Епідемія на замовлення

Те, що на «грипозний гачок» в Україні потрапили мільйони громадян, має кілька причин. Загальнолюдський страх перед незрозумілою загрозою (недарма в перших повідомленнях про епідемію увагу акцентували саме на «свинячому грипі») посилився упевненістю, притаманною тільки нам: влада завжди применшує небезпеку, що загрожує людям.
Коли прем’єр раптом заговорила про десятки тисяч хворих, люди, пам'ятаючи про те, як колись від них приховували реальний вплив радіації чи викидів хімічних заводів, зробили висновок: йдеться ледь не про мільйон. Країна здригнулася, начепила саморобні пов'язки і кинулася по аптеках – закуповувати про запас хоч що-небудь.
Характерно, що паніка почалася навіть у містах, де не було жодного (!) випадку свинячого грипу, а кількість хворих на сезонні ГРВІ була меншою, ніж у багато з останніх десяти років. Це відкриття ще встигли зробити ті, хто в перші години після оголошення про епідемію поцікавилися документами на сайті МОЗ. Пізніше повідомлення про рівні захворюваності на грип і ГРВІ до 2006 року прибрала з сайту МОЗ чиясь дбайлива рука...

Хроніка стрімкої «вірусолізації»
Із 30 жовтня громадян почали випробовувати на стійкість до стресів, поширюючи в ЗМІ, як зведення з фронту, дані про хворих і контрзаходи влади. Негатив поширювався так активно, що багато людей не відразу зрозуміли: про захворювання, плутаючись у цифрах і термінах та лише посилюючи паніку (чого варта заява одного з кандидатів у президенти про епідемію легеневої чуми), говорять політики і чиновники. Але – не лікарі.
Думаєте, це випадковість і у медиків просто не було часу на коментарі, тому що вони рятували хворих? Зовсім ні. 2 листопада відомий педіатр Євгеній Комаровський у своєму Інтернет-щоденнику (блозі) http://www.komarovskiy.net/ детально розповів, як дві доби по телефону заспокоював пацієнтів і пояснював, як поводитися під час грипу. І розуміючи, до яких наслідків може призвести паніка, намагався домовитися з різними теленачальниками про короткий виступ на ТБ, щоб кваліфіковано розповісти про заходи профілактики. Але йому скрізь відмовляли: весь ефірний час був зайнятий політиками...
Тим часом увімкнене вмілої рукою «сарафанне радіо» працювало на повну. Однак політтехнологи недарма попереджають, що чутки, як різновид «вірусного маркетингу», іноді можуть стати небезпечними і для своїх творців. Так трапилося й цього разу: паніка почала виходити з-під контролю. (згадайте лише дзвінки від знайомих із різних регіонів України, які лунали 30 жовтня в квартирах киян: «Зачиняйте вікна й дві доби не виходьте з дому! Сьогодні вночі у вас із вертольотів будуть розпилювати засіб від вірусів, небезпечний і для людини»). Поширювати паніку – навіть тим, кому нині вигідно введення надзвичайного стану, – ставало дедалі небезпечнішим. Тож прем'єру довелося визнати: кількість хворих – у межах листопадової сезонної норми, а два роки тому за 9 місяців 2007-го перехворіли на грип і ГРВІ... майже на 900 тисяч людей більше! (РБК).
Навіщо ж тоді лякали?!

«Свиняча перемога»
А «віртуальна епідемія» вже зробила свою справу. Ось лише основні її наслідки, на які вказують аналітики (їх думки навела «Українська правда»): 1. Налякані громадяни забули про невиконані обіцянки: підвищення зарплат і пенсій та повернення вкладів, не кажучи вже про «педофільський скандал» та інші неприємності. Якщо на хвилі «епідемії» показати себе як рятівник батьківщини, то можна «перезавантажити» репутацію.
2. Тритижневим (поки що) карантином і забороною масових заходів істотно знижуються шанси кандидатів у президенти, які не перебувають при владі (крім лідера опозиції, який вважає, що вже завоював свій електорат і веде кампанію лише формально): донести свою позицію вони можуть тільки з телеекранів. Але чи часто ви бачите на екранах когось, крім прем'єра й іноді президента?
3. Верховна Рада вирішила виділити з резервного фонду 1 млрд грн на боротьбу з епідемією. Не варто й казати, як складно проконтролювати їх цільове використання, коли медикаменти щодня приходять з усього світу, і багато з них – як гуманітарна допомога? І на що можуть витрачатися кошти, коли прем'єр одночасно ще й кандидат у президенти?
4. Наші хвороби – це мільярдні прибутки фармацевтичних концернів. І хтозна, чи об’єктивно лише певні препарати визнані ефективними на рівні Міністерства охорони здоров'я?
5. У розпал епідемії прем’єр заявила, що Кабмін ось-ось створить мережу аптек. Готується новий переділ фармринку чи уряд просто вирішив заробити напередодні виборів?
І ще одне. Рівно п'ять років тому в свідомість виборців почали вкорінювати почуття небезпеки. У західних і центральних областях боялися російського спецназу, який готовий ось-ось увірватися до України. На сході – «донецьких», які «прийдуть і відберуть бізнес». У результаті – в країні грянув «помаранчевий» Майдан... Цього разу ми потрапили на гачок «грипозної паніки».