СТАДНЮК ВІТАЛІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ
09.04.1996 — 15.11.2025рр.Світла, щира і відкрита Людина.
Вірний син України — таким назавжди залишиться у пам’яті всіх, хто знав Віталія Валерійовича Стаднюка.
Народився Віталій 09.04. 1996р. у с.Лісна Рудня на Житомирщині в дружній та люблячій родині, де панували тепло, підтримка і взаємна повага. Згодом разом із сім’єю переїхав до с. Порцелянове, де пройшли найщасливіші роки його дитинства. Він навчався у місцевій ЗОШ, відвідував музичну школу, опанував акордеон, любив музику і тонко відчував її глибину і красу. Відповідальний, наполегливий, працьовитий — у всьому шукав гармонію, доброту та користь людям.
Здобувши професію кухаря у Житомирському ПТУ №17, Віталій не просто готував — він вкладав у кожну страву душу. Радів, коли міг потішити смачним своїх рідних і друзів. Працював у піцерії, згодом — торговим агентом. Був надзвичайно комунікабельним, життєрадісним, душею компанії — об'єднував людей добрим словом, усмішкою і щирістю.
Любив життя, землю, працю, природу, риболовлю, захоплювався кіньми. Мав гарні стосунки з братом — їх єднала справжня братерська дружба. Особливим скарбом для нього була мама — з великою любов’ю, турботою і повагою він ставився до неї все життя. Обожнював своїх племінників, для яких був не просто дядьком, а справжнім другом, наставником і яскравим прикладом любові до життя.
Мріяв про створення власної сім’ї, дуже любив дітей — і діти це відчували: тягнулися до нього, довіряли, щиро любили. Віталій був добрим, людяним, завжди готовим прийти на допомогу. Ніколи не відмовляв, не проходив повз чужий біль. Любив футбол і був палким шанувальником ФК «Полісся».
Понад усе він любив Україну. З початку повномасштабної агресії активно займався волонтерством. У травні 2023р., не вагаючись, добровільно став до лав захисників — бо не міг інакше. Серце боліло за рідну землю, за людей, за майбутнє. Справжній Патріот, Він воював мужньо і чесно, пройшов важкі бої поблизу Роботиного, де отримав важку контузію, тримав оборону за Курахове, Покровськ. Навіть у найтяжчі моменти не втрачав віри, не жалівся, підтримував побратимів добрим словом, гумором, силою духу.
За мужність і відвагу був нагороджений медаллю «Ветеран війни — Учасник бойових дій», медаллю «Захисник Батьківщини», численними грамотами та подяками. Мріяв про Перемогу, планував після війни посадити великий сад біля рідної хати — сад миру, життя і пам’яті.
Та не судилося…
15.11.2025р, виконуючи бойове завдання поблизу Новомихайлівки на Дніпропетровщині, мужній Воїн СТАДНЮК ВІТАЛІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ героїчно загинув, захищаючи Батьківщину.
У вічній скорботі — його батьки, брат, рідні, племінники, друзі, побратими, усі, хто мавчесть знати Захисника.
Світла, вічна пам’ять і слава Герою!..
Джерело: https://ruporzt.com.ua/oblasni_novini/232204-do-zhitomira-na-schit-povernuvsya-geroy.html
