До Житомира на щиті повернувся Герой

12.05 17:50    

АФАНАСЬЄВ МИКИТА ДМИТРОВИЧ
14.09.1994 - 14.12.2023рр.

Микита народився 14.09.1994р. в м. Брянка на Луганщині. Закінчив ЗОШ №23, де зарекомендував себе як ерудований, наполегливий і цілеспрямований учень. Брав участь у предметних олімпіадах, здобував призові місця, грав у шкільній команді «Що? Де? Коли?», був активним учасником КВК. Його дитяче захоплення шашками принесло перемогу у Всеукраїнських змаганнях «Диво шашки». У 2012 році був нагороджений дипломом за участь у Кубку України з футболу Євро-2012 серед школярів. Футбол залишався його пристрастю протягом усього життя.

У Брянському професійному ліцеї здобув кваліфікацію електрогазозварника. Після строкової служби у Збройних Силах України повернувся до мирного життя. Та у 2014 році разом із родиною був змушений покинути рідне місто через бойові дії та переїхав до м.Житомира, яке згодом стало для нього другим домом. Тут почав працювати барменом.

Друзі згадують Микиту як спокійного, розсудливого, мудрого і надійного. Він не прагнув бути в центрі уваги, але завжди був поруч, коли потрібна підтримка чи допомога. Для фансектору футбольного клубу «Полісся» він був серцем — тим, хто задавав ритм підтримці вболівальників, б'ючи у барабан так, ніби від того залежав результат гри.

Із першого дня повномасштабної війни Микита без вагань став до лав захисників України. Мужньо і самовіддано боровся з ворогом. Його сила духу, рішучість, виваженість, самовіддача при виконанні брйових завдань викликали непересічний авторитет і повагу у колі побратимів та командирів. За час військовлї служби був неодноразово нагороджений грамотами та подяками за врятовані життя, за відданість Батьківщині, за любов до України та її народу.

Він був не просто Воїном — він був Людиною з великим серцем. Вмів любити глибоко, підтримувати у найтяжчі миті, розрадити словом і усмішкою.

Воїн героїчно загинув 14 грудня 2023 року, до останку залишившись вірним сином України. Лише через рік і п’ять місяців Герой повернувся на щиті до міста, яке стало йому рідним…

Микито, Ти назавжди в наших серцях — як Герой, як Друг, як Людина. У кожному ударі барабана, в кожному матчі, в кожному мирному дні — житиме пам’ять про Тебе, Герою!..