Голос народної служби порятунку «101»
29.02. Разместил: yuriy
Одна із найдостойніших професій в Службі порятунку «101» – диспетчери та радіотелефоністи. Незважаючи на те, що вони безпосередньо не вступають у протистояння з вогняною стихією, все рівно можна стверджувати, що від них у першу чергу залежить успіх ліквідації пожеж та різного роду надзвичайних ситуацій. Вони направляють сили та засоби, необхідні для рятування людей, ліквідації пожеж та надзвичайних ситуацій, по телефону втішають постраждалих, надають психологічну допомогу та практичні поради на випадок не передбачуваного розвитку подій. Не дарма серцем Держслужби України з надзвичайних ситуацій називають оперативно-диспетчерський центр, де сходяться всі дзвінки телефонної лінії «101».
Талісман І чергової зміни
Будь-яку систему можна довести до досконалості, хоча як відомо навіть у досконалості меж немає. Проте умілий керівник завжди знайде підходи до підлеглих та зможе згуртувати їх заради єдиної мети. Для диспетчерів І зміни оперативно-диспетчерського центру Управління ДСНС України у Житомирській області це Тетяна Ващенко. В її обличчі колеги бачать справжній талісман зміни. Навіть жартують, що коли вона є на роботі, то в місті якось спокійніше – менше дзвінків, надзвичайних подій та виїздів рятувальників.
Тетяна Валеріївна справжній мотиватор. З яким би настроєм не приходили її колеги на роботу, вона змусить їх відволіктися від усіх проблем та виконувати якісно свою справу. Вона не тільки капітан за званням, а і за покликанням. У неї чіткий девіз: «Усі свої проблеми, негаразди та поганий настрій залишаємо вдома. Посміхаємось і працюємо з бажанням».
За словами колег, це по-справжньому допомагає. Зайвий раз усвідомлюєш, що у людей, які будуть дзвонити протягом доби з проханням про допомогу, можуть бути значно серйозніші проблеми ніж у нас.
- Нам досить важливо якнайшвидше встановити з людиною контакт, – розповідає помічник начальника зміни (з питань оперативно-диспетчерської служби) оперативно-координаційного центру Управління ДСНС у Житомирській області Тетяна Ващенко. – Особисто я кажу людині просто та зрозуміло: «Заспокоїлися! Починаємо спочатку… Що саме і де у вас сталося?» Такий прийом допомагає у спілкуванні з людиною, яка панікує. Ми – справжні «залізні леді», тому у будь-якій ситуації повинні швидко орієнтуватися та приймати рішення.
Тетяна Ващенко завжди намагається бути вимогливою не тільки до підлеглих, а і до самої себе. Рідні вже давно знають, що телефонувати їй можна лише у крайньому випадку, тільки якщо щось дійсно термінове. Краще за всіх її розуміє чоловік, адже він також служить в системі ДСНС України.
Ще одна цікава особливість Тетяни Валеріївни – після закінчення робочої зміни вона ніколи одразу не відпочиває. Вдома завжди є чим зайнятися, тому лягати на ліжко та дивитися в стелю – це не її метод. Приводом для відпочинку може стати лише якесь велике свято. Полюбляє зібрати усіх рідних та прогулятися місцевим парком. Дуже близька зі своєю донькою, адже від її народження посилено займалася її вихованням. До речі цілком можливо, що в найближчому майбутньому донька також одягне форму, а от чи у системі ДСНС?... Час покаже.
Військова загартованість з дитинства
Зазвичай усе доленосне, що трапляється з нами в житті стається випадково, спонтанно та неочікувано. Так було і з Наталією Супруненко. На початку 90-х молодий дипломований вчитель математики та фізики виявився нікому непотрібним. Утворилася нова країна, з’явилися нові життєві пріоритети. Рівень безробіття зростав і кожен шукав можливості заробляти собі на життя. Тоді випадково почувши від друзів, що в пожежну охорону потрібні диспетчери, вона пішла спробувати себе. Як виявилося, ця спроба стала доленосною і тепер структура ДСНС стала частиною її життя.
Наталія Володимирівна одразу виділяється серед інших своєю військовою загартованістю. Та це й недивно. Батько-військовий, переїзди по гарнізонам, сталева дисципліна… Вона народилися далеко за межами України і з самого дитинства звикла до змін місця проживання. Зростання у родині військового допомогло їй адаптуватися до служби у пожежній охороні, про що вона абсолютно не жалкує. З упевненістю стверджує, що це її шлях, її робота.
Вона навчилася справлятися з труднощами в роботі завдяки наполегливості та бажанню ставати кращою. За довгі роки роботи в пам’яті відкладаються окремі моменти, які згадуються без зайвого нагадування. Через вуха диспетчерів проходять тисячі надзвичайних подій і більшість із них забувається. Проте не всі…
Одна із таких пожеж виникла в червні минулого року в готельно-розважальному комплексі «Релакс, що у Житомирі». Загальна площа загоряння складала 400 м2. На гасіння було залучено 10 одиниць техніки та понад 40 чоловік особового складу. Необхідно було налагодити взаємодію з іншими службами міста, такими як ДАІ, РЄС, водоканалом, газовиками… Ліквідація пожежі тривала понад 7 годин. Окрім цього диспетчерам потрібно було спрямовувати техніку і на інші надзвичайні події, що стались на території області в цей проміжок часу.
Загалом доба виявилась «веселою», проте 1 зміна справилась – пожежа була ліквідована, постраждалих на ній не виявлено – згадують обидві жінки.
Після напруженої робочої зміни вдома просто хочеться помовчати. Це цілком зрозуміло, адже за 24 години можна наговоритися та наслухатися вдосталь. Трапляється, що після зміни вже вдома, піднявши трубку, дівчата-диспетчера автоматично промовляють: «Оперативно – рятувальна служба».
Відволіктися від усього Наталії Супруненко допомагає син. Він завжди підтримує свою героїчну матусю та пишається її професією. А ще жінка дуже захоплюється йогою. Саме за допомогою цього вона по-справжньому відпочиває як духовно так і фізично.
- На перший погляд здається, що наша робота нескладна, – говорить старший диспетчер чергової зміни оперативно-координаційного центру Управління ДСНС у Житомирській області Наталія Супруненко. – Сиди собі та відповідай на дзвінки. Більшість людей так і думають. Однак ми постійно відчуваємо дуже сильне емоційне навантаження. Адже нам не дзвонять поділитися радістю, а дзвонять, коли в людей біда.
Чоловіки на службі як ніхто оберігають та не дозволяють собі образити колег-рятувальниць. Звичайно, ніхто не відміняв накази, субординацію… Жінці носити погони приємно, але відповідальність на службі перш за все. І вони це усвідомлюють, тому впевнено тримають марку.
- Щоденно пліч-о-пліч з нами несуть чергування представниці прекрасної половини людства – наші чарівні Жінки, – розповідає заступник начальника Управління ДСНС у Житомирській області Олег Держанівський. - Вони забезпечують постійну готовність рятувальників прийти на допомогу тим, хто у біді. Я з впевненістю можу стверджувати, що кожна з них на своєму робочому місці. Вони уособлюють в собі символ порядності, професіоналізму, працелюбності та витривалості. Це справжній приклад відповідального ставлення до своїх обов’язків! Переконаний, що вони такі як на роботі, так і охороняючи сімейне домашнє вогнище.
Загалом за добу до оперативно-диспетчерської служби оперативно-координаційного центру Управління ДСНС у Житомирській області надходить до 2х тисяч дзвінків. Таке навантаження під силу хіба що жінці. Тільки вона здатна знайти тепле слово навіть для пенсіонера, забутого усіма, який зателефонував, аби дізнатися яка година, аби просто почути чийсь живий голос.
Павло Франчук,
прес-служба Управління ДСНС
у Житомирській області
Талісман І чергової зміниБудь-яку систему можна довести до досконалості, хоча як відомо навіть у досконалості меж немає. Проте умілий керівник завжди знайде підходи до підлеглих та зможе згуртувати їх заради єдиної мети. Для диспетчерів І зміни оперативно-диспетчерського центру Управління ДСНС України у Житомирській області це Тетяна Ващенко. В її обличчі колеги бачать справжній талісман зміни. Навіть жартують, що коли вона є на роботі, то в місті якось спокійніше – менше дзвінків, надзвичайних подій та виїздів рятувальників.
Тетяна Валеріївна справжній мотиватор. З яким би настроєм не приходили її колеги на роботу, вона змусить їх відволіктися від усіх проблем та виконувати якісно свою справу. Вона не тільки капітан за званням, а і за покликанням. У неї чіткий девіз: «Усі свої проблеми, негаразди та поганий настрій залишаємо вдома. Посміхаємось і працюємо з бажанням».
За словами колег, це по-справжньому допомагає. Зайвий раз усвідомлюєш, що у людей, які будуть дзвонити протягом доби з проханням про допомогу, можуть бути значно серйозніші проблеми ніж у нас.
- Нам досить важливо якнайшвидше встановити з людиною контакт, – розповідає помічник начальника зміни (з питань оперативно-диспетчерської служби) оперативно-координаційного центру Управління ДСНС у Житомирській області Тетяна Ващенко. – Особисто я кажу людині просто та зрозуміло: «Заспокоїлися! Починаємо спочатку… Що саме і де у вас сталося?» Такий прийом допомагає у спілкуванні з людиною, яка панікує. Ми – справжні «залізні леді», тому у будь-якій ситуації повинні швидко орієнтуватися та приймати рішення.
Тетяна Ващенко завжди намагається бути вимогливою не тільки до підлеглих, а і до самої себе. Рідні вже давно знають, що телефонувати їй можна лише у крайньому випадку, тільки якщо щось дійсно термінове. Краще за всіх її розуміє чоловік, адже він також служить в системі ДСНС України.
Ще одна цікава особливість Тетяни Валеріївни – після закінчення робочої зміни вона ніколи одразу не відпочиває. Вдома завжди є чим зайнятися, тому лягати на ліжко та дивитися в стелю – це не її метод. Приводом для відпочинку може стати лише якесь велике свято. Полюбляє зібрати усіх рідних та прогулятися місцевим парком. Дуже близька зі своєю донькою, адже від її народження посилено займалася її вихованням. До речі цілком можливо, що в найближчому майбутньому донька також одягне форму, а от чи у системі ДСНС?... Час покаже.
Військова загартованість з дитинстваЗазвичай усе доленосне, що трапляється з нами в житті стається випадково, спонтанно та неочікувано. Так було і з Наталією Супруненко. На початку 90-х молодий дипломований вчитель математики та фізики виявився нікому непотрібним. Утворилася нова країна, з’явилися нові життєві пріоритети. Рівень безробіття зростав і кожен шукав можливості заробляти собі на життя. Тоді випадково почувши від друзів, що в пожежну охорону потрібні диспетчери, вона пішла спробувати себе. Як виявилося, ця спроба стала доленосною і тепер структура ДСНС стала частиною її життя.
Наталія Володимирівна одразу виділяється серед інших своєю військовою загартованістю. Та це й недивно. Батько-військовий, переїзди по гарнізонам, сталева дисципліна… Вона народилися далеко за межами України і з самого дитинства звикла до змін місця проживання. Зростання у родині військового допомогло їй адаптуватися до служби у пожежній охороні, про що вона абсолютно не жалкує. З упевненістю стверджує, що це її шлях, її робота.
Вона навчилася справлятися з труднощами в роботі завдяки наполегливості та бажанню ставати кращою. За довгі роки роботи в пам’яті відкладаються окремі моменти, які згадуються без зайвого нагадування. Через вуха диспетчерів проходять тисячі надзвичайних подій і більшість із них забувається. Проте не всі…
Одна із таких пожеж виникла в червні минулого року в готельно-розважальному комплексі «Релакс, що у Житомирі». Загальна площа загоряння складала 400 м2. На гасіння було залучено 10 одиниць техніки та понад 40 чоловік особового складу. Необхідно було налагодити взаємодію з іншими службами міста, такими як ДАІ, РЄС, водоканалом, газовиками… Ліквідація пожежі тривала понад 7 годин. Окрім цього диспетчерам потрібно було спрямовувати техніку і на інші надзвичайні події, що стались на території області в цей проміжок часу.
Загалом доба виявилась «веселою», проте 1 зміна справилась – пожежа була ліквідована, постраждалих на ній не виявлено – згадують обидві жінки.
Після напруженої робочої зміни вдома просто хочеться помовчати. Це цілком зрозуміло, адже за 24 години можна наговоритися та наслухатися вдосталь. Трапляється, що після зміни вже вдома, піднявши трубку, дівчата-диспетчера автоматично промовляють: «Оперативно – рятувальна служба».
Відволіктися від усього Наталії Супруненко допомагає син. Він завжди підтримує свою героїчну матусю та пишається її професією. А ще жінка дуже захоплюється йогою. Саме за допомогою цього вона по-справжньому відпочиває як духовно так і фізично.
- На перший погляд здається, що наша робота нескладна, – говорить старший диспетчер чергової зміни оперативно-координаційного центру Управління ДСНС у Житомирській області Наталія Супруненко. – Сиди собі та відповідай на дзвінки. Більшість людей так і думають. Однак ми постійно відчуваємо дуже сильне емоційне навантаження. Адже нам не дзвонять поділитися радістю, а дзвонять, коли в людей біда.
Чоловіки на службі як ніхто оберігають та не дозволяють собі образити колег-рятувальниць. Звичайно, ніхто не відміняв накази, субординацію… Жінці носити погони приємно, але відповідальність на службі перш за все. І вони це усвідомлюють, тому впевнено тримають марку.
- Щоденно пліч-о-пліч з нами несуть чергування представниці прекрасної половини людства – наші чарівні Жінки, – розповідає заступник начальника Управління ДСНС у Житомирській області Олег Держанівський. - Вони забезпечують постійну готовність рятувальників прийти на допомогу тим, хто у біді. Я з впевненістю можу стверджувати, що кожна з них на своєму робочому місці. Вони уособлюють в собі символ порядності, професіоналізму, працелюбності та витривалості. Це справжній приклад відповідального ставлення до своїх обов’язків! Переконаний, що вони такі як на роботі, так і охороняючи сімейне домашнє вогнище.
Загалом за добу до оперативно-диспетчерської служби оперативно-координаційного центру Управління ДСНС у Житомирській області надходить до 2х тисяч дзвінків. Таке навантаження під силу хіба що жінці. Тільки вона здатна знайти тепле слово навіть для пенсіонера, забутого усіма, який зателефонував, аби дізнатися яка година, аби просто почути чийсь живий голос.
Павло Франчук,
прес-служба Управління ДСНС
у Житомирській області
Вернуться назад