути організовані так, щоб не залякувати дитину: засідання у неформальній обстановці, залучення психологів, використання відеозаписів замість повторних допитів. Прикладом такої практики є використання «зелених кімнат» або центрів захисту дітей за моделлю «Барнахус».

Захист від дискримінації

Усі діти мають однакове право на захист, незалежно від походження чи статусу. Будь-яка дискримінація за ознакою статі, раси, релігії, статусу батьків чи сексуальної орієнтації суворо заборонена. Діти у найбільш вразливому становищі (біженці, діти з інвалідністю, безпритульні, роми тощо) повинні отримувати додаткову допомогу та захист.

Верховенство права

Принцип верховенства права передбачає, що дитина має такі ж правові гарантії, як і доросла людина, і ці гарантії не можуть бути обмежені абстрактними «інтересами дитини».

Дитина має право на власного адвоката, який представлятиме саме її погляди (особливо якщо вони розходяться з позицією батьків).
Вона має право на справедливий розгляд справи без затримок, презумпцію невинуватості та апеляцію.
З дітьми повинні працювати виключно підготовлені фахівці, які розуміють дитячу психологію та вміють будувати діалог на рівні дитини.
Дотримання цих базових принципів дозволяє побудувати систему правосуддя, у якій дитина почувається у безпеці, знає свої права та може їх реалізовувати.