Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду…
(Оксана Максимишин-Корабель)
Ступак Віталій Вікторович народився 27 січня 1995 року у Житомирі. Навчався до 4-го класу у Гуманітарній гімназії №23, потім в Екологічному ліцеї №24. З дитинства активно займався спортом, захоплювався футболом, айкідо, рукопашним боєм, брав участь у змаганнях. Віталій змалечку відстоював життєву позицію, свої принципи, власні переконання і мав дорослі погляди на життя. Хлопець завжди був душею компанії, життєрадісний,з великим почуттям гумору. У 2010 р., закінчивши базову школу, вступив до Житомирського професійного політехнічного ліцею і там зустрів своє кохання. Одружився, народилася чудова донечка. «З ним я відчувала себе захищеною. Він намагався все зробити для сім’ї і не міг натішитись тим, що у нього є сім’я. А його відносини з донькою не залишали нікого байдужими. Віталій так радів що в нього саме донька, він називав її татусевою гордістю, його любов до нас не можна описати ніякими словами», - згадує його дружина Вікторія.
Найбільшим його захопленням була військова справа. Віталій Ступак походить із військової династії. Найяскравішим прикладом для нього був його дідусь –військово-морський льотчик, капітан, командир ескадрильї Микола Іванович.
У квітні 2013 року Віталія призвали до ЦЗМО Генерального штабу ЗСУ м. Київа.
У грудні 2014 року Віталій підписав контракт з Житомирською частиною А-3358 на посаду « Навідник зенітної установки», а з січня 2015 року він почав писати рапорти на подальше проходження служби в зоні АТО. «Чому хтось має захищати мою сім’ю !?!»
У грудні 2015 року був відправлений на перекваліфікацію до Яворівського полігону Львівської області і там сповістили про відправку до зони АТО.
У лютому його і ще декількох його однослужбовців перевели до 53-ї Окремої Механізованої Бригади (м. Сєвєродонецьк Луганської обл). Півроку на передовій. Був неодноразово поранений, мав численні контузії. Віталій завжди виділявся своєю мужністю, мудрістю, відповідальністю і своїм дорослим мисленням. Коли він їхав на передову, - був морально готовим. Перед поїздкою він дуже багато вивчав інформації про війну, стратегію. Віталій відрізнявся виключною мужністю, відповідальністю, мудрістю та відвагою. Він мав усі риси справжнього чоловіка, справжнього воїна і був там, куди інші не наважувались іти. За це і мав позивний «Моджахед». Отримав звання молодшого сержанта, посаду командира відділення і був старшим по табору. Віталій завжди був на передовій, ніколи не ховався за спинами інших. При обстрілах в укриття біг останнім, переконавшись, що ніхто не потребує допомогу.
05.10.2016р. - учасник бойових дій, командир відділення, молодший сержант Ступак Віталій Вікторович трагічно загинув, виконуючи службовий обов’язок.
У 21-річного молодшого сержанта залишилися батьки, дружина і маленька донечка.
Герої не вмирають!
