В Ємільчинському районі презентували книгу "Андрієвичі – мій рідний край, моя історія жива"

23.09 18:09    

В селі Андрієвичі Ємільчинського району з нагоди “Дня села” було проведено презентацію книги "Андрієвичі – мій рідний край, моя історія жива". Історико-краєзнавчий нарис про село дав поштовх для примирення і об’єднання родин, родів і всієї сільської громади.

Літопис села Андрієвичі починається з 1606 року, коли була освячена перша капличка, Це велике поліське село в якому ще у 50- 60 роки проживало більше 2 тисяч жителів, а на сьогодні лише 759 мешканців. Тому презентація книги про село стала справжнім святом для сільської громади, на яке прибули представники органів влади та місцевого самоврядування, заїхалися вихідці села з усіх куточків України і навіть ближнього зарубіжжя. Людська доля вимірюється роками, історія – віками, а життя вічністю. Однак є між ними своєрідний зв’язок який зветься пам’яттю. Тому книга “Андрієвичі – мій рідний край, моя історія жива” стала маленьким місточком пам’яті що об’єднує сучасників із попередніми поколіннями. Намір написати книгу про село підтримала місцева влада у загальноосвітній школі. Всі односельці, учні школи, літні люди села відразу ж стали активними помічниками у збиранні матеріалів. Від мешканців Андрієвич надійшло багато старих фотографій, листів, спогадів та різних документів, що мають історичну цінність. Саме завдяки такій спільній роботі вдалося створити символіку села: гімн, герб та прапор, написати пісні та вірші про свій рідний куточок. Менше року тривало написання книги. І колектив авторів серед яких Петро Скиба, Ольга Гаврилюк та Надія Чорноус виконав поставлене завдання на основі переказів, спогадів, щоденників, архівних матеріалів відтворив неповторний дух минулих поколінь.

На святі багато було привітань, спогадів, пісень та віршів про рідне село. І ця подія немов об`єднала всю місцеву громаду в один непорушний моноліт. До речі, спонсорами видання книги виступило 37 підприємців, в основному вихідці з цього села. Ця книга - це лише перший засів і автори її сподіваються що в подальшому знайдуться односельці які будуть активно збирати і сіяти добрі зерна історії рідного села.