На Житомирщині діє будинок пристарілих для колишніх ув’язнених

На Житомирщині в селі Іванків є інтернат, де мешкають колишні ув’язнені. Це пенсіонери та інваліди, у яких за плечима по кілька десятків років тюремного стажу.

І до цього часу їхні імена фігурують у міліційних картотеках небезпечних злочинців.

На волі в них немає ні сім’ї, ані житла, родичі від них відмовляються. В інтернаті вони знаходять притулок, харчі й медичну допомогу, а іноді і свою половинку.

Наприклад, Олександр через хвороби утратив обидві ноги. За плечима - 12 років тюремного стажу. Колись жив у гуртожитку, пішов на зону - кімнату забрали, рідні доглядати відмовилися.

Його сусід по кімнаті Юрій за вбивства, грабежі, наркотики відсидів у тюрмах 24 роки. Із зони повертатися було нікуди, будинок згорів. Тут є дах над головою і харчі. А ще багато вільного часу.

У багатьох інтернатівців сенс життя з’являється щомісяця після 20-го, коли на руки отримують 25 відсотків пенсії. Майже усі гроші витрачають на випивку.

Чи не кожен другий тутешній мешканець - інвалід. Хто без рук, хто без ніг, хто після інсульту. Усі потребують особливого догляду.

Розпорядок дня тут як у старечому притулку. Чотири рази на день - до їдальні. Сьогодні на обід розсольник, гречка з куркою, салат і печиво. Харчами тут не перебирають, з’їдають усе. Щодня куштують рибу, м’ясо, кондитерські вироби, молочне.

Від сірих інтернатських буднів, якщо пощастить, рятує любов. Олександр тут зустрів Людмилу. Обидвоє - інваліди. Кажуть, як побралися, жити стало легше.

У цього специфічного інтернату з іншими є ще дещо спільне. Його мешканці так само радіють, коли їх тут навідує хоча б хтось із рідних.