Житомирський офіцер врятував життя дитині
10.06. Разместил: yuriy
Напередодні Дня захисту дітей підполковник запасу Олег Мішин врятував від смерті 14-річного хлопця, який купався у житомирській річці Кам’янка і, втративши свідомість, пішов на дно.
Увечері 31 травня близько 20.00 подружжя Мішиних – Олег Геннадійович і його дружина Анна Володимирівна – пішли прогулятися біля річки, де зустріли дітей, серед яких був їх син Гена.
– Коли ми дізналися, що діти збираються купатися, ми, звичайно, намагалися їх зупинити. Втім, четверо з п’ятірки все ж пішли у воду. Ми з дружиною вирішили залишитися, щоб переконатися, що все буде гаразд, – розповідає події того вечора Олег Геннадійович.
За декілька хвилин Анна Володимирівна відзначила, що з чотирьох дітей у річці видно лише трьох. Мішини почали гукати, щоб хлопці шукали товариша, і за декілька секунд Олег Геннадійович кинувся до річки. Один із хлопців крикнув, що знайшов товариша. Разом із дітьми офіцер витягнув хлопця та, перекинувши його через коліно, почав виливати з його легенів воду. До процесу рятування життя доручилася його дружина і ще декілька дорослих людей, які проходили повз. Та за декілька хвилин ті зробили висновок, що рятувати хлопця вже пізно – він посинів і не мав жодних ознак життя. Втім, хтось із них встиг викликати “Швидку допомогу”.
Діти та подружжя Мішиних залишилися наодинці з великим горем. Та офіцер запасу здаватися не збирався:
– Цей хлопець, Сашко, живе у сусідньому будинку у нашому військовому містечку на Богунії. Він – друг нашого сина Гени. Як батько, я просто не міг опустити руки та дозволити смерті прибрати його юне життя, – пізніше розповів він.
Олег Геннадійович продовжував намагатися викачати із легенів хлопця воду. Він вперше бачив подібне: разом з водою із його легенів виходили вода, мул, кров, та ознак життя він не подавав… Олег Геннадійович почав по черзі робити йому штучне дихання та непрямий масаж серця. І хвилин за п’ятнадцять губи Сашка почали рожевіти. До Мішиних підійшов ще один перехожий і запропонував допомогу: один робить масаж, другий – штучне дихання. Справи пішли краще. Коли, ще за 5-10 хвилин, приїхала “швидка”, Сашко вже дихав, а його серце билося. Лікарі продовжили виконувати процедури, що робив Олег Геннадійович, зробили хлопцеві укол та відвезли до лікарні.
Ось уже дев’ять днів Сашко перебуває у реанімаційному відділенні. Стан його ще важкий: лікарі не виводять його з наркозу, адже хлопець відчуває сильний біль. Та все ж із кожним днем його стан стабілізується, йому стає дедалі краще, і медики кажуть, що він іде на поправку.
Довідка
Кандидат технічних наук підполковник Мішин Олег Геннадійович прослужив у Збройних Силах України більше 20 років. Протягом 12 років викладав у Житомирському військовому інституті. За словами командування інституту, офіцер завжди характеризувався лише з позитивного боку. Талановитий науковець, прекрасний викладач і надійний товариш – так кажуть про Олега Геннадійовича колеги. 18 квітня 2011 року підполковник Олег Мішин звільнився з військової служби у запас
Увечері 31 травня близько 20.00 подружжя Мішиних – Олег Геннадійович і його дружина Анна Володимирівна – пішли прогулятися біля річки, де зустріли дітей, серед яких був їх син Гена.
– Коли ми дізналися, що діти збираються купатися, ми, звичайно, намагалися їх зупинити. Втім, четверо з п’ятірки все ж пішли у воду. Ми з дружиною вирішили залишитися, щоб переконатися, що все буде гаразд, – розповідає події того вечора Олег Геннадійович.
За декілька хвилин Анна Володимирівна відзначила, що з чотирьох дітей у річці видно лише трьох. Мішини почали гукати, щоб хлопці шукали товариша, і за декілька секунд Олег Геннадійович кинувся до річки. Один із хлопців крикнув, що знайшов товариша. Разом із дітьми офіцер витягнув хлопця та, перекинувши його через коліно, почав виливати з його легенів воду. До процесу рятування життя доручилася його дружина і ще декілька дорослих людей, які проходили повз. Та за декілька хвилин ті зробили висновок, що рятувати хлопця вже пізно – він посинів і не мав жодних ознак життя. Втім, хтось із них встиг викликати “Швидку допомогу”.
Діти та подружжя Мішиних залишилися наодинці з великим горем. Та офіцер запасу здаватися не збирався:
– Цей хлопець, Сашко, живе у сусідньому будинку у нашому військовому містечку на Богунії. Він – друг нашого сина Гени. Як батько, я просто не міг опустити руки та дозволити смерті прибрати його юне життя, – пізніше розповів він.
Олег Геннадійович продовжував намагатися викачати із легенів хлопця воду. Він вперше бачив подібне: разом з водою із його легенів виходили вода, мул, кров, та ознак життя він не подавав… Олег Геннадійович почав по черзі робити йому штучне дихання та непрямий масаж серця. І хвилин за п’ятнадцять губи Сашка почали рожевіти. До Мішиних підійшов ще один перехожий і запропонував допомогу: один робить масаж, другий – штучне дихання. Справи пішли краще. Коли, ще за 5-10 хвилин, приїхала “швидка”, Сашко вже дихав, а його серце билося. Лікарі продовжили виконувати процедури, що робив Олег Геннадійович, зробили хлопцеві укол та відвезли до лікарні.
Ось уже дев’ять днів Сашко перебуває у реанімаційному відділенні. Стан його ще важкий: лікарі не виводять його з наркозу, адже хлопець відчуває сильний біль. Та все ж із кожним днем його стан стабілізується, йому стає дедалі краще, і медики кажуть, що він іде на поправку.
Довідка
Кандидат технічних наук підполковник Мішин Олег Геннадійович прослужив у Збройних Силах України більше 20 років. Протягом 12 років викладав у Житомирському військовому інституті. За словами командування інституту, офіцер завжди характеризувався лише з позитивного боку. Талановитий науковець, прекрасний викладач і надійний товариш – так кажуть про Олега Геннадійовича колеги. 18 квітня 2011 року підполковник Олег Мішин звільнився з військової служби у запас
Вернуться назад