|
Рудченко Микола Миколайович
06.07 22:32
Рудченко Микола Миколайович родом з Чопович Малинського району.З діда – прадіда селянин. Мабуть, мало людей в Житомирській області, котрі зробили таку стрімку кар’єру, як він. Нічим,здавалося, особливо непримітний сільський юнак трохи більше ніж за десять років пройшов шлях від простого робітника, керуючого відділком радгоспу до посадовця високого рівня.
Народився 11 жовтня 1951 року. Працювати почав з підліткового віку, допомагаючи мамі на фермі. Після закінчення середньої школи влаштувався столяром на Чоповицьку меблеву фабрику.
Кар'єра
З 1969 по 1971 роки проходив строкову службу в Збройних Силах. У 1974 році, після завершення навчання в Івано-Франківському сільськогосподарському технікумі, працював на посадах бригадира рільничої бригади, керуючого відділком, головою робітничого комітету радгоспу „Чоповицький” і навчався в Житомирському сільськогосподарському інституті, де отримав фах вченого агронома.
У 1983-1992 роках Микола Миколайович очолював колгосп ім. Калініна с. Ксаверів Малинського району. Йому дісталось господарство з п’ятимільйонними боргами, а через три роки на колгоспних рахунках було вже більше 2 млн. карбованців. Траплялися випадки, що навіть районне відділення банку позичало в господарства гроші. З виробництва молока, м’яса, картоплі, льону Ксаверівський колгосп впродовж цього періоду займав перші місця в районі і був одним із кращих в області.
Микола Миколайович розпочав газифікацію Малинщини, запаливши голубий вогник у домівках ксаверівців. За його ініціативою у Ксаверві збудовано один з кращих в області сільський дитячий дошкільний заклад на 90 місць, 63 житлових будинки, адмінприміщення правління колгоспу, пошти, будинок побуту, заасфальтовано всі дороги, прокладено водогінну мережу. У господарстві збудовано дві майстерні по ремонту техніки, 10 тваринницьких приміщень. Техніки в колгоспі було стільки, що її й сьогодні вистачає для виконання сільськогосподарських робіт.
У 1992-1994 роках Рудченко працював представником Президента України у Малинському районі. За ці роки до району було підведено магістральний газопровід, що дало змогу газифікувати всю Малинщину. За його сприяння збудовано і здано в експлуатацію приміщення центральної районної та Чоповицької дільничної лікарень, школи-ліцею №1 в м. Малині, трьох сільських шкіл, районної державної адміністрації та районної ради, цех фабрики банкнотного паперу, розпочато будівництво 157-квартирного будинку для працівників бюджетної сфери та спортивної школи тощо.
У 1994-1998 р.р. Микола Миколайович – народний депутат України від виборчого округу №163. Активно відстоював інтереси області в її бюджетному забезпеченні. Під його особливою увагою перебували чорнобильські проблеми – він був одним з ініціаторів відміни Постанови Уряду №160 щодо ліквідації ІІІ і ІV чорнобильської зони.
З 1998 рік по 31 серпня 2001 року Микола Миколайович працював першим заступником голови Житомирської обласної державної адміністрації. Опікувався проблемами сільського господарства. У ці роки відновили роботу майже всі молокопереробні підприємства області. Значно покращилося бюджетне фінансування агропромислового комплексу Житомирщини, забезпечення його паливно-мастильними матеріалами, засобами хімічного захисту рослин та мінеральними добривами.
31 серпня 2001 року Рудченка було призначено головою Житомирської обласної державної адміністрації. З того часу в краї відбулося багато серйозних змін на краще. За його ініціативи відновлено освітлення та проведено ремонти вулиць обласного центру. Здано в експлуатацію приміщення Лугинської та Брусилівської районних лікарень, близько десяти шкіл, реконструйовано та газифіковано санаторій „Дениші”, відновлено роботу центрів спеціалізованої медицини, багатьох закладів охорони здоров’я на селі, будівництво обласної поліклініки, створено один з кращих у державі обласний будинок матері і дитини, прокладено десятки й десятки кілометрів доріг, газових і водогінних мереж тощо.
Під особливою увагою голови перебували діти-сироти, інваліди, люди похилого віку, чорнобильці. Саме в цей час було відремонтовано приміщення більшості спеціалізованих шкіл та шкіл-інтернатів, будинків-інтернатів для людей похилого віку. Будувалося житло для військовослужбовців, чорнобильців, працівників правоохоронних органів. Для цих потреб в області навіть було створено Фонд соціально-економічного розвитку Житомирщини.
У липні 2005 року Миколу Миколайовича обрано головою обласної організації Народної Партії. За короткий період він практично заново створив організацію. Разом з колегами-однопартійцями активно працює задля блага людей Житомирщини.
Все своє життя Микола Миколайович пов’язав з рідним Поліссям. Він практично єдиний з народних депутатів України скликання 1994-1998 р.р. здав державі „депутатську” квартиру в Києві і повернувся до області. На Житомирщині живуть, навчаються і працюють його четверо дітей, внуки, дружина Валентина Сергіївна. Тут його друзі, колеги, врешті, його доля.
У 2007 році за списком Блоку Литвина Рудченко обраний народним депутатом України. За його словами, пішов у парламентарії, бо вважає, що на Житомирщині ще багато справ, які зможе зробити разом зі своєю командою, а з депутатським мандатом це робити простіше. Він – визнаний лідер не тільки обласної організації Народної Партії, а всього Житомирського краю.
Відзнаки
За свою працю нагороджений орденами „Знак Пошани”, „За заслуги” ІІІ ступеня, двома Грамотами Кабінету Міністрів України. Заслужений працівник сільського господарства України. Та найвищою нагородою для нього є щира повага жителів краю. за інформацією прес-служби Народної Партії
RuporZT
|
|
|
