Тимошенко жаліється, що за нею весь час підглядають чоловіки

Екс-прем"єр Юлія Тимошенко у СІЗО спілкується з Господом, думає про вічне і терпить постійне підглядання вартових.

Про це йдеться в листі Тимошенко з нагоди католицького Різдва, розміщеного на її офіційному сайті.

"Кажуть, що в окопах під вогнем немає атеїстів. Тут, після показового судилища наді мною та чотирьох з половиною місяців у камері, я зрозуміла, що у тюрмі також немає атеїстів... Молитва стає єдиною інтимною, вартою довіри розмовою, що вселяє надію", - пише Тимошенко.

За її словами, вона зрозуміла, що Господь – "єдиний друг, твоя єдина доступна родина".

"Тому що будучи позбавленою навіть доступу до священика, я не маю кому більше довірити свої думки та надії. У цю пору любові та родинного свята, у Різдвяні дні, самотність тюремної камери стає особливо нестерпною", - зазначає вона.

"Сіра, мертва нічна тиша (чоловіки-вартові, ніби вуайєристи щохвилини зазирають крізь отвір дверей твоєї камери), раптові далекі крики ув'язнених, крики розпачу, страждання та гніву, брязкання тюремних засовів: все це не дає заснути та вселяє такий неспокій, що перетворюється на окреме катування", - описує Тимошенко далі свої страждання.

Водноча вона вказує на те, що цей світ не притупляє почуття, а навпаки, запалює їх:

"Твій розум звільняється від повсякденних турбот, щоб думати про вічне та твоє місце у ньому. Ця свобода духу є справжнім несподіваним подарунком у різдвяну пору. У темряві камери, я знаходжу сили та надію від того, що знаю: Господь – поруч зі мною. Адже де ще місце Христа, як не поруч з тими, хто страждає та просить милості".

Також Тимошенко поросила не хвилюватись за неї.

"Цього Різдва я попрошу мою родину та друзів не хвилюватися за мене. Як сказала Анна Ахматова (не Ахметова) "Я жива у цій могилі". Справді, знаю, що більше жива ніж люди, які ув'язнили мене тут. Різдво – час, що може позначити новий початок для всіх нас", - зазначила вона.