DataLife Engine > Україна > Щастя – є

Щастя – є


04.12. Разместил: yuriy
Три «віщі сни» Віри Павлівни

...Серіал, як завжди, перервався на самому цікавому місці. Блок реклами, доповнений ще й передвиборними роликами-«страшилками», явно затягувався. «Ну, і бог з ним, із серіалом! А ось новини подивитися все-таки варто було б...», - промайнуло мозку, що вже почав відключатися...
- Добрий вечір! В ефірі програма «Час», - бадьорий чоловічий голос, що лунав зі старого «Філіпса», змусив здригнутися. - Завтра, 18 грудня 2019 року, за розпорядженням уряду на терміновий ремонт зупиняються 2-й, 3-й і 4-й енергоблоки Запорізької АЕС. Радіаційний фон на всіх об'єктах залишається в межах норми. Президент України Віктор Янукович доручив голові уряду Юлії Тимошенко знайти фінансування на проведення ремонтних робіт і в триденний термін підготувати пропозиції щодо запобігання перебоїв з електроенергією на підприємствах східної і центральної частин країни. Для населення областей... Сьогодні з 23.00 тимчасово відновиться віялове відключення електроенергії, - продовжував голос із телевізора. Але далі його вже ніхто не слухав.
- Зрозуміло, знову, значить, «ремонт». Довели країну до ручки! Це ж треба було все по другому колу приватизувати, щоб почався такий бардак! Крим віддали, схід ось-ось сам від'єднатися. А цим байдуже - тепер за атомні станції взялися. Останнє, що ще не вкрали, - з досадою сказала Галка. - Слухай, давай холодильник вимикати. Згорить же, як минулого разу, коли так само щось «ремонтували». Півзарплати за ремонт віддала, без чобіт тепер на зиму залишилася, - подруга важко піднялася з прогнутого кухонного диванчика. - Ну що, допоможеш продукти на балкон перенести?
- Звичайно, - з готовністю відгукнулась я, кинувшись до старого Галкиного холодильника. - Галю, а що - часто відключають електрику?
- Ти що, Віро, з неба впала? Та в тебе самої п'ять разів на тиждень вечорами світла немає - і ти ще підсміюєшся! Забула, як недавно скаржилася, що вже сили нема на десятий поверх пішки з сумками ходити?! До речі, твій роботу, нарешті, знайшов?..
- А хіба Сашко безробітний? - холонучи з жаху від думки, що сім'я втратила головне джерело прибутку, обережно запитала я.
- Тобі, ясна річ, видніше, але ти вже другий рік як з пошуками роботи для нього всім проходу не даєш, - сварливо забубоніла Галка. І раптом стурбовано підвела голову: - Вір, ти часом не захворіла?
... Я здригнулась і розплющила очі. На екрані телевізора пливли сіро-чорні кадри реклами однієї з провідних політичних сил. «Слава Богу, це сон», - задоволено посміхнулася я. Повіки знову заплющилися, ніби самі собою. В ефірі тривала політична реклама.
-...Епідемія гонконгського грипу N1H25 починає відступати. Про це заявила сьогодні президент України Юлія Володимирівна Тимошенко. Проте глава держави вважає, що надзвичайний стан у чотирьох західних областях країни, щоб уникнути розповсюдження захворювання необхідно продовжити ще на два тижні, до 31 грудня 2019 року, - бадьорим голосом розповідав у кухоньці, обклеєній старими дешевими шпалерами, Галкин телевізор.
- Ну так, грип, аякже, - гріючи руки об надщерблену чашку з гарячим чаєм, спересердя сказала подруга. І, понизивши голос до шепоту, продовжила: - Миколі мому вчора друг, полковник внутрішніх військ, по секрету розповів: не грип у Львові, а мітинги протесту. Розганяли Січові стрільці, і не тільки водометами. Багато поранених. Є вбиті. Навіть діти, - Галка шмигнула носом і продовжила. - Докотилось аж до Ужгорода. Але й там розігнали. А тепер, бач, карантин. Думаєш, навіщо до нас минулого тижня елітну дивізію з Коломиї перекинули?
- Я ж, знаєш, наполовину росіянка, - продовжила вона. - Тепер ось думаю: може, треба було 2011-го, поки Харків і Луганськ Росії не віддали, купити там хоч якусь квартирку? Ми ж тут третій сорт... - і вона тільки сумно махнула рукою.
- Ось, дивись-дивись, знову вона в новій сукні! – кивнула подруга на старенький екран, де дружелюбно усміхалась і вітала якогось чергового лідера якоїсь країни вже старша, але така ж елегантна Юлія Володимирівна. - Пробачити собі не можу, що 2010-го, дурепа, за неї голосувала, та ще й чоловіка вмовила! Половину України Путіну, вважай, задарма віддала, іншу - на колонію перетворила, і далі красується!
Та в цей момент Тимошенко раптом відвела очі від свого візаві й без усмішки, якось по-особливому пильно подивилася просто на нас із Галкою зі старенького телеекрану. Ми завмерли, відразу згадавши, що навіть у стін є вуха. Добалакалися!..
- Мамо, ти чого кричиш? Немає тут ніякої Юлії Володимирівни, гей, - син тряс мене за плече. - Та й взагалі, нащо тобі цей фільм? Іди краще спати...
- Ні-ні, дорогий! Я хочу додивитися, - замість страху, викликаного моторошним сновидінням, поступово приходила блаженна знемога. І вже розуміючи, що це було лише продовження жаху (присниться ж таке, справді, та ще й багатосерійне!), я й далі лежала на дивані, заплющивши очі. По телевізору все ще йшов рекламний блок...
- Сьогодні 17 грудня 2019 року. Підписано договір про чергову поставку в Малайзію українських корветів сьомого покоління. На світовому продовольчому форумі в Мельбурні новий сорт української пшениці «миронівська-818» удостоєний платинового знаку якості. Завтра в Дніпропетровську відбудеться урочистий запуск другої лінії метрополітену. У її відкритті візьме участь Президент України Арсеній Яценюк, - перераховував теми випуску новин диктор на телеекрані. Галка поралася біля плити і весело щебетала, час від часу кидаючи погляди в мій бік:
- Я зважилася! Навесні будемо забирати перегородку, - вона махнула рукою в бік однієї з кухонних стін. - Пожертвуємо однією кімнатою, зате як тут стане просторо! Відразу і кухня, і їдальня, й вітальня, - подруга, здавалося, вже бачила на власні очі новий інтер'єр.
- Це що, розширення за рахунок Наталчиної спальні? - здивувалася я.
- Ну, так. Їм з Олегом від заводу - як перспективним молодим фахівцям - службове житло дали. Півбудинку з усіма зручностями! Десять років - і він їхній власний. - Знаєш, я вже все підрахувала: грошей не тільки на ремонт вистачить, ще й на відпустку залишиться! Ми з Миколою цього року на тиждень на Шацькі озера махнути плануємо. Удвох, - мрійливо усміхаючись, продовжувала ділитися планами Галка.
- Щаслива ти, подруго! - у відповідь всміхнулась я. І з цими словами прокинулася.
На календарі був грудень 2009-го. І вибір майбутнього ще чекав нас попереду.

Вернуться назад