Війна – вона руйнує міста й домівки. Вона безжально нищить дитячі мрії, обриває долі та забирає найдорожче — життя. За кожною цифрою статистики стоїть маленьке серце, яке перестало битися, нездійснені плани, недоспівані колискові та невимовний біль батьків. Пам’ять про цих дітей назавжди залишиться в серцях українців як нагадування про страшну ціну, яку платить наша країна за право бути вільною.
Сьогодні, 04 червня, на території Поліського національного університету в Житомирі відбулося відкриття меморіальної інсталяції «Голоси, що стали тишею» на вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
Від початку повномасштабного вторгнення на Житомирщині загинули семеро дітей. Кожне з цих життів було безцінним.
У 2025 році війна забрала життя 17-річного Романа, 12-річної Тамари, 8-річного Станіслава та 4-річної Крістіни. У 2022 році останнім став земний шлях 14-річного Володимира, однорічного Дениса та маленької Ніколь.
Вони мріяли, навчалися, раділи життю, будували плани на майбутнє. Але війна не залишила їм шансу подорослішати. Їхні імена назавжди вписані в трагічну історію нашої області та всієї України.
До заходу долучилися начальник Житомирської обласної військової адміністрації Віталій Бунечко, представники духовенства, органів влади, громадськості та жителі міста.
«Життя — це найвища цінність, яку має людина. І немає більшого болю, ніж втрата дитини. Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю маленьких українців, чиї долі обірвала війна. Наш обов’язок — пам’ятати кожного з них, берегти цю пам’ять і робити все можливе, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися», — зазначив начальник Житомирської ОВА Віталій Бунечко.
Усі присутні помолилися за душі дітей, які стали невинними жертвами війни.
Особливо зворушливим моментом заходу стало розміщення дзвіночків на меморіальній інсталяції. Кожен ангел і кожен дзвіночок символізують дитяче життя, що передчасно обірвалося. А сама конструкція, виконана у формі карти України, нагадує про те, що трагедія торкнулася всієї держави та кожного її куточка.
«Ідея створення інсталяції народилася з бажання зберегти пам’ять про дітей, яких ми вже ніколи не зможемо повернути. Кожен елемент має своє глибоке символічне значення. Зламаний колосок уособлює життя, яке не встигло достигнути, ангели — чисті дитячі душі, а форма України нагадує, що цей біль об’єднав усю країну. Ми хотіли створити місце, де люди можуть зупинитися, замислитися і вшанувати пам’ять невинних жертв війни», — розповіла начальниця Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Житомирської ОВА Ірина Дембіцька.
У межах заходу режисерська команда під керівництвом заслуженого артиста України, режисера Петра Авраменка підготувала театралізований перформанс-реквієм, присвячений пам’яті загиблих дітей.
«Основним символом постановки стали нитки долі, які, за задумом, Господь дарує кожній людині. На жаль, для цих дітей їхні нитки обірвалися надто рано через жорстокість війни. Цей перформанс не про оцінки чи судження. Він про пам’ять, про біль, який неможливо виміряти словами, про світлий спомин маленьких безвинних душ, які назавжди залишаться у наших серцях», — наголосив Петро Авраменко.
До театралізованого дійства долучилися вихованці творчого центру «Метафора», школи балету «Аванте», актори Житомирського академічного українського музично-драматичного театру імені Івана Кочерги, а також учні школи декоративно-прикладного мистецтва та учні Баранівської школи мистецтв.
Сьогодні дзвони пам’яті лунали не тільки за сімома маленькими жителями Житомирщини. Вони звучали за всіма українськими дітьми, чиї життя забрала війна. І поки лунає цей тихий передзвін, житиме пам’ять про тих, хто мав попереду ціле життя, але назавжди залишився дитиною.
Довідково. Інсталяцію створено за ініціативи Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Житомирської обласної військової адміністрації. У реалізації задуму та виготовленні конструкції допоміг головний інженер державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№4)» Олексій Кондратюк.
